Личаківський цвинтар – музей просто неба– щодня приваблює сотні європейських туристів. Левову частку становлять гості із сусідньої Польщі. Цього року польський уряд фінансує два проекти – йдеться про порятунок окремих нагробків та інвентаризацію Личаківського цвинтаря. Один із проектів уже триває – реставрація 4 надгробків, унікальних пам’яток архітектури. Цікаво, що львівські та варшавські скульптури реставрують скульптури на могилах поляка, українця, вірменина та греків.
Про те, які саме надгробки рятувати, спільно вирішували варшавські та львівські реставратори. Хоча гроші на проект виділив польський уряд, щоб показати багатонаціональний Львів, обрали для реставрації скульптури на могилах українського вченого-філолога, громадського діяча та члена-кореспондента Польської Академії наук Омеляна Огоновського, професора Львівського університету, поляка Юліуша Макаревича, вірменського архієпископа Самуеля Стефановича та родини відомих меценатів, греків за походженням, Папарів.
Начальник управління охорони історичного середовища Львівської міськради Лілія Онищенко зауважила, що «найбільшу мистецьку вартість має надгробок родини Паперів, над яким зараз працюють. Однак усі скульптури є цікаві та унікальні. До кінця жовтня планують завершити роботи, а наступного року оберуть інші надгробки. Усе фінансує міністерство культури Польщі».
Феномен Львова у багатонаціональності
Інвентаризувати цвинтар мають також спільно львівські та польські студенти і викладачі університетів «Політехніка». Обсяг роботи надзвичайно великий, оскільки на обліку на Личаківському цвинтарі налічується понад 3 тисячі історичних поховань саме відомих львів’ян у громадському, науковому, культурному житті. До переліку долучать ще півтисячі поховань. Також на Личаківському цвинтарі є тисячі могил невідомих осіб, але надгробки на їхніх могилах становлять історичну й мистецьку цінність.
Цікаво, що ініціатива польської сторони провести інвентаризацію цвинтаря зумовлена історією, пов’язаної з одним похованням, яке належало родині, котра проживає у Польщі, а у 1980-х роках перейшло до української. Адже у роки економічної кризи в Польщі чимало поляків продали свої пам’ятники на Личаківському цвинтарі. Тобто, старі власники переписували їх на нових, які мали право поховати людину у гробівець, але водночас гарантували збереження могили. Загалом у музеї-заповіднику «Личаківський цвинтар» налічується близько 400 тисяч поховань.
Як назви львівських вулиць, Вірменська, Руська, Староєврейська, так і написи на могилах на Личакові свідчать, що Львів завжди був багатоетнічним містом, де поруч мешкали і творили українці, поляки, греки, вірмени, німці, італійці.
Обидва українсько-польські проекти розраховані на 3-4 роки, і польська сторона готова їх фінансувати, щоб зберегти пам’ять про тих, хто творив феномен Львова у центрі Європи.
(Львів – Київ – Прага)
