З нагоди 20 - річниці від дня завершення афганської війни львівський художник Петро Старух створив перформенс. Він знає, що таке війна. З 1983 до 1985 Петро брав участь у цій безглуздій кровопролитній чужій війні. Афганістан став для митця лише приводом, а саму акцію він назвав просто «Війна».
«Для мене важлива сама людина і питання війни, але в іншій кардинальній площині. Не йдеться лише про Афганістан, а про локальні війни. Ніяке єство у природі не могло собі придумати виправдання війни як блага. Це завжди кров і біль. А людина знаходить виправдання. Для когось це добре і вихід, а інших - цинкові гробики», – зазначив Петро Старух.
80 учасників афганської війни, українців, безвісти зниклі
Таких цинкових домовин на Львівщину прийшло 118. Ще 80 українців донині вважаються безвісти зниклими. Загалом в Афганістан радянське керівництво відправило 160 тисяч українців, з них 3 745 чоловік загинули.
З Львівщини в Афганістані воювали 5 060 чоловік, 118 – загинули. Після війни померли від отриманих ран та захворювань більше 420 воїнів. Без синівської опіки залишись 1982 батьків і 2729 матерів. Вдовами стали 505 жінок і 711 діток – напівсиротами… Це тільки сумна статистика. А за нею долі, спогади і невгамований біль.
Документальні стрічки про Афганістан у Львові не покажуть
Голова Львівської обласної української спілки ветеранів Афганістану Микола Криворучко каже, що мистецтво, поезія дуже тонко передають той біль, який донині переживають афганці, а їх щороку стає менше.
«Ми зрозуміли, що одними словами не передасиш молодим людям, підростаючому поколінню глибину болю, спогади. Не передасиш той біль тисяч матерів, дружин. Війна це дуже страшно», – каже Микола Криворучко.
Цими днями у Львові та області заплановані більше 20 заходів з нагоди 20 річниці виводу військ колишнього Радянського союзу з Афганістану. Це і вечори спогадів, і сходження на гору Маківка, і урок історичної правди «Герої неоголошеної війни», і книжкова виставка, і концерти. Але у цьому переліку не буде перегляду документальних фільмів у кінотеатрі. Місцева влада відмовила у показі, оскільки ці стрічки не перекладені з російської на українську мову.
(Львів – Київ–Прага)