Доступність посилання

ТОП новини

Киргизькі слухачі вимагають повернення Радіо Свобода


Прага – Вже два місяці, як киргизька Національна телерадіокорпорація припинила трансляцію радіотелевізійних програм Радіо Азаттик (киргизької редакції Радіо Свобода). Не виключають, що це стало наслідком відкритого невдоволення критичним змістом програм редакції з боку президента країни Курманбека Бакієва. Директор киргизької служби Тинчтикбек Тхороєв висловив побоювання, що проблема із трансляцією Радіо Свобода в Киргизстані може стати «лакмусовим папірцем» стосовно процесу демократизації в країні, який опинився під загрозою зриву.

Як розповідає Тинчтикбек Тхороєв, після так званої революції тюльпанів у Киргизстані Національна телерадіокорпорація змінила свою політику брехні і пропаганди на користь авторитарного режиму тодішнього президента Аскара Акаєва. Від березня 2005 року почалися не лише трансляції киргизьких програм Радіо Свобода, а й тижневої телепередачі цієї редакції під назвою «Незручні питання».
У цих програмах дістали змогу вільно висловлюватися як урядові чільники, так і представники опозиції. Директор киргизької служби Радіо Свобода каже, що ця співпраця принесла задоволення не лише слухачам і глядачам по всій країні, а й стала своєрідною моделлю пострадянської професійної журналістики.
Труднощі з виходом програм киргизької редакції Радіо Свобода почалися у жовтні 2008 року, коли влада почала обмежувати права опозиції на місцевих виборах, призначених на 5 жовтня, — перших після Революції тюльпанів, яка дала у липні 2005 року новообраному президентові Курманбеку Бакієву близько 80 відсотків голосів.
Про це президент Киргизстану, як каже Тинчтикбек Тхороєв, мабуть, уже забув. Саме 1 жовтня керівництвом телерадіокорпорації в Бішкеку було раптом оголошено, що запис телепрограми «Незручних питань» був «загублений», мабуть, тому, що у ній виступав один із головних суперників президента Бакієва – соціаліст Омурбек Текебаєв.
Не вийшла ця телепрограма й 8 жовтня. У ній планували підвести підсумки місцевих виборів 5 жовтня. Також на ранок 6 жовтня не вийшли до ефіру і радіопрограми Радіо Свобода киргизькою мовою. Спочатку це пояснювали нібито невчасною сплатою вартості ефіру з боку американського замовника. Але й після полагодження фінансових питань киргизька служба Радіо Свобода й досі поза ефіром.
1 грудня в Бішкеку призупинили також вихід в ефір і радіопрограм Бі-Бі-Сі киргизькою, хоча на місці це пояснювали чисто організаційними непорозуміннями і Бі-Бі-Сі пообіцяли відновити ефір 10 грудня.
Радіо Свобода ж ніяких запевнень щодо поновлення ефіру в Бішкеку не отримало й досі.
«Влада боїться Радіо Свобода тому, що вона боїться правди»
Сам президент Бакієв публічно скаржився на гострі випади опозиції на адресу його влади у програмах Радіо Свобода і телепередачі «Незручні питання». Відвідувачі вебсайту киргизької служби Радіо Свобода відкрито називають режим Бакієва «авторитарним» і закликають владу відновити програми киргизької редакції.
Один із політичних лідерів опозиції, глава правої партії «Ак Шумкар» Темір Сарієв вважає, що влада боїться програм Радіо Свобода киргизькою мовою. «Особливо важливі ранкові програми Радіо Свобода. Я багато подорожую країною і можу сказати, що ці передачі стали унікальним джерелом інформації. Немає шансів отримати точну, правдиву інформації з інших джерел. Ми можемо констатувати, що влада боїться Радіо Свобода тому, що вона боїться правди», – зазначає Темір Сарієв.
А омбудсмен Киргизстану Турсунбек Акун сказав 10 грудня в Бішкеку: «Радіо Свобода відігравало велику роль у розвитку демократії в країні, в захисті прав людини, у поширенні свободи слова, у встановленні неупередженості в Киргизстані».
Директор киргизької редакції Радіо Свобода Тинчтикбек Тхороєв висловлює сподівання, що тимчасове припинення виходу в ефір їхніх програм не стане свідченням спроб зашкодити громадянами країни у доступі до об’єктивної та врівноваженої інформації.
(Прага – Київ)

  • Зображення 16x9

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG