Якщо робити узагальнювальну характеристику британської приватної школи, то, по-перше, вона розташована у мальовничому місці, недалеко від Лондона або якогось знаменитого історичного чи університетського центру, по-друге, вона має кількасотрічну історію і, по-третє, зберігає інформацію про клієнтів (батьків своїх учнів) та їхні фінансові можливості не гірше від швейцарського банку. На презентації приватних шкіл Великобританії було багато інформації про самі школи, про успіхи їхніх випускників, і жодної – про прізвища відомих у цій частині Європи людей, чиї діти там навчаються.
Але, за словами викладачів кількох елітних шкіл, українці у них вчаться. І кількість учнів із України збільшується, каже Леслі Макніл зі школи Екворт, яка входить у десятку найкращих британських шкіл.
«Наша школа інтегрована у систему міжнародної освіти, тож у нас чимало іноземних учнів. Так, є українці, за їхнє навчання платять батьки, це діти вельми заповзяті, наполегливі, мріють продовжити навчання у Британії», – каже Леслі Макніл.
А старший викладач школи Самерсет Стівен Чейні розповідає: «Наша школа Самерсет розташована за дві години їзди від Лондона у мальовничому місці. У нас навчаються 250 учнів із понад п’ятдесяти країн світу. У нас навчаються двоє дівчат з України, одна вивчає мистецтво, вона є гарною піаністкою. Друга також вивчає гуманітарні дисципліни. Ми намагаємось усім учням дати знання, не знищивши їхньої індивідуальності».
При цьому професор Чейні пояснює, що прізвищ українських школярок дати не має права – для цього потрібна згода їхніх батьків.
Українці хочуть європейських перспектив
Київська школярка Аліна Мамаєва уважно вивчає пропозиції британських приватних шкіл: дівчинка мріє про навчання у Великобританії, оскільки, на її думку, це «велика кількість перспектив», які вона потім зможе здійснити.
«Ви ж знаєте, британська освіта вельми корисна, у першу чергу вища освіта, у коледжі чи університеті. Моя найбільша мрія – вступити до Оксфорду чи Кембріджу, це просто супер!» – сподівається юна киянка.
Справді, перспектив для випускників британських коледжів чимало, це добре розуміють українські заможні родини. Наприклад, батьки Аліни навіть за умов кризи відкладають кошти на доньчине навчання: мріють, щоб їхня донька стала висококваліфікованим спеціалістом у тій галузі, яку обере. І щоб вона мала змогу пожити в Європі і стати європейською людиною.
(Київ – Прага)
Але, за словами викладачів кількох елітних шкіл, українці у них вчаться. І кількість учнів із України збільшується, каже Леслі Макніл зі школи Екворт, яка входить у десятку найкращих британських шкіл.
«Наша школа інтегрована у систему міжнародної освіти, тож у нас чимало іноземних учнів. Так, є українці, за їхнє навчання платять батьки, це діти вельми заповзяті, наполегливі, мріють продовжити навчання у Британії», – каже Леслі Макніл.
А старший викладач школи Самерсет Стівен Чейні розповідає: «Наша школа Самерсет розташована за дві години їзди від Лондона у мальовничому місці. У нас навчаються 250 учнів із понад п’ятдесяти країн світу. У нас навчаються двоє дівчат з України, одна вивчає мистецтво, вона є гарною піаністкою. Друга також вивчає гуманітарні дисципліни. Ми намагаємось усім учням дати знання, не знищивши їхньої індивідуальності».
При цьому професор Чейні пояснює, що прізвищ українських школярок дати не має права – для цього потрібна згода їхніх батьків.
Українці хочуть європейських перспектив
Київська школярка Аліна Мамаєва уважно вивчає пропозиції британських приватних шкіл: дівчинка мріє про навчання у Великобританії, оскільки, на її думку, це «велика кількість перспектив», які вона потім зможе здійснити.
«Ви ж знаєте, британська освіта вельми корисна, у першу чергу вища освіта, у коледжі чи університеті. Моя найбільша мрія – вступити до Оксфорду чи Кембріджу, це просто супер!» – сподівається юна киянка.
Справді, перспектив для випускників британських коледжів чимало, це добре розуміють українські заможні родини. Наприклад, батьки Аліни навіть за умов кризи відкладають кошти на доньчине навчання: мріють, щоб їхня донька стала висококваліфікованим спеціалістом у тій галузі, яку обере. І щоб вона мала змогу пожити в Європі і стати європейською людиною.
(Київ – Прага)
