За оцінками брюссельських експертів із питань розширення, Хорватія може завершити переговори про членство в ЄС уже наступного року. Це означатиме, що ця країна після 4 років переговорів вийде на фінішну пряму вступу до блоку європейських держав. Орієнтовно стати повноправними членами ЄС хорвати мали б у 2011 році.
Загалом, правова сфера Хорватії, так само, як і ключові ділянки економіки, тобто, торгівля та конкуренція, суттєво наблизилися до європейських норм. Прогрес відзначений також у її зовнішній політиці.
Проте комісар з питань розширення Оллі Рен каже, що офіційному Загребу ще є над чим попрацювати. «Тепер справа тільки за Хорватією. І тут я наголошую на двох речах. Перше, Хорватії треба ще докласти значних зусиль у правовій сфері. Перед країною залишаються серйозні виклики у викоріненні корупції та організованої злочинності. Друге, необхідно вирішити питання реструктуризації кораблебудівних заводів», – зазначив єврокомісар.
Сербія стане кандидатом тільки після співпраці з Гаагою
Олі Рен також відзначив слабкий поступ у приготуваннях до євроінтеграції інших країн південного сходу європейського континенту. Йдеться про Туреччину, Сербію, Албанію, Македонію, Боснію, Чорногорію та Косово.
Якщо Сербія виконає низку вимог, Брюссель висловив готовність надати їй статус кандидата на вступ уже в 2009 році. Серед умов – затвердження в країні верховенства права та співпраця з Міжнародним трибуналом у Гаазі. Також від офіційного Белграда вимагають не перешкоджати розміщенню у Косово місій Євросоюзу.
Туреччина впливатиме на інституційну структуру ЄС?
Тим часом Туреччина, що вже близько 20 років стукає у двері ЄС, майже не просунулася у своїх європейських перспективах. Робота завершена тільки над одним із 33-х розділів переговорного досьє Брюсселя та Анкари. Крім повільної гармонізації турецьких законів, економіки та інших сфер із європейськими, є ще й інші важливі чинники, що заважають її вступу до Євросоюзу.
Аналітик із брюссельського Центру європейської політики Роза Балфур каже, що Туреччина – мусульманська країна. Тим часом, серед багатьох європейців панує думка, що Євросоюз – це блок суто християнських країн.
«Лідери Євросоюзу через це мають труднощі, коли намагаються переконати своїх співвітчизників у перевагах розширення ЄС за рахунок Туреччини. З іншого боку, є побоювання, що Туреччина, як велика держава, може мати вагомий вплив на інституційну структуру Європи. Крім того, вона ще й зможе значною мірою впливати на процедури ухвалення рішень», – переконана аналітик з питань розширення Центру європейської політики Роза Балфур.
Лісабонська угода – палиця в колесі хорватських європланів
Тож, на думку Брюсселя, найперспективнішим із усіх нинішніх претендентів на місце в європейській сім’ї є Хорватія. Та на її шляху до Євросоюзу є ще й перешкоди, що від неї не залежать. Вступ Хорватії може стати реальністю тільки тоді, коли буде ухвалена Лісабонська угода. Набуття чинності цього нового закону об’єднаної Європи часто пов’язують із початком 2010 року.
Багато європейських лідерів, включно із головуючим нині у Раді Євросоюзу президентом Франції Ніколя Саркозі, категорично відкинули будь-яке розширення ЄС. Вони заявляють, що це неприйнятне доти, доки нова угода не набуде чинності. Передбачається, що цей документ сприятиме кращому функціонуванню європейської співдружності, розширеної за рахунок нових членів.
Важливим є ще й те, що навіть якщо технічний бік переговорів Загреба та Брюсселя й завершиться до кінця наступного року, 27 країн ЄС ще мають політично затвердити остаточну дату вступу. Наступного року мають створити робочі групи з редагування угоди про приєднання Хорватії до ЄС усіма мовами Євросоюзу. Очевидно, що на це піде чимало часу, адже кожна країна спільноти повинна цю угоду ратифікувати.
(Брюссель – Прага – Київ)
Загалом, правова сфера Хорватії, так само, як і ключові ділянки економіки, тобто, торгівля та конкуренція, суттєво наблизилися до європейських норм. Прогрес відзначений також у її зовнішній політиці.
Проте комісар з питань розширення Оллі Рен каже, що офіційному Загребу ще є над чим попрацювати. «Тепер справа тільки за Хорватією. І тут я наголошую на двох речах. Перше, Хорватії треба ще докласти значних зусиль у правовій сфері. Перед країною залишаються серйозні виклики у викоріненні корупції та організованої злочинності. Друге, необхідно вирішити питання реструктуризації кораблебудівних заводів», – зазначив єврокомісар.
Сербія стане кандидатом тільки після співпраці з Гаагою
Олі Рен також відзначив слабкий поступ у приготуваннях до євроінтеграції інших країн південного сходу європейського континенту. Йдеться про Туреччину, Сербію, Албанію, Македонію, Боснію, Чорногорію та Косово.
Якщо Сербія виконає низку вимог, Брюссель висловив готовність надати їй статус кандидата на вступ уже в 2009 році. Серед умов – затвердження в країні верховенства права та співпраця з Міжнародним трибуналом у Гаазі. Також від офіційного Белграда вимагають не перешкоджати розміщенню у Косово місій Євросоюзу.
Туреччина впливатиме на інституційну структуру ЄС?
Тим часом Туреччина, що вже близько 20 років стукає у двері ЄС, майже не просунулася у своїх європейських перспективах. Робота завершена тільки над одним із 33-х розділів переговорного досьє Брюсселя та Анкари. Крім повільної гармонізації турецьких законів, економіки та інших сфер із європейськими, є ще й інші важливі чинники, що заважають її вступу до Євросоюзу.
Аналітик із брюссельського Центру європейської політики Роза Балфур каже, що Туреччина – мусульманська країна. Тим часом, серед багатьох європейців панує думка, що Євросоюз – це блок суто християнських країн.
«Лідери Євросоюзу через це мають труднощі, коли намагаються переконати своїх співвітчизників у перевагах розширення ЄС за рахунок Туреччини. З іншого боку, є побоювання, що Туреччина, як велика держава, може мати вагомий вплив на інституційну структуру Європи. Крім того, вона ще й зможе значною мірою впливати на процедури ухвалення рішень», – переконана аналітик з питань розширення Центру європейської політики Роза Балфур.
Лісабонська угода – палиця в колесі хорватських європланів
Тож, на думку Брюсселя, найперспективнішим із усіх нинішніх претендентів на місце в європейській сім’ї є Хорватія. Та на її шляху до Євросоюзу є ще й перешкоди, що від неї не залежать. Вступ Хорватії може стати реальністю тільки тоді, коли буде ухвалена Лісабонська угода. Набуття чинності цього нового закону об’єднаної Європи часто пов’язують із початком 2010 року.
Багато європейських лідерів, включно із головуючим нині у Раді Євросоюзу президентом Франції Ніколя Саркозі, категорично відкинули будь-яке розширення ЄС. Вони заявляють, що це неприйнятне доти, доки нова угода не набуде чинності. Передбачається, що цей документ сприятиме кращому функціонуванню європейської співдружності, розширеної за рахунок нових членів.
Важливим є ще й те, що навіть якщо технічний бік переговорів Загреба та Брюсселя й завершиться до кінця наступного року, 27 країн ЄС ще мають політично затвердити остаточну дату вступу. Наступного року мають створити робочі групи з редагування угоди про приєднання Хорватії до ЄС усіма мовами Євросоюзу. Очевидно, що на це піде чимало часу, адже кожна країна спільноти повинна цю угоду ратифікувати.
(Брюссель – Прага – Київ)
