Доступність посилання

ТОП новини

Фортеця «Європа»: нові обмеження імміграції


Першим значним успіхом політики Франції на посту голови Європейського Союзу називають щойно ухвалений документ про імміграцію та надання притулку. Зібравшись у Каннах, міністри внутрішніх справ та міграції країн-членів ЄС дійшли згоди щодо процедур поводження з іммігрантами та шукачами політичного притулку.

Нові віяння у європейській політиці міграції останнім часом гостро й відкрито критикуються організаціями з охорони прав людини, а також окремими лідерами країн, що не є членами європейської спільноти.

Французький президент Ніколя Саркозі, декілька днів тому окреслюючи свої завдання перед Євросоюзом на наступні 6 місяців, саме політику міграції назвав однією із найголовніших. Непрості стосунки пана Саркозі з мігрантами давно відомі. Попри своє угорське походження, президент Франції – прибічник доволі жорсткої політики, як він сам її називає, «відбірної імміграції». Немалої критики зазнала також його пропозиція брати тести ДНК у іноземців, які бажають об’єднатися зі своїми родичами, що мешкають у Франції.

Проте французька версія нового закону щодо міграції у Євросоюзі все ж одержала підтримку міністрів усіх 27 країн-членів, що опікуються цими питаннями. Було відкинуто декілька положень, зокрема, про обов'язкове підписання іммігрантом зобов'язання інтегруватися до суспільства.

Недостатнє розуміння того, про що йдеться

Підвищення контролю всього Євросоюзу за потоками мігрантів протягом останнього часу викликає занепокоєння правозахисних організацій та лідерів третіх країн, зокрема, з Латинської Америки. Це почалося після нещодавно затвердженої директиви про примусове вивезення з Євросоюзу нелегальних мігрантів до країн їхнього походження. А саме на цьому документі частково базується новий «Європейський пакт про імміграцію і надання притулку».

Аргентинський президент Крістіна Фернандес розкритикувала нове законодавство, охарактеризувавши його, як «повернення до часів ксенофобії». А Уґо Чавес, президент Венесуели, взагалі назвав нову політику Європи щодо мігрантів «легалізацією варварства».

Віце-президент Єврокомісії Жак Барро вважає, що вся ця критика від недостатнього розуміння того, про що йдеться.

«Ні, тут є непорозуміння. Країни Латинської Америки зрозуміли неправильно, вбачаючи у директиві обов'язковість систематичного висилання всіх нелегальних мігрантів до їхніх країн. Ми ж маємо документ, що встановлює юридичні рамки. Отож, коли країна вирішує вислати нелегального іммігранта, вона мусить здійснювати це відповідно до встановленої процедури. І ця процедура може бути проконтрольована судом», – виправдовує нову політику міграції віце-президент Європейської Комісії Жак Барро.

Політичного притулку можна домагатися і в суді

Іншим проблемним питанням було узгодження процедури надання притулку тим іммігрантам, що зазнали переслідувань у своїх країнах.

Як відомо, саме Іспанія найбільше потерпає від масованого напливу мігрантів із Півночі Африки. Іспанський міністр міграції Альфредо Перес Рубалкава запевнив, що права біженців будуть поважатися й надалі.

«Візьмімо човен наповнений нелегалами, що пристав до узбережжя Канарських островів. Коли там є людина, що попросить притулку, то звичайно, іспанська влада візьме на розгляд його справу. Коли ж виявиться, що вимога притулку невиправдана, іммігрант може звернутися до суду. Отже, ми й надалі поважатимемо права прохачів притулку. Так було донині, і так буде при новому законі», – заявив іспанський міністр.

Ухвалений у Каннах документ, окрім посилення заходів контролю нелегальної імміграції, має ще й переконати європейців відчинити ширше двері для легальних трудових мігрантів.

Згідно з опитуваннями серед ірландців, що відкинули Лісабонську угоду, однією з причин їхньої відмови було саме незадоволення міграційною політикою Євросоюзу.

Остаточне прийняття «Європейського пакту про імміграцію і надання притулку» очікується на жовтневому саміті Ради Євросоюзу.

(Брюссель-Прага-Київ)

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG