Леся Бакалець
Декларації про державний суверенітет 18 років. Сьогодні про документ здебільшого згадують ті депутати, які у 1990 році голосувала «за». Вони називають декларацію доленосною і пригадують, як дискутували над кожним окремим пунктом, а потім радісно вітали один одного.
Десять розділів, що проголошують суверенітет України, економічну самостійність, територіальне верховенство та інші положення 18 років тому були ухвалені більшістю депутатів новообраної Верховної Ради. Тоді це був сміливий крок і чіткий сигнал, що Україна хоче бути самостійною.
Одноліток Декларації Дмитро про документ дізнався на уроках історії в школі. Він каже, що пишається тим, що народився цього дня, бо це, на його думку, був початок здобуття Україною незалежності.
Варіантів майбутньої декларації було багато. Довго сперечалися навколо перших розділів про самовизначення української нації, адже комуністи у парламенті мали інший погляд на майбутнє держави.
Анатолій Матвієнко, народний депутат першого скликання Верховної Ради розповідає, що «довго дискутували над статусом України як без’ядерної держави. Ми розуміли, що така держава як Україна не може бути нейтральною, а без'ядерність нас лякала тим, що ми втрачаємо третій потенціал у світі».
А Левко Лук’яненко з однодумцями взагалі виступали проти останнього речення в декларації – там ішлося про те, що принципи документу використовуватимуть для укладення нового союзного договору. Та навіть за такого формулювання, Левко Лук’яненко щасливий, що декларація була ухвалена і стала історичною реальністю.
Декларацію сприймали як проголошення незалежності України
Депутат Іван Заєць згадує, що. вийшовши з парламенту, почув, як гучно лунає слово «Україна» та як тисячі людей співають українських пісень. Того дня якась жінка просто на вулиці подарувала Івану Зайцю картину, на якій був зображений звичайний український пейзаж. На звороті написано: «День незалежності, депутатові Зайцю від авторки і число – 16 липня, 1990 рік». Багато хто тоді сприймав ухвалення Декларації, як проголошення незалежності України, зазначає Іван Заєць.
Зрештою, за Декларацію про державний суверенітет проголосувало і більшість комуністів. Вона стала основою і для проголошення незалежності України, і для майбутньої Конституції.
Щоправда, як національне свято цей день відзначався лише один раз – у 1991 році.
Декларації про державний суверенітет 18 років. Сьогодні про документ здебільшого згадують ті депутати, які у 1990 році голосувала «за». Вони називають декларацію доленосною і пригадують, як дискутували над кожним окремим пунктом, а потім радісно вітали один одного.
Десять розділів, що проголошують суверенітет України, економічну самостійність, територіальне верховенство та інші положення 18 років тому були ухвалені більшістю депутатів новообраної Верховної Ради. Тоді це був сміливий крок і чіткий сигнал, що Україна хоче бути самостійною.
Одноліток Декларації Дмитро про документ дізнався на уроках історії в школі. Він каже, що пишається тим, що народився цього дня, бо це, на його думку, був початок здобуття Україною незалежності.
Варіантів майбутньої декларації було багато. Довго сперечалися навколо перших розділів про самовизначення української нації, адже комуністи у парламенті мали інший погляд на майбутнє держави.
Анатолій Матвієнко, народний депутат першого скликання Верховної Ради розповідає, що «довго дискутували над статусом України як без’ядерної держави. Ми розуміли, що така держава як Україна не може бути нейтральною, а без'ядерність нас лякала тим, що ми втрачаємо третій потенціал у світі».
А Левко Лук’яненко з однодумцями взагалі виступали проти останнього речення в декларації – там ішлося про те, що принципи документу використовуватимуть для укладення нового союзного договору. Та навіть за такого формулювання, Левко Лук’яненко щасливий, що декларація була ухвалена і стала історичною реальністю.
Декларацію сприймали як проголошення незалежності України
Депутат Іван Заєць згадує, що. вийшовши з парламенту, почув, як гучно лунає слово «Україна» та як тисячі людей співають українських пісень. Того дня якась жінка просто на вулиці подарувала Івану Зайцю картину, на якій був зображений звичайний український пейзаж. На звороті написано: «День незалежності, депутатові Зайцю від авторки і число – 16 липня, 1990 рік». Багато хто тоді сприймав ухвалення Декларації, як проголошення незалежності України, зазначає Іван Заєць.
Зрештою, за Декларацію про державний суверенітет проголосувало і більшість комуністів. Вона стала основою і для проголошення незалежності України, і для майбутньої Конституції.
Щоправда, як національне свято цей день відзначався лише один раз – у 1991 році.