Його бабуся по лінії батька була українкою, у родині Чехова звучала українська мова і пісні, ставились вистави українською мовою. Антон Чехов любив відпочивати на Сумщині і отримані там враження використав у своїх творах «Степ», «Людина у футлярі», «Чайка», «Іменини». У Львові ж Чехов придбав «Кобзар» Тараса Шевченка.
1894 рік. 7 вересня. Львів прикрашають чорно-жовті прапори Габсбургів, синьо-жовті українські та біло-червоні польські стяги. Місто очікує прибуття цісаря Австро-Угорської імперії – Франца Йосипа І на відкриття галицької крайової мистецької виставки.
На головному вокзалі Франца Йосипа зустрічав галицький маршалок і львівський мер. Австрійський імператор приїхав у Львів зі своєю родиною і прем’єр-міністром Альфредом Віндішґрецом.
Цього ж дня, на головний вокзал Львова прибув ще один відомий чоловік, якого однак ніхто не зустрічав. Це був лікар, російський письменник і драматург Антон Чехов.
Цісар відвідав мистецьку виставку, у Палаці мистецтв придбав картину Фалата «З моїх ловецьких спогадів», скульптуру Коперника і ще одне полотно художника Крудовського.
А ніким не помічений Антон Чехов ходив львівськими вулицями, заходив до книгарень і в центрі міста – в книгарні Наукового Товариства імені Шевченка – купив прекрасно виданий «Кобзар». Чехов дуже втішився покупкою і про це написав зі Львова своїй сестрі.
Чехов дуже втішився покупкою «Кобзаря» і про це написав зі Львова своїй сестрі
Літературний дослідник, професор Олександр Кіцера вважає, що Антон Чехов назавжди полюбив Львів. Підтвердженням тому він наводить той факт, що галицькі часописи та журнали, «Громадський голос», «Літературно-науковий вісник» зокрема, друкували оповідання Чехова у перекладі українською мовою. А театр «Руська бесіда» у 1906 році поставив виставу за п’єсою Чехова «Вишневий сад».
Зараз львівські театри знову повернулися до спадщини Антона Чехова:
«Дяда Ваня», «Дама з собачкою», «Вітрогонка», «Три сестри», «Садок вишневий» - поповнили репертуари театру імені Марії Заньковецької, Леся Курбаса, «Воскресіння».
Сучасники Чехова свідчать, що він часто називав себе «малоросіянином» і вважав Україну своєю другою батьківщиною. Його бабуся по лінії батька була українкою, у родині Чехова звучала українська мова, пісні і ставились вистави українською мовою.
Чехов у кінці 19 століття багато подорожував Донеччиною, Сумщиною, Полтавщиною. Він захоплювався красою України, її людьми та фольклором. У цей час Антон Чехов багато писав.
(Львів-Київ)
1894 рік. 7 вересня. Львів прикрашають чорно-жовті прапори Габсбургів, синьо-жовті українські та біло-червоні польські стяги. Місто очікує прибуття цісаря Австро-Угорської імперії – Франца Йосипа І на відкриття галицької крайової мистецької виставки.
На головному вокзалі Франца Йосипа зустрічав галицький маршалок і львівський мер. Австрійський імператор приїхав у Львів зі своєю родиною і прем’єр-міністром Альфредом Віндішґрецом.
Цього ж дня, на головний вокзал Львова прибув ще один відомий чоловік, якого однак ніхто не зустрічав. Це був лікар, російський письменник і драматург Антон Чехов.
Цісар відвідав мистецьку виставку, у Палаці мистецтв придбав картину Фалата «З моїх ловецьких спогадів», скульптуру Коперника і ще одне полотно художника Крудовського.
А ніким не помічений Антон Чехов ходив львівськими вулицями, заходив до книгарень і в центрі міста – в книгарні Наукового Товариства імені Шевченка – купив прекрасно виданий «Кобзар». Чехов дуже втішився покупкою і про це написав зі Львова своїй сестрі.
Чехов дуже втішився покупкою «Кобзаря» і про це написав зі Львова своїй сестрі
Літературний дослідник, професор Олександр Кіцера вважає, що Антон Чехов назавжди полюбив Львів. Підтвердженням тому він наводить той факт, що галицькі часописи та журнали, «Громадський голос», «Літературно-науковий вісник» зокрема, друкували оповідання Чехова у перекладі українською мовою. А театр «Руська бесіда» у 1906 році поставив виставу за п’єсою Чехова «Вишневий сад».
Зараз львівські театри знову повернулися до спадщини Антона Чехова:
«Дяда Ваня», «Дама з собачкою», «Вітрогонка», «Три сестри», «Садок вишневий» - поповнили репертуари театру імені Марії Заньковецької, Леся Курбаса, «Воскресіння».
Сучасники Чехова свідчать, що він часто називав себе «малоросіянином» і вважав Україну своєю другою батьківщиною. Його бабуся по лінії батька була українкою, у родині Чехова звучала українська мова, пісні і ставились вистави українською мовою.
Чехов у кінці 19 століття багато подорожував Донеччиною, Сумщиною, Полтавщиною. Він захоплювався красою України, її людьми та фольклором. У цей час Антон Чехов багато писав.
(Львів-Київ)
