– Я би хотів сказати, що в даному випадку ми бачили виступ представника держави, яка перебуває на роздоріжжі. Як це не дивно, Сполучені Штати Америки сьогодні зовсім не та держава, якою вона була ще півроку тому. І ті слова, які сказав президент Барак Обама буквально кілька днів тому про те, що Америку може чекати катастрофа, вони відчувалися буквально у тональності виступу Байдена на цій конференції. Все, про що б він не говорив, починаючи від готовності домовлятися з Росією щодо ПРО, і завершуючи речами, такими як НАТО, Афганістан і так далі – у всіх цих його словах відчувалася певна слабкість. У цьому сенсі мені впадає в око те, що, з іншого боку, російське керівництво сьогодні виступає з позиції сили. Мені здається, що говорити про те, яким буде місце України у зовнішній політиці Сполучених Штатів Америки цього разу доведеться вже точно крізь російську призму.
– Джозеф Байден говорив про те, що «США і Росія можуть і повинні співпрацювати на тих напрямках, де їхні інтереси співпадають». Однією зі сфер таких геополітичних спільних інтересів є Україна для обох цих потуг. І тут, звичайно, великі розбіжності в питанні просування України до Північноатлантичного альянсу. Чи, на Вашу думку, нова американська адміністрація лобіюватиме з такою ж силою – як і попередня адміністрація Буша – питання вступу України до НАТО?
– Моя відповідь не буде традиційною. Я вважаю, що адміністрації Сполучених Штатів принаймні в найближчі півтора-два роки буде не до України. Україна їм буде потрібна в тих випадках, коли треба буде щось вирішувати з Російською Федерацією... Коли дійдуть якогось стану, скажімо, конфліктного, не приведи, Господи, стосунки між Вашингтоном і Москвою – у цьому випадку може з’явитися Україна. А так Україна буде з’являтися винятково як держава, яка наближається, до речі, разом зі Сполученими Штатами, можливо, і Росією до дефолту. І ось у цьому плані я не бачу можливості, щоб адміністрація Барака Обами сьогодні зайнялася знову тим, що я називаю «втягуванням» України чи Грузії до Північноатлантичного альянсу. Гадаю, цього не буде.
– Віце-президент США сказав у Мюнхені, що його державі потрібна допомога партнерів, зокрема, що вони мають намір звернутися до своїх союзників прийняти деяких в’язнів бази Ґуантанамо. Чи може Україна виникнути у дискусії як одна з таких країн, котрі погодяться прийняти цих в’язнів?
– Я би сказав так: я би цього не хотів. Це призведе до катастрофічних наслідків у відносинах із Києвом і Москвою. Безумовно, нам сьогодні це не потрібно. Якби була моя воля, якби я, скажімо, радив Президентові України в цьому питанні – я би категорично відмовився від такої ідеї, бо вона нічого хорошого сьогодні не принесе, окрім додаткового конфлікту, який і так дуже гарячий у відносинах із Росією.
– Але, теоретично, на Вашу думку, така ідея могла би виникнути?
– Така ідея на Банковій може виникнути, я не виключаю цього, і я гадаю, що адміністрація Сполучених Штатів Америки може підтримати цю ідею. Але у відповідь ми, як завжди, нічого хорошого не одержимо. Я кожного разу дозволяю собі у таких випадках пригадувати 1994-95 роки, і те, що ми одержали за те, що позбулися ядерної зброї, а саме – нічого не одержали.
– Українські ЗМІ акцентують увагу на тому, що американський віце-президент в кулуарах Мюнхенської конференції зустрівся з Юлією Тимошенко і запросив її відвідати США. Що є, на Вашу думку, найважливішим у цій зустрічі?
– У цій зустрічі є можливість того, що, врешті, Україна змушена буде хоч щось робити для того, щоб реалізовувати ті критерії і ті вимоги, які постійно ставляться американським конгресом під час кожних наступних президентських чи парламентських виборів в Україні (це перше), тобто, ми почнемо, можливо, приступати до реалізації цих критеріїв і вимог. Друге – мені здається, що, оскільки мова йшла про візит прем’єр-міністра України, яка щойно одержала карт-бланш принаймні до осені цього року – то треба буквально все зосередити на тому, яким чином налагодити, відновити і розширити економічні відносини, відносини у сфері інвестицій; яким чином зробити так, щоб Америка, навіть така, якою вона є сьогодні, з послабленою економікою, все таки змогла і захотіла допомогти Україні не потрапити в ситуацію дефолту. І щоб Україна однією з перших розпочала – саме з допомогою Сполучених Штатів Америки – виходити з кризи. І, якщо так станеться, якщо Америка зможе нам допомогти у цьому плані, тоді одразу зміниться громадська думка в Україні щодо НАТО. Ось так я дивлюсь на цю проблему.
(Прага – Київ)
