Доступність посилання

ТОП новини
13 листопада 2019, Київ 06:40

Гран-прі українського фестивалю «Відкрита ніч» отримав фільм «Отроцтво»


Кадр з фільму «Отроцтво»

Чернівці – Найвищу нагороду Фестивалю короткометражних фільмів «Відкрита ніч» – Гран-прі отримав фільм «Отроцтво» молодого режисера, чернівчанина, Дмитра Сухолиткого-Собчука. Його роботу строге журі відзначило серед майже 30 студентських стрічок, які змагалися у чотирьох різних номінаціях. Фільм «Отроцтво» розповідає про межу в житті людини – про перехід від одного періоду її життя до іншого. Про серйозні рішення, які потрібно робити героєві, стримуючи емоції і нерви. Над створенням картини працювала творча група – актори, оператори, технічні працівники. Усі вони буковинці. Власне, і знімали картину в буковинському селі. Після фестивалю були нагородження та трансляції на широкому екрані в столичному Будинку кіно. Отож лише тепер режисер зміг повернутися до рідних Чернівців та розповісти про свою перемогу рідним і друзям. Приїзд Дмитра Сухолиткого-Собчука не оминули увагою і журналісти.

Цьогорічний Національний фестиваль короткометражних фільмів «Відкрита ніч», вже 12-й за рахунком, традиційно проходив просто неба на Андріївському узвозі у Києві. Упродовж 5 годин українці могли дивитися його у прямому ефірі Першого національного каналу.

Фільм «Отроцтво» режисера, студента першого курсу Київського університету Театру кіно і телебачення Дмитра Сухолиткого-Собчука ішов 13-м. Це німе кіно, кіно образів. На світанку мати благословляє сина в дорогу, його проводжає батько, разом вони ідуть до станції. Там на хлопця чекає його дівчина, яка не просто проводжає, але навіть збирається із ним у дорогу. Батько не пускає – вони залишаються тут, а герой-отрок – їде туди, де його чекає нове життя. Без батькового пильного ока, маминої опіки та дівочих сліз. За словами режисера, тут у героя фільму були непрості відносини, а там починається новий етап, його життя зміниться, але ми цього вже не побачимо. Філософський задум режисера може бути близький кожному, хто дивитиметься фільм – такий собі ефект дежавю. Кожен у своєму житті так чи інакше переживав те, що у фільмі пережив головний герой – рубіж між минулим і майбутнім, старим і новим, пережитим і незвіданим.

Під час зйомок доводилося міняти склад акторів

Робота на фільмом була цікавою і непростою водночас, розповів режисер Дмитро Сухолиткий- Собчук. Адже буквально під час зйомок доводилося міняти склад акторів. Результатом, однак, режисер-дебютант задоволений.

«Так, був змінений склад акторів до зйомок десь за тиждень, прийшлося працювати з іншими акторами, які старалися і виконували ті задачі, які їм ставили. Що з того вийшло, можна було подивитися на екрані», – зазначає режисер.

Актор чернівецького українського театру Микола Гуменюк, який у стрічці зіграв батька, вперше знімався в студентському фільмі. Каже, що гралося добре. Коли камера працювала, все було серйозно, а коли виключалася, було всього, як у студентському кіно — підколи, жарти, скандальчики. Були веселі, були і важкі моменти.

«Це крижана вода з пожежної машини, коли дощ. Ми думали, трошки буде все якось простіше. Але цей момент був дуже веселий – потім всі сміялися, бо вони стоять у футболках і в шортах, а воду брали з Черемоша,… із Серета, вибачайте». Коли в нас обійми з сином – дуже переломна сцена і досить важка», – поділився враженнями Микола Гуменюк. Та робота з молодим режисером далася легко, наголошує він. Гарно було все поставлено і йшло накатом, сам задум непоганий.

Стимул працювати далі

Повідомлення про перемогу було несподіванкою, як для актора Миколи Гуменюка, так і для техніка фільму Івана Мітріка. Працювати, пригадує Іван Мітрік, було цікаво, адже час зйомок обмежений – світанок та сутінки – потрібно було технічно вкластися в час. Зйомки тривали тиждень – знімали в двох буковинських селах, на залізничній станції в околиці одного із сіл та на залізничному вокзалі Чернівців.

Перемогу Іван Мітрік розцінює як стимул працювати далі. Значить, ми недаремно працювали, каже він. А на запитання, чи може бути у нас справжнє українське кіно, відповів: «Українське кіно може бути, але всі у нас чомусь бажають робити його за рахунок когось. У нас вийшло зробити це майже самим. У нас була допомога, звісно, не будемо афішувати, хто саме, але більше роботи – це наша спільна робота , нам допомогли на рівні меценатства. Якщо не брати до уваги грошей, то всю роботу ми зробили самі».

Перемога у фестивалі — це справді можливість для режисера і творчої групи працювати далі, знімати новий фільм.

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG