До 28 лютого 1944 року Гута Пеняцька, що неподалік села Жарків Бродівського району, була польським селом. Уже 65 років як на його місці – чисте поле.
На початку 1944 року тут діяли радянські партизанські відділи і був розквартирований загін польської самооборони. 23 лютого у село був направлений німецький поліційний відділ для боротьби з польсько-більшовицькими силами. Під час сутички між німецькими і польськими вояками були вбиті німецькі солдати. У відповідь, 28 лютого 1944 року каральна таємна німецька поліція спалила 172 двори. Село палало у вогні. Тоді загинули, за різними даними від 500 до 1000 поляків, переважно жінок, дітей і літніх людей, – зазначив історик Ігор Федик.
«Перед тим, як німецька частина підійшла до Гути Пеняцької, почалась стрілянина і, за різними даними, загинули від 5 до 7 німців. Такого вони не простили і знищили Гуту Пеняцьку. Сюди в Галичину був переведений 4 поліційний полк, який не мав стосунку до дивізії», – каже Ігор Федик.
Різні погляди на трагедію українців і поляків
У 2005 році Інститут національної пам’яті Польщі на місці спаленої Гути Пеняцької встановив пам’ятний знак, без дозволу місцевої влади. Польська сторона вважає, що у трагедії винна «14 дивізія «Галичина» і кілька українських націоналістів».
Однак про те, що це німці провели каральну акцію свідчать польські, українські, єврейські архівні матеріали. За словами українських істориків, у радянський час навмисне поширювалась дезінформація про трагедію в Гуті Пеняцькій. Участь в акції дивізійників, воїнів УПА не доведена.
Місцева влада не дозволяє антиукраїнського сценарію
Львівська влада не дозволила Інститутові Національної пам’яті Польщі проводити вшанування за антиукраїнським сценарієм, оприлюднюючи неправдиву інформацію. Депортовані з Польщі українці, а також місцеві політики заявляють, якщо польська сторона дозволить собі антиукраїнські гасла під час заходу, то вони демонтують усі пам’ятні знаки, які встановлені польським інститутом на теренах Львівщини без погодження з місцевою владою. У тому числі і меч – щербець на місці поховання польських вояків на Личакові, який встановлений незаконно.
Голова товариства «Надсяння» Володимир Середа заявив, що довкола Гути Пеняцької у польських ЗМІ «нагнітається антиукраїнська істерія».
Товариство вимагає, якщо президенти прибудуть у Гуту Пеняцьку, то 10 березня, мають вшанувати і пам’ять 700 загиблих українців від рук польських вояків у Сагрині, що на території Польщі.
«Коли у Сагрині 10 березня вшановуватимуть 65- річницю загибелі українців, там мають бути два президенти. Для Польщі відкриття пам’ятника в Сагрині знову буде черговим шоком».
Українсько-польські відносини з історичним минулим
Щоб не допускати постійних скандалів довкола українсько-польського воєнного протистояння в роки Другої Світової війни, між двома державами підписана низка міжурядових протоколів, угод, де чітко визначений перелік пам’ятників, що мають бути встановлені загиблим по обидва боки кордону.
Однак умови угоди постійно порушуються. Торік лише на Тернопільщині польська сторона встановила кілька пам’ятних знаків без погодження з місцевою владою. Для прикладу, у містечку Чортків в написі українською не вказано, що польські громадяни загинули від рук українських націоналістів, а польською це є . І таких прикладів десятки.
У Польщі теж є кілька пам’ятних знаків на місцях загибелі українців, які споруджені без дозволу місцевої влади. Остання постійно погрожує демонтувати їх, а це переважно хрести. Суперечки над могилами це уже «традиція» українсько-польських відносин.
(Львів–Київ–Прага)
На початку 1944 року тут діяли радянські партизанські відділи і був розквартирований загін польської самооборони. 23 лютого у село був направлений німецький поліційний відділ для боротьби з польсько-більшовицькими силами. Під час сутички між німецькими і польськими вояками були вбиті німецькі солдати. У відповідь, 28 лютого 1944 року каральна таємна німецька поліція спалила 172 двори. Село палало у вогні. Тоді загинули, за різними даними від 500 до 1000 поляків, переважно жінок, дітей і літніх людей, – зазначив історик Ігор Федик.
«Перед тим, як німецька частина підійшла до Гути Пеняцької, почалась стрілянина і, за різними даними, загинули від 5 до 7 німців. Такого вони не простили і знищили Гуту Пеняцьку. Сюди в Галичину був переведений 4 поліційний полк, який не мав стосунку до дивізії», – каже Ігор Федик.
Різні погляди на трагедію українців і поляків
У 2005 році Інститут національної пам’яті Польщі на місці спаленої Гути Пеняцької встановив пам’ятний знак, без дозволу місцевої влади. Польська сторона вважає, що у трагедії винна «14 дивізія «Галичина» і кілька українських націоналістів».
Однак про те, що це німці провели каральну акцію свідчать польські, українські, єврейські архівні матеріали. За словами українських істориків, у радянський час навмисне поширювалась дезінформація про трагедію в Гуті Пеняцькій. Участь в акції дивізійників, воїнів УПА не доведена.
Місцева влада не дозволяє антиукраїнського сценарію
Львівська влада не дозволила Інститутові Національної пам’яті Польщі проводити вшанування за антиукраїнським сценарієм, оприлюднюючи неправдиву інформацію. Депортовані з Польщі українці, а також місцеві політики заявляють, якщо польська сторона дозволить собі антиукраїнські гасла під час заходу, то вони демонтують усі пам’ятні знаки, які встановлені польським інститутом на теренах Львівщини без погодження з місцевою владою. У тому числі і меч – щербець на місці поховання польських вояків на Личакові, який встановлений незаконно.
Голова товариства «Надсяння» Володимир Середа заявив, що довкола Гути Пеняцької у польських ЗМІ «нагнітається антиукраїнська істерія».
Товариство вимагає, якщо президенти прибудуть у Гуту Пеняцьку, то 10 березня, мають вшанувати і пам’ять 700 загиблих українців від рук польських вояків у Сагрині, що на території Польщі.
«Коли у Сагрині 10 березня вшановуватимуть 65- річницю загибелі українців, там мають бути два президенти. Для Польщі відкриття пам’ятника в Сагрині знову буде черговим шоком».
Українсько-польські відносини з історичним минулим
Щоб не допускати постійних скандалів довкола українсько-польського воєнного протистояння в роки Другої Світової війни, між двома державами підписана низка міжурядових протоколів, угод, де чітко визначений перелік пам’ятників, що мають бути встановлені загиблим по обидва боки кордону.
Однак умови угоди постійно порушуються. Торік лише на Тернопільщині польська сторона встановила кілька пам’ятних знаків без погодження з місцевою владою. Для прикладу, у містечку Чортків в написі українською не вказано, що польські громадяни загинули від рук українських націоналістів, а польською це є . І таких прикладів десятки.
У Польщі теж є кілька пам’ятних знаків на місцях загибелі українців, які споруджені без дозволу місцевої влади. Остання постійно погрожує демонтувати їх, а це переважно хрести. Суперечки над могилами це уже «традиція» українсько-польських відносин.
(Львів–Київ–Прага)
