«Україна проходить дуже складний, дуже болючий, але абсолютно необхідний період звикання до демократичних методів існування суспільства. Тут ідеться не тільки про владу, а про все суспільство. Бо демократичне суспільство не може існувати без конкуренції різних ідей, котрі мають пройти перевірку на підтримку в суспільстві. Іншого способу перевірити це, крім виборів, у демократичному суспільстві не існує», – зазначає Андрій Ілларіонов.
Альтернативою до такого способу з’ясування, хто правий, на думку Ілларіонова, є зброя: «Достатньо поглянути на сусідню країну. Подивіться, скільки людей загинуло зараз під час грузинської війни, в Беслані, в Норд-Ості, під руїнами житлових будинків у Москві в 1999 році, тих тисяч людей, які загинули під час чеченської кампанії. Навіть у тих місцях, де немає війни, рівень насильства, рівень убивств на тисячу населення зараз є набагато вищим, ніж він був 10 років тому».
Кремль купує любов за гроші
«Популярність влади базується на угоді із суспільством, яка звучить так: я тобі платитиму гроші за те, що ти забудеш про свої права. Люди перестали розуміти, що таке демократія, бо вони пішли на цей контракт. Путін піднімав зарплати на 10% на рік протягом 10 років. А за це він казав забути про вибори, про конкуренцію, про будь-яку критику. Але з падінням цін на енергоносії цей контракт закінчується», – вважає колишній російський прем'єр-міністр.
І тут, на думку Бориса Нємцова, відкривається проблема єдності країни, бо подібну угоду керівництво Кремля уклало не лише з народом, але і з суб’єктами федерації.
«Є невидимий контракт між Путіним, і, скажімо, Кадировим, президентом Чечні: я тобі даю гроші, а ти мені за це обіцяєш вірність. Але коли і цей контракт не зможе оплачуватися Кремлем, тоді відразу лідери сепаратистських регіонів Росії запитають: а чим ми гірші від Південної Осетії та Абхазії? Ви визнали їхню незалежність, чому не визнати нашу?», – зауважив Борис Нємцов.
На думку обох відомих російських опозиціонерів, найближчий час буде дуже показовим для Росії, якій доведеться піти шляхом демократії, якщо вона хоче зберегти себе як країну.
(Рига – Прага – Київ)
