На шпальтах впливової британської газети Times зі статтею щодо війни у Грузії виступив міністр закордонних справ Великої Британії Девід Мілібенд. Позиція офіційного Лондона щодо російської окупації Грузії стає зрозумілою вже з назви і підзаголовку цієї публікації – «Росія не матиме переваг від своєї агресії. Окупація Грузії була абсолютно невиправданою і посилить підтримку її прагнення вступити до НАТО».
Британський міністр порівнює окупацію Грузії зі сценами придушення радянськими танками Празької весни 1968 року. Він вважає, що вторгнення поставило засадниче питання, чи може Росія грати легітимну роль у заснованій на міжнародних правилах політичній системі, де користуються правами, але й поважають права інших. Мілібенд пише: «Британська позиція полягає у тому, що ця агресія не може перекроїти і не перекроїть мапи російського «близького зарубіжжя» (чи будь-де в іншому місці). Територіальну цілісність Грузії мають поважати. Демократично обрані уряди повинні змінюватися лише народом у перебігу вільних і справедливих виборів… Україна та Грузія сказали, що хочуть до НАТО, і Північноатлантичний альянс відповів, що вони можуть. Це має бути їхній вибір. Тож через ЄС і НАТО, а також через резолюції ООН ми маємо посилити підтримку цих країн, водночас влаштовуючи наші відносини з Росією так, щоб продемонструвати їй ціну авантюризму й агресії. Політично ми маємо підтвердити зобов’язання, яке дали на саміті НАТО в квітні щодо членства України й Грузії, і підкріпити це серйозною співпрацею – військовою й політичною – як частка структурованої дорожньої карти до наступного членства. У Грузії й Україні відбувається важливий процес реформ. Ми мусимо допомагати їм в економічному й політичному розвитку».
Стосовно Росії позиція британського уряду полягає у тому, що слід продовжувати співпрацювати з нею. Мілібенд пише, що він проти виключення Росії з «Групи Восьми», щоб не підігрівати реваншистських настроїв, відчуття, що її приносять у жертву.
Естонська газета Postimees вважає, що Україна може постати ще більшим випробуванням міці між Західною Європою й Росією, ніж Грузія: «Кремль так і не звик до втрати балтійських країн, тому він ще менше хоче бачити Україну в НАТО та ЄС. Одначе, досі обіцянки, що їх дали Києву, не були дотримані, і в плані інтеграції в напрямку Заходу за останні 4 роки нічого не відбулося… Україна є найбільшою європейською державою за територією і п’ятою за населенням. Це, безумовно, матиме вплив на європейську геополітичну ситуацію… Чи стане колись вона (Україна) членом якоїсь провідної західної організації, у жодному випадку не є певним. Але якою б не була її орієнтація, вона завжди матиме помітний вплив на решту Європи».
Чеське бізнесове видання Hospodářské noviny коментує підтримку Росії у конфлікті з Грузією, яку висловив президент Чеської Республіки Вацлав Клаус. Це викликало глибоке обурення уряду Чехії, який звинуватив пана Клауса у сліпоті на одне око. Газета іронізує: «Нарешті тверезий голос щодо війни в Грузії! Президент Клаус є вільний від істерії й обурення. Він має рацію – не можна досягти поступу на засаді брехні. Ні в Іраку, ні в Грузії. Водночас, у сучасних війнах одного погляду недостатньо, щоб визначити винних… Тверезий погляд бачить обидві сторони – і божевільних грузинів, і схиблених росіян. Якщо президентові не вдається побачити останніх, це через те, що він дивиться через московські окуляри».
(Лондон – Прага – Київ)
Британський міністр порівнює окупацію Грузії зі сценами придушення радянськими танками Празької весни 1968 року. Він вважає, що вторгнення поставило засадниче питання, чи може Росія грати легітимну роль у заснованій на міжнародних правилах політичній системі, де користуються правами, але й поважають права інших. Мілібенд пише: «Британська позиція полягає у тому, що ця агресія не може перекроїти і не перекроїть мапи російського «близького зарубіжжя» (чи будь-де в іншому місці). Територіальну цілісність Грузії мають поважати. Демократично обрані уряди повинні змінюватися лише народом у перебігу вільних і справедливих виборів… Україна та Грузія сказали, що хочуть до НАТО, і Північноатлантичний альянс відповів, що вони можуть. Це має бути їхній вибір. Тож через ЄС і НАТО, а також через резолюції ООН ми маємо посилити підтримку цих країн, водночас влаштовуючи наші відносини з Росією так, щоб продемонструвати їй ціну авантюризму й агресії. Політично ми маємо підтвердити зобов’язання, яке дали на саміті НАТО в квітні щодо членства України й Грузії, і підкріпити це серйозною співпрацею – військовою й політичною – як частка структурованої дорожньої карти до наступного членства. У Грузії й Україні відбувається важливий процес реформ. Ми мусимо допомагати їм в економічному й політичному розвитку».
Стосовно Росії позиція британського уряду полягає у тому, що слід продовжувати співпрацювати з нею. Мілібенд пише, що він проти виключення Росії з «Групи Восьми», щоб не підігрівати реваншистських настроїв, відчуття, що її приносять у жертву.
Естонська газета Postimees вважає, що Україна може постати ще більшим випробуванням міці між Західною Європою й Росією, ніж Грузія: «Кремль так і не звик до втрати балтійських країн, тому він ще менше хоче бачити Україну в НАТО та ЄС. Одначе, досі обіцянки, що їх дали Києву, не були дотримані, і в плані інтеграції в напрямку Заходу за останні 4 роки нічого не відбулося… Україна є найбільшою європейською державою за територією і п’ятою за населенням. Це, безумовно, матиме вплив на європейську геополітичну ситуацію… Чи стане колись вона (Україна) членом якоїсь провідної західної організації, у жодному випадку не є певним. Але якою б не була її орієнтація, вона завжди матиме помітний вплив на решту Європи».
Чеське бізнесове видання Hospodářské noviny коментує підтримку Росії у конфлікті з Грузією, яку висловив президент Чеської Республіки Вацлав Клаус. Це викликало глибоке обурення уряду Чехії, який звинуватив пана Клауса у сліпоті на одне око. Газета іронізує: «Нарешті тверезий голос щодо війни в Грузії! Президент Клаус є вільний від істерії й обурення. Він має рацію – не можна досягти поступу на засаді брехні. Ні в Іраку, ні в Грузії. Водночас, у сучасних війнах одного погляду недостатньо, щоб визначити винних… Тверезий погляд бачить обидві сторони – і божевільних грузинів, і схиблених росіян. Якщо президентові не вдається побачити останніх, це через те, що він дивиться через московські окуляри».
(Лондон – Прага – Київ)
