Доступність посилання

ТОП новини
16 Жовтень 2018, Київ 13:06

Коли саме Україна обиратиме нового президента?


Київ – Схоже, газова тема вже трохи приїлася українським політикам. І вони раптом змикитили, що 4-річний міні-ювілей перебування Віктора Ющенка на президентській посаді водночас означає, що до закінчення каденції чинному главі Української держави залишився тільки рік. Отже, скоро президентські вибори, а тому час припиняти бавитися ідеями різноманітних імпічментів й почати всебічно готуватися до цих виборів. До речі, а коли саме ці вибори?

Схоже, поставивши перед собою це елементарне запитання, українські політики відчули, що тут є де трохи розважитися, відклавши газові проблеми. Адже конкретна дата цих виборів не визначена: 1999 року Україна обирала президента у жовтні-листопаді (два тури голосування, підрахунок голосів плюс проголошення переможця і його інавгурація). Так само мало відбутися і 2004 року, але добре відомі події, що вилилися у Помаранчеву революцію, зсунули повторний другий тур виборів на 25 грудня, а судові оскарження результатів голосування призвели до того, що інавгурація Віктора Ющенка відбулася аж 23 січня 2005 року.
Отож треба визначити дату виборів глави Української держави, оскільки у жовтні-листопаді вони вже не можуть відбутися. І чергова політична розвага почалася...
Три українці – дві арифметики
Чергові вибори президента за Конституцією мають бути призначені на 17 січня 2010 року, – заявив заступник глави Секретаріату Президента Ігор Пукшин, зазнавши, що згідно зі статтею 104 Конституції новообраний глава держави набуває повноважень з моменту складення присяги народу України на урочистому засіданні Верховної Ради. «Ураховуючи, що президент Віктор Ющенко вступив на посаду 23 січня 2005 року, за загальноприйнятим у законодавстві України порядком обчислення строків п’ятий рік його повноважень спливає 22 січня 2010 року, – зазначив Пукшин. – Відповідно чергові вибори президента за Конституцією мають призначатися на 17 січня 2010 року і проводитися у цей день».
Цю ж дату підтвердив спікер парламенту Володимир Литвин. Він вважає, що на найближчому пленарному тижні Верховна Рада має ухвалити постанову з чітким визначенням дати президентських виборів, «аби зняти будь-які питання і дати можливість політичним силам планувати свою діяльність, а виборцям займатися конкретними справами...» «Треба, щоб було зрозуміло, що є певна дата, і звітувати можна буде виключно результатами роботи. Сьогодні треба зняти будь-які різночитання і політичні страхи», – зауважив спікер.
І практично одночасно депутат від фракції БЮТ Андрій Шевченко вніс до Верховної Ради постанову про призначення виборів президента на 27 грудня 2009 року. Що цікаво, аргументація його така сама, але висновок інший: «Діючий президент набув повноважень 23 січня 2005 року. Відповідно п’ятим роком його повноважень є 2009 рік, а останньою неділею останнього місяця цього року є 27 грудня».
Отож майже класичний випадок: три українці, дві арифметики...
Звернімося, втім, до документів, на які посилаються всі троє політиків. Конституція України зазначає:
«Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. [...] Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю останнього місяця п’ятого року повноважень Президента України».
А Закон України «Про вибори Президента України» конкретизує:
«Стаття 17. Строки призначення та проведення виборів
1. Чергові вибори Президента України відбуваються в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента України».
Як бачимо, призначення чергових президентських виборів чи то на 27 грудня, чи то на 17 січня прямо суперечить Закону про вибори президента. Але закон не так складно змінити – не вперше, вже і під час виборів в Україні змінювали електоральне законодавство... Та маємо значно серйознішу правову проблему. Бо ж якщо конституційний термін президентських повноважень – п’ять років, то у разі прийняття ідеї президентського Секретаріату та Володимира Литвина термін президентських повноважень Віктора Ющенка складатиме не п’ять років, а п’ять років і півтора місяці (поки пройдуть два тури виборів, поки будуть визначені результати, поки всі судові позови будуть розглянуті, якраз мине лютий 2010 року). А, з іншого боку, 23 січня 2010 року Віктор Ющенко наче й перестане бути президентом, принаймні, так можна потрактувати Основний Закон. Під цим оглядом 27 грудня 2009 року значно більш прийнятне – тоді другий тур голосування, неминучий за теперішніх політичних розкладів, відбудеться якраз 17 січня 2010, і новий глава держави вступить на посаду у першій половині лютого.
Що стоїть за варіантами дат президентських виборів?
Та за будь-яких обставин президентська виборча кампанія об’єктивно матиме дещо дивні, якщо так можна сказати, параметри. Адже її апогей припаде на передріздвяний піст, православне Різдво (чи, інакше кажучи, Різдво за Юліанським календарем) та весь цикл «трьох празників». А це час, коли істинні християни мусять відійти від мирської суєтності, перейнятися Вічним та очистити свої душі, звернувшись до найпотаємніших глибин Буття. Годі й казати, що президентська виборча кампанія у будь-якій країні, тим більше, у сьогоднішній Україні, має з цим небагато спільного. Навряд чи станеться диво й українські політики та полум’яні симпатики тих чи інших політичних сил раптом справді проникнуться суто християнськими цінностями і не стануть діяти під час кампанії безчесно; радше можна припустити, що цими цінностями більшість політиків відверто гендлюватиме, аби зібрати щедрий врожай із голосів наївних вірян...
І в цьому сенсі пропозиція депутата Андрія Шевченка видається меншим злом: принаймні, на час свят припадатиме тільки другий тур виборів.
Але це ще не все. Де-факто і де-юре в Україні на наших очах виникає дещо абсурдний для демократичної республіки зі змішаною формою правління феномен «блукаючих виборів»: якщо парламент підтримає ідею Литвина-Пукшина, то 7 лютого 2010 року відбудеться другий тур голосування (а він неминучий за чинної політичної ситуації і настроїв українських виборців), потім – підрахунок голосів та згадані вже судові позови (також неминучі, виходячи з досвіду 2004 року та сьогоднішньої войовничості політиків) – загалом виходить, що інавгурація новообраного глави Української держави має відбутися наприкінці лютого, а то й на початку березня. А через п’ять років перший тур виборів буде призначений уже на ці числа, а другий відбудеться у середині чи у другій половині березня. І, нарешті, 2020 року чергові президентські вибори в Україні матимуть добрі шанси припасти якраз на великодні свята…
Та чи вичерпується тільки цим проблематика дати чергових президентських виборів? Чи зводиться все до бажання різних політичних сил показати, хто згори, дебатуючи питання про 27 грудня чи 17 січня? Видається, що ні.
Двадцять днів у політиці – це серйозний термін і його можна використати тим чи іншим способом. Скажімо, згідно зі статтею 90 Конституції України, повноваження Верховної Ради не можуть бути достроково припинені президентом в його останні шість місяців строку повноважень. Ось хоч і не надто значний, але простір для політичного маневру. Крім того, до Нового року парламент має ухвалити Державний бюджет, а президент – підписати його або ж ні. Дата виборів 17 січня дає Вікторові Ющенку більш потужні важелі щодо впливу на бюджетний процес. А скільки нагороджень під певні дати, помилувань та надань громадянства можна здійснити у разі потреби! Устиг же Леонід Кучма скористатися продовженням своїх президентських повноважень у 2004 році майже на два місяці й надати Державні премії України в галузі науки і техніки, які традиційно присуджуються у грудні, своєму зятеві Віктору Пінчуку, сватові Михайлу Пінчуку та цілому десятку директорів холдингових компаній й акціонерних товариств...
Іншими словами, тільки бажанням продемонструвати свою силу змагання різних політиків і політичних сил за ту чи іншу дату президентських виборів не вичерпуються. Крім щойно зазначених, тут можуть бути й інші резони, які поки що відомі кільком десяткам «обраних». Але так чи інакше, неминуче включення різдвяних свят в орбіту виборчих перегонів та створення колізії з «блукаючою датою» президентських виборів не додає ентузіазму тим, хто щиро сповідує цінності політичної демократії. Вже зрозуміло, що вкотре вже українським депутатам доведеться йти шляхом найменшого зла і намагатися скоригувати чергові неясності та абсурди законодавства. Втім, цікаво, чи взагалі вдасться Верховній Раді з першої спроби більш-менш раціонально розв’язати проблему дати наступних президентських виборів, чи депутати і її заженуть у глухий кут?
(Київ – Прага)
  • 16x9 Image

    Сергій Грабовський

    Публіцист, політолог, історик, член Асоціації українських письменників, член-засновник ГО «Київське братство», автор понад 20 наукових, науково-популярних та публіцистичних книг, кандидат філософських наук, старший науковий співробітник відділу філософських проблем етносу та нації Інституту філософії імені Григорія Сковороди Національної академії наук України.

XS
SM
MD
LG