– Ніхто нікуди не евакуюється. По-перше, літаки не літають, по-друге, ні батьки, ні діти не збираються покинути Тбілісі, бо вірять у те, що Росія не буде вже настільки анексувати Грузію, наскільки вони це зробили досі. Зараз знову приїхали люди сьогодні з ночі до нашої школи, біженці. Кажуть, у Ґорі знову танки, мародерствують. Паніки такої нема, але є жах, про який тяжко сказати мені як жінці.
– Скільки біженців зараз у Вашій школі?
– 34 сім’ї, почетверо, потроє. Це люди без нічого, які приїхали, вони постраждали, вони побиті, з синцями... Зараз вони перейшли в корпус поруч зі мною (у нас мало кімнат, всього 10). А там, як кажуть свідки, вже 30 тисяч біженців.
– У Вашій школі біженці – українці?
– Я хотіла розташовувати українців, тому я готую місця для українців, бо дійсно, таких буде багато. Але до мене звернулися грузини.
– А скільки загалом дітей в українській школі?
– У нас їх 190. Але зараз у школі вчителі та батьки дітей. Діти по домах, ми їх не залучили до школи, але ми разом із батьками будемо намагатися давати допомогу, яку зможемо, всім, хто буде сюди приходити. Зібрали гроші, вже віддали 300 ларі (близько 200 $) зі своїх кишенькових і намагатимемося далі зробити все можливе і неможливе.
– А якою Вам видається атмосфера серед мирного населення у Тбілісі і серед українців місцевих?
– Єдність, єдність і ще раз єдність. Ми тут всі грузини. Сьогодні ми всі грузини. У нас сьогодні немає «українець», «росіянин», або інший – ми всі грузини, ми разом із нашою країною. І нас тримає єдність і віра в те, що ми всі разом. У нас опозиція в перші ж дні виступила і сказала: «Ми поруч із нашим президентом, поруч із нашою країною». У нас сьогодні немає якихось перепон із приводу суверенітету нашої країни – у нас Росія хоче відібрати землі! І то ясно, як Божий день, і всі це розуміють! Але вони вже перейшли всі кордони Південної Осетії, вони вже далеко на території Грузії і бомбили всі міста Грузії. Тбілісі 4 рази бомбили – вчора знову лунали вибухи тих бомб, які не вибухнули відразу.
А Ґорі повністю знищене! Це місто було чудове, як лялечка, люди там жили щасливо... Вони розповідають нам тепер: «У нас все було, ми дуже швидко рухалися вперед». Та інформація, яку ми чуємо зараз із телебачення – вона неправильна! Ми в були жаху, коли побачили, як реагує Україна! Люди не знають, вони думають, що це Грузія напала! Нас три дні провокували, провокували перестрілку, вони були підготовлені до того! А коли поліцейські відреагували – вони подали це як початок розгорнення дій. Сьогодні мародерствують (не знаю, як їх назвати – «отморозкі» чи «казакі», чи хто), жінок хапають, кого бачать, різного віку, везуть у Ґорі, бо воно порожнє. Що вони з ними там роблять?! Для чого вони їх хапають?! Що це за миролюбні сили?! Поясніть мені! Ми мала країна, ми відстоюємо свою свободу і говоримо українцям: якщо сьогодні ми не вистоїмо, завтра це погрожує Україні!
(Прага – Київ)
– Скільки біженців зараз у Вашій школі?
– 34 сім’ї, почетверо, потроє. Це люди без нічого, які приїхали, вони постраждали, вони побиті, з синцями... Зараз вони перейшли в корпус поруч зі мною (у нас мало кімнат, всього 10). А там, як кажуть свідки, вже 30 тисяч біженців.
– У Вашій школі біженці – українці?
– Я хотіла розташовувати українців, тому я готую місця для українців, бо дійсно, таких буде багато. Але до мене звернулися грузини.
– А скільки загалом дітей в українській школі?
– У нас їх 190. Але зараз у школі вчителі та батьки дітей. Діти по домах, ми їх не залучили до школи, але ми разом із батьками будемо намагатися давати допомогу, яку зможемо, всім, хто буде сюди приходити. Зібрали гроші, вже віддали 300 ларі (близько 200 $) зі своїх кишенькових і намагатимемося далі зробити все можливе і неможливе.
– А якою Вам видається атмосфера серед мирного населення у Тбілісі і серед українців місцевих?
– Єдність, єдність і ще раз єдність. Ми тут всі грузини. Сьогодні ми всі грузини. У нас сьогодні немає «українець», «росіянин», або інший – ми всі грузини, ми разом із нашою країною. І нас тримає єдність і віра в те, що ми всі разом. У нас опозиція в перші ж дні виступила і сказала: «Ми поруч із нашим президентом, поруч із нашою країною». У нас сьогодні немає якихось перепон із приводу суверенітету нашої країни – у нас Росія хоче відібрати землі! І то ясно, як Божий день, і всі це розуміють! Але вони вже перейшли всі кордони Південної Осетії, вони вже далеко на території Грузії і бомбили всі міста Грузії. Тбілісі 4 рази бомбили – вчора знову лунали вибухи тих бомб, які не вибухнули відразу.
А Ґорі повністю знищене! Це місто було чудове, як лялечка, люди там жили щасливо... Вони розповідають нам тепер: «У нас все було, ми дуже швидко рухалися вперед». Та інформація, яку ми чуємо зараз із телебачення – вона неправильна! Ми в були жаху, коли побачили, як реагує Україна! Люди не знають, вони думають, що це Грузія напала! Нас три дні провокували, провокували перестрілку, вони були підготовлені до того! А коли поліцейські відреагували – вони подали це як початок розгорнення дій. Сьогодні мародерствують (не знаю, як їх назвати – «отморозкі» чи «казакі», чи хто), жінок хапають, кого бачать, різного віку, везуть у Ґорі, бо воно порожнє. Що вони з ними там роблять?! Для чого вони їх хапають?! Що це за миролюбні сили?! Поясніть мені! Ми мала країна, ми відстоюємо свою свободу і говоримо українцям: якщо сьогодні ми не вистоїмо, завтра це погрожує Україні!
(Прага – Київ)
