– Враховуючи останні події, пов’язані з російським газом, які на Вашу думку можливі сценарії стосунків між Україною та Євросоюзом. Інакше кажучи, чи вплинула газова криза на ці стосунки?
– На мою думку, ця криза не матиме жодного раптового впливу на стосунки між Україною та ЄС. Європа, здавалося б, могла розцінити Україну, як співвинуватця у припиненні газопостачань. Я не бачу приводу для негативних наслідків у двосторонніх відносинах, що й підтвердив нещодавно у Києві єврокомісар із енергетики Андріс Пієбалґс.
Навпаки, Європа має намір продовжити та поглибити діалог із Україною. Хоча відомо, що Україна наразі знаходиться на вирішальному передвиборчому шляху. Тому, все тепер залежатиме від політичної рівноваги та наявності у Києві відкритих та стабільних партнерів, здатних на політичні дії. Наприклад, у справі Зони вільної торгівлі: якщо український парламент не буде спроможний ухвалювати необхідні законодавства, то жодного просування у цьому процесі не буде.
– Як може сприяти наближенню України до ЄС ініціатива «Східного партнерства», запропонована деякими країнами, зокрема Швецією, яка готується до головування в ЄС у другій половині 2009 року?
– Нинішній контекст дуже сприятливий для України. По-перше, згадана Вами Швеція, надає дуже великого значення Україні, як важливому гравцю у справі європейської безпеки, стабільності та процвітання. По-друге, нинішній керманич у Європі – Чехія – має таку ж позицію. Нині дуже чітко простежується широка підтримка у Євросоюзі ініціативи «Східного партнерства», де вся увага зосереджена на Україні – ключовій державі цього нового поривання. Я навіть переконаний, що в дійсності ця ініціатива створена саме для України. Зрозуміло, що як наслідок, з’являться окремі кошти, кращі можливості для участі у різних європейських програмах. Це партнерство надає високі можливості для інтеграції, співробітництва та зближення з ЄС. Тепер все залежатиме від здатності України скористатися цими можливостями.
– Чи зможуть українці одного дня вільно, без візових обмежень подорожувати Європою?
– Справді, Євросоюз взяв на себе зобов’язання у майбутньому створити безвізові умови для українців. Реалізація цього проекту залежатиме від низки реформ, що їх Україна мусить здійснити. Мається на увазі створення більшого ступеня захисту українських паспортів – це вимога ЄС. До того ж, це дуже залежить від українських політиків. Адже «Угода про асоціацію» з ЄС не скоро буде підписана, якщо Європа не матиме з ким працювати у Києві, а конфлікт між Президентом та Прем’єр-міністром далі поглиблюватиметься. Боюся, що передвиборча кампанія може поглинути і пана Ющенка, і пані Тимошенко, і пана Януковича й інших настільки, що розвиток стосунків із Євросоюзом відкладуть «на потім».
– Як Україна може активізувати свою участь у справі зовнішньої політики та безпеки Євросоюзу?
– Україна вже великою мірою інтегрована у зовнішню та безпекову політику ЄС. Вона має можливість підписувати разом із країнами-членами спільні заяви з цього приводу. Гадаю, що для України дуже важливо, зокрема для її участі в європейських чи інших збройних місіях, те, що ЄС має у ній велику потребу. Український досвід та можливості досить значні. Скажімо, у військовому транспортуванні, гелікоптерах та власне військах, що повністю адаптовані для європейських місій. Разом з тим, нерідко трапляються дискусії щодо того, хто має фінансувати її участь у цих місіях. Важливо й те, що українській стороні слід навчитися миттєво реагувати та ухвалювати швидкі й ефективні рішення, чого вони не проявляли у минулому.
(Брюссель –Прага – Київ)