– У чому полягає криза української фінансової системи?
– Суть кризи у тому, що немає грошей. Немає грошей, які б могли вільно пересуватися у межах країни і за кордоном, а також інвестуватися. Я думаю, що це головне. Зараз грошова маса обмежена в розмірі, і платіжна система майже «мертва». Люди, які мали б гроші і хотіли б щось робити, на тлі цієї кризи будуть тримати гроші «під подушкою».
– Які причини цієї кризи?
– Вирішальний чинник – це світова криза. І не на нашу користь зіграло те, що ми довго говорили, що світова криза не вплине на Україну. Наша економіка є частиною світової економіки, хочемо ми того чи ні. Ми довго не хотіли прямо подивитися загрозі «в вічі» і зрозуміти, що вона мов торнадо насувається зі США, а потім із Європи та Росії. Ми б могли раніше зреагувати.
Але все ж українська банківська система має й свої внутрішні причини, що спровокували кризу. Головна з них – це нехтування ризиками в умовах бурхливого розвитку банків та постійного намагання отримати великі прибутки. Реалізація гасла «Кредити понад усе! Прибутки будь-якою ціною!» при ігноруванні ризиків призвела до негативних наслідків.
Окрім цього, мало було зроблено для зменшення частки кредитування у доларах чи євро. При цьому валютні кредити видавалися на 10 чи 20 років, а депозити, навпаки, залучалися переважно у гривнях на 1 чи 2 роки. Цей чинник виявився чи не основним.
Також я думаю, що було свого часу ухвалене помилкове рішення про обмеження терміну і ставки кредитування у валюті з міжнародних ринків. Гроші до України могли приходити не менше ніж на рік і за ставкою, не вищою від 11%. А у світі вже були значно вищі ставки. Тому це рішення значно обмежило прихід на український ринок валюти.
– А як вплинуло на кризу фінансової системи загострення політичної ситуації та оголошення про дострокові вибори?
– Я вважаю, що вплив політичного фактора є мінімальним. Справа у тому, що українська економіка вже давно призвичаїлася працювати в умовах політичної нестабільності та інфляційних процесів. Тому не політичні колізії та зростання цін стали вирішальним чинником панічних настроїв серед вкладників банків.
– Як Ви оцінюєте рішення Національного банку обмежити дострокове вилучення депозитів, кредитування та коливання курсу валют?
– Я думаю, що заходи Національного банку України суворі, але правильні. Це запобіжний захід, викликаний суворою необхідністю. Але думаю, що, якби НБУ ухвалив таке рішення на два тижні раніше, банкам вдалося б зберегти на рахунках мінімум 1,5 мільярда коштів. І криза ліквідності була б трохи м’якшою. Загалом, рішення приймалися дуже повільно, і це поглибило кризу.
Крім того, не треба заплющувати очі на те, що рішення НБУ від 13 жовтня підірве довіру громадян до банківської системи. Сподіваюся, лише на певний час. Цілком природно, що людина негативно сприймає той факт, що вона не може забрати з банку свої кошти попри своє бажання це зробити. Але людям треба пояснювати, що, як тільки закінчиться строк депозиту, вони зможуть забрати свої гроші і отримати усі відсотки. Сподіваюся, що ситуація швидко стабілізується, і українські банки зможуть повністю повернути довіру своїх клієнтів.
(Київ – Прага)
– Суть кризи у тому, що немає грошей. Немає грошей, які б могли вільно пересуватися у межах країни і за кордоном, а також інвестуватися. Я думаю, що це головне. Зараз грошова маса обмежена в розмірі, і платіжна система майже «мертва». Люди, які мали б гроші і хотіли б щось робити, на тлі цієї кризи будуть тримати гроші «під подушкою».
– Які причини цієї кризи?
– Вирішальний чинник – це світова криза. І не на нашу користь зіграло те, що ми довго говорили, що світова криза не вплине на Україну. Наша економіка є частиною світової економіки, хочемо ми того чи ні. Ми довго не хотіли прямо подивитися загрозі «в вічі» і зрозуміти, що вона мов торнадо насувається зі США, а потім із Європи та Росії. Ми б могли раніше зреагувати.
Але все ж українська банківська система має й свої внутрішні причини, що спровокували кризу. Головна з них – це нехтування ризиками в умовах бурхливого розвитку банків та постійного намагання отримати великі прибутки. Реалізація гасла «Кредити понад усе! Прибутки будь-якою ціною!» при ігноруванні ризиків призвела до негативних наслідків.
Окрім цього, мало було зроблено для зменшення частки кредитування у доларах чи євро. При цьому валютні кредити видавалися на 10 чи 20 років, а депозити, навпаки, залучалися переважно у гривнях на 1 чи 2 роки. Цей чинник виявився чи не основним.
Також я думаю, що було свого часу ухвалене помилкове рішення про обмеження терміну і ставки кредитування у валюті з міжнародних ринків. Гроші до України могли приходити не менше ніж на рік і за ставкою, не вищою від 11%. А у світі вже були значно вищі ставки. Тому це рішення значно обмежило прихід на український ринок валюти.
– А як вплинуло на кризу фінансової системи загострення політичної ситуації та оголошення про дострокові вибори?
– Я вважаю, що вплив політичного фактора є мінімальним. Справа у тому, що українська економіка вже давно призвичаїлася працювати в умовах політичної нестабільності та інфляційних процесів. Тому не політичні колізії та зростання цін стали вирішальним чинником панічних настроїв серед вкладників банків.
– Як Ви оцінюєте рішення Національного банку обмежити дострокове вилучення депозитів, кредитування та коливання курсу валют?
– Я думаю, що заходи Національного банку України суворі, але правильні. Це запобіжний захід, викликаний суворою необхідністю. Але думаю, що, якби НБУ ухвалив таке рішення на два тижні раніше, банкам вдалося б зберегти на рахунках мінімум 1,5 мільярда коштів. І криза ліквідності була б трохи м’якшою. Загалом, рішення приймалися дуже повільно, і це поглибило кризу.
Крім того, не треба заплющувати очі на те, що рішення НБУ від 13 жовтня підірве довіру громадян до банківської системи. Сподіваюся, лише на певний час. Цілком природно, що людина негативно сприймає той факт, що вона не може забрати з банку свої кошти попри своє бажання це зробити. Але людям треба пояснювати, що, як тільки закінчиться строк депозиту, вони зможуть забрати свої гроші і отримати усі відсотки. Сподіваюся, що ситуація швидко стабілізується, і українські банки зможуть повністю повернути довіру своїх клієнтів.
(Київ – Прага)
