Київ – Одинадцять фресок XII століття повернулися до Києва, у Михайлівський Золотоверхий собор. Упродовж тривалого часу фрески зберігались у Російському Державному Ермітажі і після 10 років переговорів північний сусід погодився повернути їх на батьківщину. Побачити твори мистецтва часів Київської Русі від сьогодні можуть усі охочі
Фрагменти фресок жовтувато-зеленого кольору на перший погляд не вражають. Та усвідомивши, що їм понад дев’ять століть, одразу впадає в око і орнаменти, які чудово збереглися, і геніальність майстрів.
Фрески унікальні, як і весь Михайлівський Золотоверхий собор, каже одна з організаторів експозиції Оксана Фісун: «Ці фрески з’явилися одночасно з побудовою Михайлівського собору. Його фундатор Святополк Ізяславович мріяв, щоб цей собор був серед кращих святинь Києва, і тому прикрасив його і зовні, і всередині мозаїками, фресками, царським мармуром і різьбленим шифером, тобто це була унікальна така споруда».
Спершу потрапили до Німеччини, а потім до Росії
Унікальна споруда більшовикам виявилась непотрібною, і у 1930-х роках собор зруйнували. Фрески збереглися лише тому, що їх встигли позрізати зі стін, а пізніше відреставрували майстри. Але в Україні вони пробули недовго.
Уряд вагався із висуванням вимог до Росії
Десять років Україна переконувала Росію повернути фрески Михайлівського собору. І тільки у 2004 році переговори закінчились на користь Україні. Та найскладніше було спочатку вмовити українську владу висувати росіянам вимоги, наголошує історик Сергій Кот.
«Дуже довго треба було переконувати нашу владу подати офіційні претензії до російської сторони. Було таке побоювання, що якщо ми піднімемо цю тему, то Росія нам перекриє газ або нафту. Тобто, на рівні уряду були коливання», – зазначив історик.
Уявити вартість фресок складно, каже Сергій Кот. Він припускає, що це можуть бути десятки мільйонів доларів. Але найцінніше, що тепер вони знову є власністю України. Хоча, як стверджують експерти, ще близько 60 відсотків національних культурних цінностей перебувають закордоном.
(Київ – Прага)
Історія першого на Русі золотоверхого храму почалась 900 років тому – 11 липня 1108 року. Того дня князь Святополк на терені Димитрівського монастиря заклав перші камені до фундаменту церкви Святого Архангела Михаїла. Згодом до південної сторони була добудована хрещальня.
Протягом століть архітектура храму змінювалась. Величавий, у своїй основі трьохнефний собор зазнав найбільших змін і реконструкцій у 17-18 століттях. Була добудована кам’яна дзвіниця (1719 р.), трапезна з церквою Івана Богослова (1713 р.), келії для братчиків, територію храму охороняв кам’яний мур. У соборі зберігалась срібна рака для мощей Святої Варвари, інтер’єр прикрашали срібні Царські врата.
Найбільшою окрасою Михайлівського собору від самого початку були його фрески і мозаїки. Імена їхніх авторів не відомі, та не можна виключити, що серед них був майстер Аліпій з Києво-Печерського монастиря. Серед відомих фресок – «Євхаристія», «Стефан і Фалдей», постать Святого Захарія, сцени з «Благовіщення», а також унікальна мозаїка «Дмитро Солунський». Загальна площа збережених мозаїк становить 45 квадратних метрів, написи на них виконані старослов’янською мовою. Серед пам’яток зі зруйнованого Михайлівського собору 26 досі належали музеям Росії.
