Виглядає, що більшість партії визначилася щодо того, яким шляхом іти далі. Наразі це не буде зміною лідера – Ґордона Брауна, як припускали деякі аналітики. Вже перед початком конференції нинішній міністр закордонних справ Девід Мілібанд, якого багато хто розглядає як можливого спадкоємця Брауна у ролі провідника лейбористів, виразно дав зрозуміти, що вважає нинішнього прем’єра найкращою людиною на цій посаді, здатною подолати нинішню фінансову кризу.
Власне, такий наголос нині роблять усі чільні лейбористи – мовляв, проблема популярності партії є передусім відображенням проблем в економіці, викликаних не внутрішньо-британськими, а світовими тенденціями. А уряд Брауна є сильним і фаховим для того, щоб перебороти зовнішній фактор і провести Британію й британців через кризовий період.
Сьогодні на конференції прозвучав один із ключових виступів – міністра фінансів Алістера Дарлінґа. Він пообіцяв вжити всіх потрібних заходів, щоб подолати кризу, вкотре наголосивши на її загальносвітовій природі.
Перед виступом у Манчестері міністр фінансів сказав журналістам: «Ми повинні зробити так, щоб наша регулятивна система абсолютно відповідала становищу, що склалося. І це треба робити не лише в цій країні, а й також на міжнародному рівні. Треба забезпечити кращий нагляд за всесвітніми процесами, щоб ми могли помічати проблеми, що насуваються, раніше, і вживати відповідних заходів, щоб уникати їх. Щоб не повторювалася нинішня ситуація, за якої, щиро кажучи, було забагато ризику, бо багато банків просто не зрозуміли усього розмаху. Це нам треба зробити, і ми над цим нині працюємо».
Чи переконають лейбористи втомленого виборця?
Показовим є той факт, що безпосередньо з конференції Дарлінґ разом із Брауном вилітає до Нью-Йорка, де вони намагатимуться просувати ідею міжнародної угоди щодо суворішого законодавства у фінансовому секторі. Як відомо, Браун і до цього виступав проти безвідповідальності ринків і неприйнятної системи бонусів, яка заохочує до ризикованої поведінки.
Дарлінґ заявив, що жоден уряд не може сам перемогти міжнародний тероризм і потепління на планеті, так само він не може подолати й наслідки глобалізації.
Залишається побачити, чи британський виборець зрозуміє ці аргументи. Багато з них налаштовані скептично, адже фінансова криза — це лише один, хоча й важливий аспект. Проте, як це часто буває у Британії, виборці просто втомлюються, коли одна з партій утримує владу понад 10 років поспіль. І тут жодні аргументи не допомагають — виборці просто хочуть зміни політичного ландшафту.
(Лондон – Київ – Прага)