Львів і Харків – «український П’ємонт» і «перша українська столиця», які сьогодні набули статусу головних міст двох провінцій. 70% мешканців цих міст не ідентифікують себе зі Львовом чи Харковом. Відтак відбувається активна міграція: з Харкова до Києва і Москви, зі Львова – у Київ та Європу. Одне місто дивиться у бік Росії, інше у бік Європи. Відтік мізків – найболючіша проблема, яку відчувають обидва обласні центри.
Ані харків’яни, ані львів’яни не почуваються творцями свого міста
Львівські та харківські інтелектуали озвучили власні погляди на два українські міста. Для культуролога Тараса Возняка важливий феномен міста, як воно будувалось і яким є його наповнення. Він ідентифікує себе зі Львовом, це місто європейське, але тільки в історичній центральній частині.
«Є міста традиційні і класичні. Людство після того, як почало творити конгломерації, пробувало витворити ідеальне місто. Місто має два істотні аспекти: архітектоніка і наповнення, тобто люди як громада», – зазначає Тарас Возняк.
Однак нині ані харків’яни, ані львів’яни не почуваються однією громадою, що є спільною рисою сучасного життя міст, не почуваються творцями свого міста, що так притаманно європейцям.
Харківський громадський діяч Віктор Грабар зауважив, що, з одного боку, Харків — великий освітній центр, а з іншого — це «було купецьке місто, абсолютно нормальне в затхлій провінції і провінцією залишається досі. Це типова транзитна провінція, куди прибувають люди з провінції і далі втікають у столицю».
А ось як відсутність впливового інтелектуального середовища у Харкові і його провінційність пояснює харківський політолог Неллі
Ревенко: «У Харкові спостерігається значно вищий рівень маргінальності, ніж у Львові. Таке моє відчуття. Промислова зона, сформована у Харкові у радянські часи, була надто великою, масштабною, щоб інтелектуали могли її переварити».
Харків тяжіє до Росії
Інтелектуали дискутували про розкол української нації, а точніше, з приводу вигідних політикам спекуляцій на тему сходу і заходу України та загрози втрати незалежності держави. Нині в Україні,на їхню думку, немає усвідомлення української ідентичності, а переважають пострадянські чинники.
Львівський соціолог Олексій Пивоваренко зазначає: «У Львові переважає соціотип західноєвропейський, німецький, австрійський. І архітектура тут як у Європі. Це місто будували люди, які хотіли тут жити, і відчували це правильно. Ідеальне місто залежить від соціотипу людей, які в ньому живуть. Натомість Харків тяжіє до Росії».
Якщо свого часу австрійці будували Львів для себе, щоб почуватись у ньому комфортно, то сучасні львів’яни творять місто, з якого вони хочуть втекти.
(Львів – Київ – Прага)
Ані харків’яни, ані львів’яни не почуваються творцями свого міста
Львівські та харківські інтелектуали озвучили власні погляди на два українські міста. Для культуролога Тараса Возняка важливий феномен міста, як воно будувалось і яким є його наповнення. Він ідентифікує себе зі Львовом, це місто європейське, але тільки в історичній центральній частині.
«Є міста традиційні і класичні. Людство після того, як почало творити конгломерації, пробувало витворити ідеальне місто. Місто має два істотні аспекти: архітектоніка і наповнення, тобто люди як громада», – зазначає Тарас Возняк.
Однак нині ані харків’яни, ані львів’яни не почуваються однією громадою, що є спільною рисою сучасного життя міст, не почуваються творцями свого міста, що так притаманно європейцям.
Харківський громадський діяч Віктор Грабар зауважив, що, з одного боку, Харків — великий освітній центр, а з іншого — це «було купецьке місто, абсолютно нормальне в затхлій провінції і провінцією залишається досі. Це типова транзитна провінція, куди прибувають люди з провінції і далі втікають у столицю».
А ось як відсутність впливового інтелектуального середовища у Харкові і його провінційність пояснює харківський політолог Неллі
Ревенко: «У Харкові спостерігається значно вищий рівень маргінальності, ніж у Львові. Таке моє відчуття. Промислова зона, сформована у Харкові у радянські часи, була надто великою, масштабною, щоб інтелектуали могли її переварити».
Харків тяжіє до Росії
Інтелектуали дискутували про розкол української нації, а точніше, з приводу вигідних політикам спекуляцій на тему сходу і заходу України та загрози втрати незалежності держави. Нині в Україні,на їхню думку, немає усвідомлення української ідентичності, а переважають пострадянські чинники.
Львівський соціолог Олексій Пивоваренко зазначає: «У Львові переважає соціотип західноєвропейський, німецький, австрійський. І архітектура тут як у Європі. Це місто будували люди, які хотіли тут жити, і відчували це правильно. Ідеальне місто залежить від соціотипу людей, які в ньому живуть. Натомість Харків тяжіє до Росії».
Якщо свого часу австрійці будували Львів для себе, щоб почуватись у ньому комфортно, то сучасні львів’яни творять місто, з якого вони хочуть втекти.
(Львів – Київ – Прага)
