Американський експерт з Ради міжнародних відносин у Вашингтоні Макс Бут вважає, що країни Східної Європи мусять у випадку кризи, подібної до «грузинської», бути готовими захищатися лише самотужки. Бут пише про це на сторінках європейського видання «Уолл Стріт Джорнел».
Цей фахівець у галузі міжнародних відносин зауважує, що занепокоєння країн Європи, які межують з Росією, можливими наслідками «російського бліцкрігу в Грузії» є цілком виправданим. Макс Бут вважає, що «навіть країнам, які, на відміну від Грузії і України, вже є членами НАТО, навряд чи можна спати спокійно». Цей експерт зауважує, що «Польщі та іншим державам не варто заспокоювати себе ілюзіями: у випадку кризи вони не можуть розраховувати на Сполучені Штати».
«У минулому ми вже залишали Польщу, Угорщину, Чехословаччину на самоті, прирікаючи їх на серйозні поразки. Та й в останній час ми не дуже допомогли Грузії», – підсумовує Макс Бут. Він вважає, що країни Східної Європи мають один вихід: мобілізовувати і нарощувати свій оборонний потенціал з нахилом до ефективних засобів протиповітряної оброни та систем знищення «бронетанкових військ Росії». Першим кроком на шляху до цього, як рекомендує Макс Бут, мають бути «вагоміші зобов’язання Східної Європи зі зміцнення власної оборони». А вже Захід, зі свого боку, підсумовує американський експерт в останньому числі «Уолл Стріт Джорнел», допоможе цим країнам «недорогими оборонними системами, а також надасть консультаційні послуги».
На сторінках американського тижневика «Ньюсуїк» міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров відкидає критику щодо «непропорційних дій» Росії. На його думку, Росія захищалася у цьому конфлікті, бо «російські війська були направлені для надання допомоги російським миротворцям, що залишалися там, та для захисту цивільного населення». Оскільки йшлося про захист своїх громадян, Лавров вважає дії Росії в Грузії не лише пропорційними, а й законними. Він покладає всю вину за мародерства, пожежі, обстріли і використання мін лише на грузинську сторону, яка нібито і після 12 серпня, підписання угоди про припинення вогню, продовжувала обстріли Південної Осетії з міста Ґорі.
Міністр закордонних справ Росії стверджує на сторінках «Ньюсуїк», що винними у мародерствах були грузинські офіційні особи, які втекли із зони бойових дій та створили «вакуум влади», а російські війська, на думку Лаврова, «відновлювали порядок в Ґорі», охороняли «величезні арсенали зброї» задля спокою мирного населення.
Міністр закордонних справ Росії кепкує тут з тих, хто розглядає дії Росії в Південній Осетії крізь призму «холодної війни» та порівнює їх зі вторгненням Москви до Чехословаччини у 1968 році. Лавров закликає на підтримку своєї версії щодо появи танків у Грузії нинішнього чеського президента Вацлава Клауса, який, мовляв, сказав з приводу 1968 року, що «Чехословаччина не нападала на Підкарпатську Русь, і вторгнення не було реакцією на нашу атаку». (Підкарпатською Руссю в Чехії, за звичкою, називають нинішню територію Закарпаття, яке до Другої Світової війни входило до складу Чехословацької держави і не могло мати ніякого стосунку до подій 1968 року – Радіо Свобода). На завершення статті в «Ньюсуїк» Сергій Лавров нагадує американцям, що «країна зобов’язана захищати свій народ, коли на нього нападають».
Український Президент Віктор Ющенко у своїй статті в американській «Вашингтон Пост» називає Україну «заручницею війни, яку веде Росія». Ющенко вказує тут на те, що цей конфлікт в Грузії «зачіпає інтереси моєї країни. Воєнні дії мали місце неподалік від наших кордонів, і російський Чорноморський флот був безпосередньо задіяний в них», – зазначає Ющенко.
Президент України також пропонує участь Києва у розширенні міжнародного представництва в зоні конфлікту в Грузії і вважає, що лише багатосторонній формат сил ООН і ОБСЄ гарантує безпеку в цьому регіоні.
Віктор Ющенко також нагадує, що сепаратистські регіони часто використовують як зручні укриття для «контрабандистів, незаконних торгівців зброєю, людьми і наркотиками». У згаданій статті на сторінках «Вашингтон Пост» Президент України наголошує, що «найкращий засіб гарантування безпеки його держави – це участь у системі колективної безпеки демократичних країн, прикладом якої є НАТО».
Цей фахівець у галузі міжнародних відносин зауважує, що занепокоєння країн Європи, які межують з Росією, можливими наслідками «російського бліцкрігу в Грузії» є цілком виправданим. Макс Бут вважає, що «навіть країнам, які, на відміну від Грузії і України, вже є членами НАТО, навряд чи можна спати спокійно». Цей експерт зауважує, що «Польщі та іншим державам не варто заспокоювати себе ілюзіями: у випадку кризи вони не можуть розраховувати на Сполучені Штати».
«У минулому ми вже залишали Польщу, Угорщину, Чехословаччину на самоті, прирікаючи їх на серйозні поразки. Та й в останній час ми не дуже допомогли Грузії», – підсумовує Макс Бут. Він вважає, що країни Східної Європи мають один вихід: мобілізовувати і нарощувати свій оборонний потенціал з нахилом до ефективних засобів протиповітряної оброни та систем знищення «бронетанкових військ Росії». Першим кроком на шляху до цього, як рекомендує Макс Бут, мають бути «вагоміші зобов’язання Східної Європи зі зміцнення власної оборони». А вже Захід, зі свого боку, підсумовує американський експерт в останньому числі «Уолл Стріт Джорнел», допоможе цим країнам «недорогими оборонними системами, а також надасть консультаційні послуги».
На сторінках американського тижневика «Ньюсуїк» міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров відкидає критику щодо «непропорційних дій» Росії. На його думку, Росія захищалася у цьому конфлікті, бо «російські війська були направлені для надання допомоги російським миротворцям, що залишалися там, та для захисту цивільного населення». Оскільки йшлося про захист своїх громадян, Лавров вважає дії Росії в Грузії не лише пропорційними, а й законними. Він покладає всю вину за мародерства, пожежі, обстріли і використання мін лише на грузинську сторону, яка нібито і після 12 серпня, підписання угоди про припинення вогню, продовжувала обстріли Південної Осетії з міста Ґорі.
Міністр закордонних справ Росії стверджує на сторінках «Ньюсуїк», що винними у мародерствах були грузинські офіційні особи, які втекли із зони бойових дій та створили «вакуум влади», а російські війська, на думку Лаврова, «відновлювали порядок в Ґорі», охороняли «величезні арсенали зброї» задля спокою мирного населення.
Міністр закордонних справ Росії кепкує тут з тих, хто розглядає дії Росії в Південній Осетії крізь призму «холодної війни» та порівнює їх зі вторгненням Москви до Чехословаччини у 1968 році. Лавров закликає на підтримку своєї версії щодо появи танків у Грузії нинішнього чеського президента Вацлава Клауса, який, мовляв, сказав з приводу 1968 року, що «Чехословаччина не нападала на Підкарпатську Русь, і вторгнення не було реакцією на нашу атаку». (Підкарпатською Руссю в Чехії, за звичкою, називають нинішню територію Закарпаття, яке до Другої Світової війни входило до складу Чехословацької держави і не могло мати ніякого стосунку до подій 1968 року – Радіо Свобода). На завершення статті в «Ньюсуїк» Сергій Лавров нагадує американцям, що «країна зобов’язана захищати свій народ, коли на нього нападають».
Український Президент Віктор Ющенко у своїй статті в американській «Вашингтон Пост» називає Україну «заручницею війни, яку веде Росія». Ющенко вказує тут на те, що цей конфлікт в Грузії «зачіпає інтереси моєї країни. Воєнні дії мали місце неподалік від наших кордонів, і російський Чорноморський флот був безпосередньо задіяний в них», – зазначає Ющенко.
Президент України також пропонує участь Києва у розширенні міжнародного представництва в зоні конфлікту в Грузії і вважає, що лише багатосторонній формат сил ООН і ОБСЄ гарантує безпеку в цьому регіоні.
Віктор Ющенко також нагадує, що сепаратистські регіони часто використовують як зручні укриття для «контрабандистів, незаконних торгівців зброєю, людьми і наркотиками». У згаданій статті на сторінках «Вашингтон Пост» Президент України наголошує, що «найкращий засіб гарантування безпеки його держави – це участь у системі колективної безпеки демократичних країн, прикладом якої є НАТО».
