Доступність посилання

ТОП новини
19 Жовтень 2018, Київ 21:35

Хто вчить уроки історії? До Дня Соборності України


Оксана Забужко

Гості Свободи: Оксана Забужко, українська письменниця. та Олександр Клименко, народний депутат (НУНС)

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Роман Скрипін: Ось уже 10 років, як Україна офіційно святкує День Соборності 22 січня. Указ підписав ще Леонід Кучма в 1999-му. Власне, це сталося 21 числа. А завтра буде вже 90 років як свого часу 1919 року об’єдналися УНР та ЗУНР.
1990 року відбувся живий ланцюг, який мільйонами людей, від мільйона до трьох, поєднав Львів та Київ. Завтра у Києві подібний ланцюг поєднає тільки лівий і правий береги столиці.
Сьогодні спробуємо зробити своєрідну проекцію подій 90-річної давнини на сьогодення. Ми ж опитали так званих спікерів парламентських політичних сил, що для них День Соборності?
Олесь Доній: На жаль, Акт злуки 1919 року був лише хоч і програмовим, але одномоментним актом, бо відразу по тому недруги України фактично здолали нашу незалежність.
Тому потрібно дбати, щоб будь-які чудові прокламації, чудові універсали не ставалися лише на папері, тому що ворогів, як було у 1918 році, 1919 році, так, на жаль, цих ворогів для незалежної України не поменшало і зараз.
Вадим Колісниченко: Безумовно, що це велике свято, тому що ми об’єднали нашу державу в тому вигляді, в якому вона зараз існує. Це по-перше.
По-друге, у своїй історії треба цінувати все те, що було, тому що історію переписувати неможливо.
Головний урок в тому, що якщо б були ті політики, які жодного українця не клали б заради амбіцій, то, мабуть, краще держава жила б, і не було б у нас прикрих уроків історії.
Олександр Голуб: Я не сприймаю його як свято, тому що реального об’єднання не відбулося.
Звичайно, я вважаю, що реальним святом повинно було б бути свято, коли радянська влада об’єднала фактично всі споконвічні українські землі в єдину українську державу, коли приєднала Закарпаття до територіальної цілісності України.
Отже, це є історичний факт, але я не сприймаю його як якесь велике свято. Звичайно, це був у принципі крок, який не змогли реалізувати.
Олег Зарубінський: На мою думку, це справжнє свято. Це свято, яке спонукає думати не тільки про минуле, а й про майбутнє. Адже те, що відбулося під час злуки, має відбутися на якісно іншому рівні.
Тобто, це свято минулого, яка дає нам можливість вивчити, використати і реалізувати уроки цього минулого в майбутньому.
- Ми почули фразу з вуст Олеся Донія, що ворогів України не поменшало.
У мене запитання: де ці вороги України? Якщо ви можете назвати ворогів України на сьогоднішній день, то назвіть.
Оксана Забужко: Ворогів української незалежності, безумовно, не поменшало під цим небом.
Оксана Забужко: Ворогів української незалежності, безумовно, не поменшало під цим небом.
- Хто ці люди?
Оксана Забужко: Ну, даруйте, їх надто багато, щоб поіменно називати.Я думаю, що є просто явище, є тенденція...
Зрештою, якщо говорити серйозно, тобто без цього трошки театралізованого пошуку «врагов народа», який Ви тут пробуєте інсценізувати, як Ви кажете, порядком провокації, то я б сказала, що на мене дещо гнітюче враження справило це опитування.
Я перепрошую, в будь-якій цивілізованій державі депутати парламенту говорять, дискутують на тему, чи вони визнають державне свято, чи вони не визнають державне свято. І виявляється, що в парламенті цієї держави є люди, які не вважають і так відверто й кажуть, що не вважають цей день святом.
Під час ефіру
- Це Ви про пана Голуба сказали?
Оксана Забужко: Я імен не запам’ятовую, перепрошую.
- Це молодий комуніст, народний депутат. Ну, таке немаленьке обличчя в нього, рожеві щічки… Я Вам нагадую просто візуальний образ.
Оксана Забужко: Я не дивлюся телевізор, пане Романе.
- Не дивитеся?
Оксана Забужко: Ні.
- Треба буде Вас якось познайомити в телеефірі з паном Голубом або в ефірі «Радіо Свобода».
Пане Олександре, ворогів не поменшало. Хто ж ці люди, вороги?
Олександр Клименко: Я хотів би сказати, що насамперед кожен народний депутат має свою власну думку…
- І це не дивно.
Олександр Клименко: І хотів би сказати, що День соборності все-таки брати від витоків нашої не тільки української державності, що, власне, і створили на той час об’єднану ЗУНР з таким великим піднесенням, щоб об’єднати якраз і Наддніпрянщину, щоб об’єднати якраз і Галичину, і Буковину, і Закарпаття. То, звичайно, ворогів тоді вистачало. Як вони були ззовні, так вони сьогодні і внутрішні.
Але мені здається, що сьогодні не можна сказати, що внутрішні. Ми в такому стані ворожнечі перебуваємо навіть з комуністами… Хотів би пані Оксані сказати, що там є і «грачі», і «голуби», перепрошую, є всі. Але це тільки їхні прізвища.
Але щодо цього свята, то, звичайно, воно набуло великої державності. І можна сьогодні подякувати Президенту, Президенту Кучмі, до речі, це свято було підписане указом Президента Кучми і В.А.Ющенка. Те, що сьогодні робиться, я якраз представляю ту частину України, яка є східною, і дуже мало чого робиться з точки зору державних інституцій таких, якими є органи виконавчої влади. Тобто, сьогодні дуже мало ведеться просвітницької діяльності.
- Знаєте, тут можна дискутувати. Ну, скажімо, в Харкові є пам’ятник Соборності…
Олександр Клименко: Є і пам’ятник Крутам, я хочу сказати, не тільки пам’ятник Соборності.
- Я не пам’ятаю, на якій площі він стоїть, але його збираються перенести в парк Рози Люксембург.
Олександр Клименко: Так.
- От Вам, будь ласка, такий приклад абсурду повного.
Олександр Клименко: Ми теж заклали пам’ятники в першу чергу тим людям, які, наприклад, не тільки присвятили все своє життя і поклали життя не тільки за незалежність України, а потім в роки Великої Вітчизняної війни, а й ті, які своєю працею доказали любов до України, які своїм власним прикладом показали…
- Ви мене не почули.
Просто можна святкувати Соборність, можна ставити пам’ятники на вулиці Леніна навіть. Пам’ятник Соборності України на вулиці Леніна. Чому ні? Вулиць Леніна вистачає.
Оксана Забужко: Це український постмодернізм.
Олександр Клименко: Треба трошечки подивитися на пам’ятник Леніна все-таки. Що це таке? Це просто не символізує як сам пам’ятник… Тобто, можна, з одного боку, дивитися, що це такий витвір мистецтва, що його робив видатний архітектор, а з другого боку, подивитися, що він символізує…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
XS
SM
MD
LG