Енергія з відходів
Біогаз - це кінцевий продукт розпаду органічної речовини, зазначає Петро Кучерук, провідний інженер Інституту технічної теплофізики НАН України. Сировиною можуть бути відходи тваринництва, солома, тверді побутові відходи. «Під час зброджування при певній температурі виділяється газ, який містить в собі до 70% метану. Цей газ горючий. Все, з чого можна отримати первинну теплову енергію, можна назвати біопаливом. В Україні ці розробки були ще за радянських часів, але тоді не стояла мета виробництва біогазу як біопалива. На ринку немає повномасштабної власне української технології, я ще не чув про таку».
Україна має одну з найкращих сировинних баз для виробництва біопалива в Європі, зазначає Микола Доценко, директор інженерно-технічного департаменту міністерства аграрної політики України. «Біомаса – це все, що росте (рослини, тварини), що можна переробляти й виробляти дешеву теплову та електричну енергію. У Херсонській області є підприємство, яке випускає біодизельне паливо. Є фермерське господарство у Львівській області, яке випускає біодизельне паливо. Проведена реконструкція 4 спиртових заводів, де встановлені потужності до 40 тисяч тонн по виробництву біоетанолу. Є підприємства, які побудували біогазові установки». За даними Миколи Доценка, в Німеччині на кінець 2006 року вже було 4 350 біогазових установок, до 2020 року їх буде вже 43 350.
Про сільськогосподарське підприємство Терезіне Згурівського району Київської області, один з виробників біогазу в Україні, розповідає заступник голови правління Юрій Шелест. «Ми виробляємо біогаз із гною. Ми маємо 2 тисячі корів, 7 тисяч поросят, які дають 100 тонн гною за добу. І щоб не забруднювати атмосферу, ми його переробляємо у біогаз. У результаті отримуємо електроенергію та біологічно чисте добриво».
Мінус ідеї - великі фінансові витрати
Використання альтернативних джерел енергії, зокрема, біогазу вигідне не лише з точки зору економічної перспективи, зазначає експерт з енергетичних питань Олександр Тодійчук. Мінус цієї ідеї - великі фінансові витрати на початковому етапі. «Тут стоїть питання, які установки ставити, яка буде сировинна база та які першочергові завдання. В Європі такі установки коштують від 50 тисяч євро і більше. Якщо це якась потужна система, яка переробляє відходи сільського господарства, це може бути і декілька мільйонів. Я знаю, наприклад, переробні установки біогазу, які коштують близько 40 мільйонів євро».
Майже 65% українських підприємств Теплокомуненерго використовують природний газ. На думку голови уряду Юлії Тимошенко, ці котельні у першу чергу мають перейти на альтернативне паливо – торф чи деревину. Наскільки це технологічно можливо, пояснює Віталій Статник, головний інженер управління теплових мереж у Києві. «Щоб перевести ці котельні на біопаливо, потрібна серйозна реконструкція. Як на мене, простіше побудувати нові, бо ці ресурс свій уже відробили».
Рятуючи екологію, отримуємо енергію
На всю потужну аграрну Дніпропетровщину діє лише одна сільгоспустановка з виробництва біогазу, та й та невелика. У селі Оленівка Магдалинівського району агропідприємство, що спеціалізується на свинарстві, придбало обладнання для переробки тваринних відходів на енергію чотири роки тому у голландців. Приблизно два роки його налагоджували, запускали, набували досвіду роботи, і тільки два роки робота триває на повну потужність.
Біогаз іде на виробництво електрики, на фермі встановили спеціальні генератори енергії. Влітку струму вистачає для потреб усього тваринницького комплексу, де перебуває маточний молодняк, а взимку трохи електрики доводиться брати ще й з мережі. За добу установка в цьому селі може «перетравити» 80 кубометрів нечистот і виробити 2 тисячі кіловат електроенергії.
Якщо говорити просто, то процес виглядає так: з тваринних екскрементів виділяють воду, її після певного очищення використовують для поливання і підживлення рослин, з решти ж речовини отримують біогаз і знову ж таки - сухе добриво для полів.
Скільки коштує це диво техніки, у господарстві не зізнаються, а втім, відомо, що це може бути не одна сотня тисяч доларів.
За чотири роки роботи, якщо рахувати тільки отриману електроенергію, окупити обладнання не встигли. Проте, якщо враховувати екологічний ефект новації, то все цілком окупається, стверджують аграрники.
Як кажуть фахівці, таке обладнання, як у цьому селі, годиться тільки для невеликих агропідприємств, де є повний цикл виробництва. Тому аграрники Дніпропетровщини не поспішають відмовлятися від традиційних гнійних ям, де тваринні нечистоти накопичуються роками.
Справа у тому, що утилізація тваринних відходів, особливо у свинарстві, - величезна проблема. Аби нечистоти перегнили до стану, коли їх можна використати як добриво, має пройти не менше двох років. До того ж вони токсичні, у повітря виділяються азот, метан, етан та інші шкідливі гази, забруднюють довкілля і збирають рої мух, носіїв інфекцій. З новою установкою принаймні цього клопоту позбавились.
Біогаз є абсолютним безпечним для навколишнього середовища і здоров’я людини, стверджує колишній міністр охорони довкілля України Сергій Курикін. Він переконує, що альтернативне паливо допомагає берегти екологію. «Використання біогазу дозволяє вирішити нам одну дуже важливу природоохоронну проблему. А саме: утилізацію деяких сільськогосподарських відходів, зокрема відходів свиноферм, які є надзвичайно токсичними, які завдають шкоди навколишньому середовищу, які впливають на стан ґрунтів, на стан водойм і, в підсумку, на здоров’я людини».
До речі, у травні минулого року селище Гребінки Київської області опинилося на межі екологічної катастрофи, коли відходи свиноферми потрапили у ґрунтові води. Місцевим мешканцям довелося кілька тижнів не користуватися водою із колодязів. Цю воду не можна було не лише пити, а і використовувати для прання.
Біогаз - це кінцевий продукт розпаду органічної речовини, зазначає Петро Кучерук, провідний інженер Інституту технічної теплофізики НАН України. Сировиною можуть бути відходи тваринництва, солома, тверді побутові відходи. «Під час зброджування при певній температурі виділяється газ, який містить в собі до 70% метану. Цей газ горючий. Все, з чого можна отримати первинну теплову енергію, можна назвати біопаливом. В Україні ці розробки були ще за радянських часів, але тоді не стояла мета виробництва біогазу як біопалива. На ринку немає повномасштабної власне української технології, я ще не чув про таку».
Україна має одну з найкращих сировинних баз для виробництва біопалива в Європі, зазначає Микола Доценко, директор інженерно-технічного департаменту міністерства аграрної політики України. «Біомаса – це все, що росте (рослини, тварини), що можна переробляти й виробляти дешеву теплову та електричну енергію. У Херсонській області є підприємство, яке випускає біодизельне паливо. Є фермерське господарство у Львівській області, яке випускає біодизельне паливо. Проведена реконструкція 4 спиртових заводів, де встановлені потужності до 40 тисяч тонн по виробництву біоетанолу. Є підприємства, які побудували біогазові установки». За даними Миколи Доценка, в Німеччині на кінець 2006 року вже було 4 350 біогазових установок, до 2020 року їх буде вже 43 350.
Про сільськогосподарське підприємство Терезіне Згурівського району Київської області, один з виробників біогазу в Україні, розповідає заступник голови правління Юрій Шелест. «Ми виробляємо біогаз із гною. Ми маємо 2 тисячі корів, 7 тисяч поросят, які дають 100 тонн гною за добу. І щоб не забруднювати атмосферу, ми його переробляємо у біогаз. У результаті отримуємо електроенергію та біологічно чисте добриво».
Мінус ідеї - великі фінансові витрати
Використання альтернативних джерел енергії, зокрема, біогазу вигідне не лише з точки зору економічної перспективи, зазначає експерт з енергетичних питань Олександр Тодійчук. Мінус цієї ідеї - великі фінансові витрати на початковому етапі. «Тут стоїть питання, які установки ставити, яка буде сировинна база та які першочергові завдання. В Європі такі установки коштують від 50 тисяч євро і більше. Якщо це якась потужна система, яка переробляє відходи сільського господарства, це може бути і декілька мільйонів. Я знаю, наприклад, переробні установки біогазу, які коштують близько 40 мільйонів євро».
Майже 65% українських підприємств Теплокомуненерго використовують природний газ. На думку голови уряду Юлії Тимошенко, ці котельні у першу чергу мають перейти на альтернативне паливо – торф чи деревину. Наскільки це технологічно можливо, пояснює Віталій Статник, головний інженер управління теплових мереж у Києві. «Щоб перевести ці котельні на біопаливо, потрібна серйозна реконструкція. Як на мене, простіше побудувати нові, бо ці ресурс свій уже відробили».
Рятуючи екологію, отримуємо енергію
На всю потужну аграрну Дніпропетровщину діє лише одна сільгоспустановка з виробництва біогазу, та й та невелика. У селі Оленівка Магдалинівського району агропідприємство, що спеціалізується на свинарстві, придбало обладнання для переробки тваринних відходів на енергію чотири роки тому у голландців. Приблизно два роки його налагоджували, запускали, набували досвіду роботи, і тільки два роки робота триває на повну потужність.
Біогаз іде на виробництво електрики, на фермі встановили спеціальні генератори енергії. Влітку струму вистачає для потреб усього тваринницького комплексу, де перебуває маточний молодняк, а взимку трохи електрики доводиться брати ще й з мережі. За добу установка в цьому селі може «перетравити» 80 кубометрів нечистот і виробити 2 тисячі кіловат електроенергії.
Якщо говорити просто, то процес виглядає так: з тваринних екскрементів виділяють воду, її після певного очищення використовують для поливання і підживлення рослин, з решти ж речовини отримують біогаз і знову ж таки - сухе добриво для полів.
Скільки коштує це диво техніки, у господарстві не зізнаються, а втім, відомо, що це може бути не одна сотня тисяч доларів.
За чотири роки роботи, якщо рахувати тільки отриману електроенергію, окупити обладнання не встигли. Проте, якщо враховувати екологічний ефект новації, то все цілком окупається, стверджують аграрники.
Як кажуть фахівці, таке обладнання, як у цьому селі, годиться тільки для невеликих агропідприємств, де є повний цикл виробництва. Тому аграрники Дніпропетровщини не поспішають відмовлятися від традиційних гнійних ям, де тваринні нечистоти накопичуються роками.
Справа у тому, що утилізація тваринних відходів, особливо у свинарстві, - величезна проблема. Аби нечистоти перегнили до стану, коли їх можна використати як добриво, має пройти не менше двох років. До того ж вони токсичні, у повітря виділяються азот, метан, етан та інші шкідливі гази, забруднюють довкілля і збирають рої мух, носіїв інфекцій. З новою установкою принаймні цього клопоту позбавились.
Біогаз є абсолютним безпечним для навколишнього середовища і здоров’я людини, стверджує колишній міністр охорони довкілля України Сергій Курикін. Він переконує, що альтернативне паливо допомагає берегти екологію. «Використання біогазу дозволяє вирішити нам одну дуже важливу природоохоронну проблему. А саме: утилізацію деяких сільськогосподарських відходів, зокрема відходів свиноферм, які є надзвичайно токсичними, які завдають шкоди навколишньому середовищу, які впливають на стан ґрунтів, на стан водойм і, в підсумку, на здоров’я людини».
До речі, у травні минулого року селище Гребінки Київської області опинилося на межі екологічної катастрофи, коли відходи свиноферми потрапили у ґрунтові води. Місцевим мешканцям довелося кілька тижнів не користуватися водою із колодязів. Цю воду не можна було не лише пити, а і використовувати для прання.
