Впливова «Файненшел Таймс» вважає, що для України нині наступають небачено складні часи і це, на думку видання, пов’язане зі збігом кількох негативних системних обставин. Перша з них – це розвал в Україні політичного партнерства прозахідних «постпомаранчевих» сил, друга – щоденна, руйнівна для української демократії робота сусідньої Росії, кремлівської влади, третя – глобальна криза, яка, як передбачають, викличе небачені з 1991 року економічні і фінансові проблеми в Україні. Особливо небезпечна для України та її молодої демократії ненависть до неї з боку нинішньої офіційної Москви, яка дуже хоче, як наголошує «Файненшел Таймс», «щоб Україна продемонструвала, що її демократія після Помаранчевої революції зазнала невдачі». Таким чином, як зауважує лондонський часопис, Москва хоче «знизити ризики аналогічних потрясінь в Росії». Негативним для Києва і його демократичного розвитку також є те, як пише згадане видання, що більшість багатих людей України, особливо її олігархів, налаштовані міряти все лише з калькуляторами свого власного впливу і багато з них пов’язані з Росією або ж бояться її. «Файненшел Таймс» прогнозує, що системна криза триватиме в Україні, щонайменше, до кінця 2009 року і при цьому важко сказати, як вона закінчиться. Тобто, загальний сценарій розвитку подій, який змальовує для України «Файненшел Таймс», похмурий.
Литовське інтернет-видання «Делфі» публікує інтерв’ю відомого литовського політика, європарламентаря, професора Вітаутаса Ландсберґіса, в якому той прогнозує, що над такими державами, як Грузія та Україна «нависла велика загроза провокацій» і що «їм не дадуть спокійно посилюватися». Цей політик переконаний, що як Україну, так і Грузію, може врятувати в даній ситуації лише «витримка, терпіння та недопущення руйнації зсередини». Ландсберґіс також вважає, що реальну для європейців загрозу з боку Росії може послабити «вплив демографічного розвитку Китаю».
«Інтернешнел Гералд Трібюн» публікує прогноз майбутнього для Європи, автором якого є відомий оглядач Джон Винокур. Він схильний вважати, що розколотість Європи і відсутність у ній сильних політиків призведе до зниження впливу країн континенту у світі через найближчих 20 років. Винокур цитує слова з прогнозу Національної Ради у справах розвідки США, де не виключено що до 2025 року Європа може стати так званим «кульгавим гігантом». Згаданий автор зауважує на сторінках «Інтернешнел Гералд Трібюн», що однією з проблем Європи є те, що в ній кожну державу «хвилюють лише власні проблеми» і це видно на прикладі їхніх стосунків із Росією.
Оглядачі з «Файненшел Таймс» не виключають, що Європа стоїть на порозі відновлення так званих «сфер впливу», відомих ще з часів «холодної війни», хоча ключові європейські бюрократи дуже не люблять цього слова і вживають тут, як пише впливовий лондонський часопис, термін «ініціатива східного партнерства», до якої включають шість пострадянських республік – Вірменію, Азербайджан, Білорусь, Грузію, Молдову та Україну, з якими в Брюсселі планують лише політичну, економічну співпрацю без будь-якого натяку на майбутнє членство в ЄС. Газета також нагадує, що ці ж країни так званої «сірої зони Європи» були нещодавно названі президентом Росії Дмитром Медведєвим «привілейованою сферою впливу» Москви.
(Прага – Київ)
Литовське інтернет-видання «Делфі» публікує інтерв’ю відомого литовського політика, європарламентаря, професора Вітаутаса Ландсберґіса, в якому той прогнозує, що над такими державами, як Грузія та Україна «нависла велика загроза провокацій» і що «їм не дадуть спокійно посилюватися». Цей політик переконаний, що як Україну, так і Грузію, може врятувати в даній ситуації лише «витримка, терпіння та недопущення руйнації зсередини». Ландсберґіс також вважає, що реальну для європейців загрозу з боку Росії може послабити «вплив демографічного розвитку Китаю».
«Інтернешнел Гералд Трібюн» публікує прогноз майбутнього для Європи, автором якого є відомий оглядач Джон Винокур. Він схильний вважати, що розколотість Європи і відсутність у ній сильних політиків призведе до зниження впливу країн континенту у світі через найближчих 20 років. Винокур цитує слова з прогнозу Національної Ради у справах розвідки США, де не виключено що до 2025 року Європа може стати так званим «кульгавим гігантом». Згаданий автор зауважує на сторінках «Інтернешнел Гералд Трібюн», що однією з проблем Європи є те, що в ній кожну державу «хвилюють лише власні проблеми» і це видно на прикладі їхніх стосунків із Росією.
Оглядачі з «Файненшел Таймс» не виключають, що Європа стоїть на порозі відновлення так званих «сфер впливу», відомих ще з часів «холодної війни», хоча ключові європейські бюрократи дуже не люблять цього слова і вживають тут, як пише впливовий лондонський часопис, термін «ініціатива східного партнерства», до якої включають шість пострадянських республік – Вірменію, Азербайджан, Білорусь, Грузію, Молдову та Україну, з якими в Брюсселі планують лише політичну, економічну співпрацю без будь-якого натяку на майбутнє членство в ЄС. Газета також нагадує, що ці ж країни так званої «сірої зони Європи» були нещодавно названі президентом Росії Дмитром Медведєвим «привілейованою сферою впливу» Москви.
(Прага – Київ)
