Доступність посилання

ТОП новини

Українська перспектива олімпійських ігор у Пекіні 2008


Гості Вечірньої Свободи: Міністр спорту і молоді Юрій Павленко та 1-й віце-президент національного олімпійського комітету України Володимир Бринзак


Юрій Павленко у студії Радіо Свобода
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)

Роман Скрипін: Швидше, вище та сильніше. Олімпійське гасло та засадничі принципи.

Є ще один. Головне не перемога, а участь.

Останнім, зазвичай, себе заспокоюють невдахи, котрим не дісталося нагород.

На ігри 29 Олімпіади у Пекіні їде рекордно велика кількість українських спортсменів, але преса пише про рекордно малу кількість нагород, які вони можуть привезти на Батьківщину.

І ось численна українська делегація тепер їде до Пекіна і проводжатимуть українських спортсменів у неділю на Майдані Незалежності.

Так, пане міністре?

Юрій Павленко: Так.

Роман Скрипін: Як готувалися? Чи вистачає бюджетних коштів? Питання, я думаю, Вам усі знайомі і ставили їх неодноразово, тож прошу.

Юрій Павленко: Найперше, я хочу з Вами не погодитися з приводу того, що головне це не перемога, головне це участь, — що так говорять невдахи.

Насправді здобути олімпійську ліцензію і отримати право виступати на Олімпійських іграх, то це треба вже бути високопрофесійним спортсменом, тому що сама процедура відбору є надзвичайно складною, тому те, що 254 українських спортсмени вже потрапили на Олімпіаду – це перемога кожного з них, особиста перемога. Кожен із них показав дуже високий результат, який дає йому право називатися спортсменом світового рівня.

Тому те, що ми вже перевершили прогноз, який був у експертів про те, що не більше 225 українських атлетів виконають ліцензійні умови і потраплять до олімпійської збірної, то це вже дуже серйозний крок уперед і перемога для українського спорту.

Юрій Павленко: Вже формується українська олімпійська школа, бо перші Олімпіади – це, очевидно, були наслідки і робота радянської школи.
Крім того, ми говоримо, що більша частина спортсменів – це молоді люди, які вперше беруть участь в Олімпійських іграх, а тим самим це наш резерв на майбутні Олімпійські ігри. Це означає, що вже формується українська олімпійська школа, бо перші Олімпіади – це, очевидно, були наслідки і робота радянської школи.

Тому я переконаний, що це достатньо позитивний результат.

Роман Скрипін: А скільки українська держава інвестує у своє олімпійське майбутнє? Якщо можна, порівняйте це з інвестиціями радянськими, якщо Ви вже порівнюєте спортсменів, які зараз їдуть, українську школу олімпійську та радянську олімпійську школу, скажімо?

Юрій Павленко: Скажу відверто, буквально кілька місяців назад, проводячи організаційний комітет із підготовки до Олімпійських ігор, ми відзначали, що, на жаль, за 17 років ми втратили інфраструктуру і практично нічого нового олімпійського рівня в Україні не з’явилося.

На жаль, ми відстали по багатьох компонентах. Це медицина, фармакологія, спортивна наука. На жаль, дуже довгий час спорт фінансувався як масовий, так і олімпійський, вищого рівня за залишковим принципом. Фактично тільки останніх три роки можемо говорити про серйозне зростання видатків з державного бюджету на спорт.

Роман Скрипін: На який рівень ми вийшли по фінансуванню?

Юрій Павленко: Передбачено 150 мільйонів на участь українських спортсменів у змаганнях, на проведення зборів, а також було передбачено 40 мільйонів гривень на участь української команди в Олімпійських іграх.
Юрій Павленко:
На цей рік в державному бюджеті було передбачено 150 мільйонів на участь українських спортсменів у змаганнях, на проведення зборів, а також було передбачено 40 мільйонів гривень на участь української команди в Олімпійських іграх. Це, власне, приїзд, харчування, а також підготовка на останньому етапі і забезпечення спортсменів, які виконали ліцензійні умови, відповідними знаряддями спортивними.

Тому, скажімо так, що цей бюджет, який є цього року, це був чотири роки назад взагалі весь бюджет на фізичну культуру і спорт.

Тому за останні три роки бюджет на фізичну культуру і спорт зріс більше, як у три рази. І це ще не межа. Я переконаний, що ті рішення, які були ухвалені і Президентом України, і відповідний указ про пріоритетність розвитку фізичної культури і спорту, про збільшення президентських стипендій, рішення уряду про збільшення винагород для чемпіонів світу, Європи як серед дорослих, так і серед дітей з олімпійських видів спорту – це ті рішення, які, очевидно, будуть свій наслідок мати вже в наступний період, післяолімпійський.

Але переконаний, що й сьогодні вони досить позитивно вплинуть на наших атлетів, які розуміють, що держава справді піклується про них, що держава зацікавлена в тому, щоб кожен спортсмен показував якомога вищий результат, щоб кожен тренер розумів, що найбільшого успіху він може добитися в себе на Батьківщині і не шукав заробітку за кордоном.

Роман Скрипін: Ну, від нас вже не тікають спортсмени. Я маю на увазі, що у нас є приклади, коли одна зі спортивних емігранток опинилася в Білорусі. Правда ж?

Юрій Павленко: Ми повертаємо тренерську школу, яка, на жаль, була втрачена в перші 10 років української незалежності.
Юрій Павленко:
Ми мали такі факти. На жаль, і до сьогодні лунають, але це, слава Богу, поодинокі заяви окремих спортсменів, це не є масовим явищем. Більше того, сьогодні повертаються в Україну і тренери, що найважливіше, і ми повертаємо тренерську школу, яка, на жаль, була втрачена в перші 10 років української незалежності, коли фактично українські тренери підготували сьогодні головних опонентів в провідних видах спорту для України. Сьогодні вони повертаються, ми знаходимо для них можливості.

Більше того, в нашій олімпійській збірній є й люди, які народилися в інших державах. При чому як представники і ЄС, так і представники Азії.

Роман Скрипін: Китаю?

Юрій Павленко: Так.

Роман Скрипін: Поїдуть на батьківщину за Україну боротися?

Юрій Павленко: Які визнали, що вони хочуть бути громадянами України.

Роман Скрипін: А в них не було таких проблем, як у політиків, з отриманням громадянства?

Юрій Павленко: Ні, вони вже давно є громадянами України. Якби вони такими не були, вони не могли б пройти ні ліцензійний відбір, ні потрапити до олімпійської збірної.

Роман Скрипін: Ну, хтозна. Бачите, у нас громадянство перетворюється на політичний фактор.

Пане Володимире, чи достатньо кваліфіковано і забезпечено було українських спортсменів перед цими іграми?

Ну, зараз, я розумію, Ви будете говорити позитивні речі.


Володимир Бринзак: Я хотів би сказати, що зараз менше переживаю за виступ нашої команди на Олімпіаді, тому що дійсно все було зроблено для того, щоб вони мали можливість себе показати з найкращої сторони і фінансування, і забезпечення.

А от резерв, що буде далі, то тут є проблеми. І це дуже турбує.

Володимир Бринзак: Біда одна - матеріальна база, більшість баз спортивних знаходиться в профспілках і в добровільних спортивних товариствах, які не мають абсолютно коштів утримувати їх і не хочуть продавати їх.
Біда одна - матеріальна база, тому що у нас, на жаль, більшість баз спортивних знаходиться в профспілках і в добровільних спортивних товариствах, які не мають абсолютно коштів утримувати їх і не хочуть продавати їх на благо держави, на благо спорту нашого українського. Вони занепадають, і ми не можемо деколи навіть й готувати.

Роман Скрипін: Так розбудовуйте свої бази. Що ж ви покладаєтеся на профспілкові бази, які ще за радянських часів збудовані?

Володимир Бринзак: Олімпійський комітет з радістю будував би, але в нс на це коштів не вистачає.

Коли є кошти в міністра, він може це зробити, тому що знову ж таки це власність недержавна і забороняється вклади кошти в ці бази. А нові будувати будемо. Звичайно, для цього потрібен час.

І ще хотілося б відмітити дуже важливу річ. Це те, щоб міністри інших міністерств профільних також відносилися б до спорту як до важливої державної галузі, тому що це і в Росії видно, і в Білорусі, як відносяться до спорту, як підтримують.

Володимир Бринзак
В нас же щось зробити в Мінфіні чи в іншому міністерстві, чи в Міністерстві оброни, то майже неможливо, майже немає підтримки, тому що ще не всі розуміють, яку важливу роль відіграє спорт і в світовій громадськості, і в нашій Україні, і для здоров’я нації, для дітей, для майбутнього.

Роман Скрипін: Які ж є сподівання на українську олімпійську перспективу, скільки медалей? Бо доводиться в пресі читати, що ледь не три медалі привезуть.

Володимир Бринзак: Ні, три – це малося на увазі, що золотих.

Але, знаєте, я давно в спорті, вже більше 30 років. В спорті все можливо: можна завоювати і 25, можна завоювати і 10. Там доля секунди, порив вітру, тобто дуже багато факторів, які впливають на результат. Тому ми надіємося.

Останній час показав, що наші спортсмени в непоганій формі знаходяться і по результатах на світових, на європейських змаганнях, на контрольних стартах. І ми надіємося, що вони свій потенціал покажуть з найкращої сторони в Пекіні.

Володимир Бринзак: Від 15 до 20 медалей ми все-таки зможемо завоювати.
Я все ж таки розраховую, що буде приблизно… Від 15 до 20 медалей ми все-таки зможемо завоювати.

Роман Скрипін: От дивіться, українські спортсмени кілька років поспіль виборювали до 23 медалей, точніше - по 23 медалі на кожній Олімпіаді. Зараз Ви говорите про 20 орієнтовно. Тобто, це вже буде менша кількість?

Володимир Бринзак: Я ще раз повторюю. У нас немає системи підготовки від дитячого садку до олімпійської медалі…

Роман Скрипін: Чекайте, пан міністр говорить, що у нас вже є свій олімпійський резерв і з’являється українська школа олімпійська. А Ви кажете, що немає.

Володимир Бринзак: Так в цьому ж і річ, що вона тільки з’являється. Тому вийшов розрив між радянською школою і українською. І ми зараз якраз виходимо на нову вже, на свою школу, тому буде дещо такий результат понижений, тому що вже все-таки з’являються наші спортсмени…

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
XS
SM
MD
LG