Колишнього львів’янина Богдана Сікору можна зустріти чи не щодня біля українського банку «Самопоміч», що на Другій авеню на Мангаттані. Українці Нью-Йорка знають, що у Богдана можна придбати DVD з різноманітними записами українських пісень.
Вперше у США, та й узагалі за кордон, Богдан Сікора потрапив у 1990 році. Тоді хор «Гомін» зі Львова протягом місяця гастролював в Америці.
Співак повернувся на батьківщину і відтоді часто бував за кордоном із хоровими колективами як соліст оперної студії. Власне, тоді дуже багато львівських музикантів, акторів не повернулись із гастролей в Україну.
Вдруге Сікора приїхав у Нью-Йорк уже в 1996 році на приватне запрошення своєї тітки, з однією метою – заробити гроші. Адже його родина в Україні не давала собі ради. Економічна ситуація була жахливою, люди заробляли копійки.
«Я легко отримав візу, оскільки уже був у США і повернувся. Мав лише одну мету – заробити на життя, поліпшити його трішки, – розповідає Богдан Сікора. – Я й гадки не мав залишатися, оскільки залишив сім’ю – дружину Стефанію і маленьку доньку Юлію».
«Думав, зароблю і повернусь…»
Богдан працював на різних роботах, без знання англійської йому було складно. Відтак двічі на тиждень відвідував при бібліотеці безкоштовні курси англійської мови, а, крім цього, ще займався продажем касет і дисків із записами українських виконавців. Згодом пройшов мовні курси у серйозній платній школі. Богдана взяли у церковний хор при Автокефальній Православній Церкві.
«Думав, зароблю і через півтора року повернусь додому. Але життя планує по-іншому. Я розумів, що не дам собі ради в Україні, не забезпечу родину, житиму у стресах. Коли таки наважився покинути США, то мене почали просити залишитись, бо потрібні гарні голоси. Мовляв, звикли уже до мене, я знав церковні пісні, працював і далі працюю дяком. Якось так у мене складалось, що не було мені важко, хіба що морально, звісно, доводилось працювати багато і зараз працюю, але ніколи не нарікав тут на життя», – розповідає Сікора.
У час, коли чоловік працював за океаном, його дружина Стефанія отримала зелену карту і так опинилася з 3-річною донькою Юлією у США. Жінка Богдана на перших порах доглядала за літньою хворою людиною. Нині вона працює помічником бухгалтера і здобуває фах бухгалтера. Доньці Юлії 14 років, вона навчається в одній із найкращих шкіл Нью-Йорка. Вільно розмовляє двома рідними для неї мовами: англійською та українською. До 16 години Юля – в школі, а опісля до півночі вчиться вдома.
Нестабільність в Україні лякає українських мігрантів
За яких обставин чоловік повернувся б на батьківщину? Доволі довго Богдан Сікора думав над відповіддю. Найважливіше, сказав він, – стабільна політична і економічна ситуації в державі, а також, щоб чесною працею можна було заробити на гідне життя.
Богданові подобається Америка і те, що тут діють закони і їх дотримуються, що усе тут створене для людини. Власне, це те, чого немає в Україні і що спонукає людей покинути рідні терени.
А ще, коли маєш мету і розум, то для тебе в Америці відкриті дороги, лише потрібні наполегливість і старання, зауважив співрозмовник.
Богдана Cікору непокоїть те, що між Президентом і Прем’єр-міністром України панують чвари і непорозуміння. Він взагалі уже не може збагнути, що відбувається в Україні і хто з українських політиків є гідною людиною. А за таких обставин, каже він, українці не повернуться з-за океану на батьківщину.
(Нью-Йорк – Прага – Київ)
Вперше у США, та й узагалі за кордон, Богдан Сікора потрапив у 1990 році. Тоді хор «Гомін» зі Львова протягом місяця гастролював в Америці.
Співак повернувся на батьківщину і відтоді часто бував за кордоном із хоровими колективами як соліст оперної студії. Власне, тоді дуже багато львівських музикантів, акторів не повернулись із гастролей в Україну.
Вдруге Сікора приїхав у Нью-Йорк уже в 1996 році на приватне запрошення своєї тітки, з однією метою – заробити гроші. Адже його родина в Україні не давала собі ради. Економічна ситуація була жахливою, люди заробляли копійки.
«Я легко отримав візу, оскільки уже був у США і повернувся. Мав лише одну мету – заробити на життя, поліпшити його трішки, – розповідає Богдан Сікора. – Я й гадки не мав залишатися, оскільки залишив сім’ю – дружину Стефанію і маленьку доньку Юлію».
«Думав, зароблю і повернусь…»
Богдан працював на різних роботах, без знання англійської йому було складно. Відтак двічі на тиждень відвідував при бібліотеці безкоштовні курси англійської мови, а, крім цього, ще займався продажем касет і дисків із записами українських виконавців. Згодом пройшов мовні курси у серйозній платній школі. Богдана взяли у церковний хор при Автокефальній Православній Церкві.
«Думав, зароблю і через півтора року повернусь додому. Але життя планує по-іншому. Я розумів, що не дам собі ради в Україні, не забезпечу родину, житиму у стресах. Коли таки наважився покинути США, то мене почали просити залишитись, бо потрібні гарні голоси. Мовляв, звикли уже до мене, я знав церковні пісні, працював і далі працюю дяком. Якось так у мене складалось, що не було мені важко, хіба що морально, звісно, доводилось працювати багато і зараз працюю, але ніколи не нарікав тут на життя», – розповідає Сікора.
У час, коли чоловік працював за океаном, його дружина Стефанія отримала зелену карту і так опинилася з 3-річною донькою Юлією у США. Жінка Богдана на перших порах доглядала за літньою хворою людиною. Нині вона працює помічником бухгалтера і здобуває фах бухгалтера. Доньці Юлії 14 років, вона навчається в одній із найкращих шкіл Нью-Йорка. Вільно розмовляє двома рідними для неї мовами: англійською та українською. До 16 години Юля – в школі, а опісля до півночі вчиться вдома.
Нестабільність в Україні лякає українських мігрантів
За яких обставин чоловік повернувся б на батьківщину? Доволі довго Богдан Сікора думав над відповіддю. Найважливіше, сказав він, – стабільна політична і економічна ситуації в державі, а також, щоб чесною працею можна було заробити на гідне життя.
Богданові подобається Америка і те, що тут діють закони і їх дотримуються, що усе тут створене для людини. Власне, це те, чого немає в Україні і що спонукає людей покинути рідні терени.
А ще, коли маєш мету і розум, то для тебе в Америці відкриті дороги, лише потрібні наполегливість і старання, зауважив співрозмовник.
Богдана Cікору непокоїть те, що між Президентом і Прем’єр-міністром України панують чвари і непорозуміння. Він взагалі уже не може збагнути, що відбувається в Україні і хто з українських політиків є гідною людиною. А за таких обставин, каже він, українці не повернуться з-за океану на батьківщину.
(Нью-Йорк – Прага – Київ)
