Доступність посилання

ТОП новини

Декілька тез щодо перспектив місцевого самоврядування в Україні


Володимир Гройсман
Володимир Гройсман

Володимир Гройсман Вінниця – Місцеве самоврядування від самого початку є двоїстим за своєю природою. З одного боку, воно так чи інакше вбудоване в систему державного управління, і є фактично нижньою ланкою структури влади. З іншого боку, місцеве самоврядування є формою самоорганізації територіальної громади, елементом громадянського суспільства. І в цьому сенсі – однією з форм захисту суспільства від надмірного домінування держави.

Ця двоїстість – не просто відображення двох різних теоретичних підходів, вона відображує відмінність між реальними моделями суспільного устрою в країнах із різною історією, і, як наслідок, із різними способами вирішення проблеми узгодження приватних і загальних інтересів.

Які з цієї точки зору перспективи місцевого самоврядування в Україні? Формально ми йдемо тим шляхом, яким рухається континентальна Європа: шляхом обмеженої автономії місцевого самоврядування при доволі сильній участі держави у вирішенні питань на місцях. Разом з тим, орієнтацію саме на цю модель не слід розуміти як визнання слабкої ролі місцевого самоврядування у тій конструкції державного устрою, яку ми поки що так і не завершили будувати. Хоча державі у франко-німецькій моделі, можливо, від самого початку відводилася роль сильнішого гравця, ніж, приміром, в англосаксонських країнах. Але в обох моделях основою сильної демократичної держави завжди є сильне місцеве самоврядування. Теперішнім українським політикам варто було б звернути увагу на цю тезу. Особливо в теперішній ситуації поглиблення кризи – кризи суспільства, влади та економіки.

Мери міст опинились між двома вогнями

Як міський голова, який представляє інтереси територіальної громади окремо взятого міста, я повною мірою відчуваю двоїстість цієї системи. Дійсно, кожен із нас, міських голів, сьогодні є буквально між двох вогнів.

З одного боку, ми влада, яка щодня зустрічається із реальними людьми і вирішує їхні повсякденні і водночас життєво важливі проблеми. З іншого, ми не маємо ресурсів, достатніх навіть для виконання повною мірою повноважень, які нам делегує держава, не говорячи вже про вирішення проблем, які вважаються проблемами місцевого значення.

До цієї другої категорії належить, до речі, майже все міське господарство, яке також передала держава,«делегувала», місцевому самоврядуванню в процесі пострадянської трансформації, але передала в майже катастрофічному стані.

Іншими словами, для мешканців наших міст ми влада. Але та влада, обличчя якої вони бачать зблизька, а не лише по телевізору. Та влада, якій делеговане не стільки почесне право будь-чим розпоряджатись, скільки важкий обов’язок цілодобово вирішувати ті питання, які реально хвилюють людей. Влада, з якої вони постійно питають про результати роботи і яку поважають, якщо вона і справді працює – а на близькій відстані імітувати це неможливо! Тому те, що у багатьох містах мери мають рейтинг вищий від рейтингу будь-якої політичної сили, є визнанням того, що система місцевого самоврядування в Україні відбулась. І не просто відбулась – вона працює, попри усі ресурсні обмеження, про які я вже згадав.

Централізація влади послаблює місцеве самоврядування

І все ж це не сильне, а слабке місцеве самоврядування. Наведу лише два приклади того, що Європейська Хартія місцевого самоврядування на даному етапі для України ще не стала реальним керівництвом до дії.

Пункт 6 статті 4 Хартії звучить так: «Необхідно консультуватись із органами місцевого самоврядування, наскільки це можливо, своєчасно і належним чином у процесі планування і ухвалення будь-яких рішень, які безпосередньо їх стосуються». На жаль, цього поки що немає в принципі. Лише близько місяця тому завдяки наполегливій і послідовній позиції Асоціації міст України і громад її представник отримав право регулярно бути присутнім на засіданнях Кабінету Міністрів. Закон же про Асоціацію допоки так і не ухвалений. До нас сьогодні тільки починають прислуховуватись, але поки що не чують. Переважає практика ухвалення нормативних документів, які стосуються місцевого самоврядування, навіть без консультацій з його представниками.

Стаття 9 тої ж Хартії говорить про фінансові основи місцевого самоврядування. Зокрема, в п. 2 зазначено: «Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування повинні відповідати повноваженням, наданим їм Конституцією чи законом». Іще одне гарне побажання. Ключовим для реально сильного місцевого самоврядування є фіскальна автономія – наявність достатньої податкової бази у вигляді місцевих податків та зборів. Закон про них уже відпрацьований Асоціацією міст України та громад, на жаль, наразі також не ухвалений, і його погодження із депутатами Верховної Ради триває вкрай складно.

Будувати сильну державу можливо лише на основі сильного місцевого самоврядування

Але, можливо, централізація влади, яка послаблює місцеве самоврядування, веде до формування в країні сильної держави? Якраз ні. В Україні, на жаль, слабкі традиції власної державності. У країні немає єдності політичних еліт та іще замалий досвід напрацювання між ними консенсусу. Тому централізація ресурсів на державному рівні лише розширює поле конфліктів всередині еліт. Окрім того, спроби політизації місцевого самоврядування створюють ризик «проникнення» цих конфліктів все глибше на території.

Для стабілізації ситуації в країні сьогодні потрібно піти у зворотному напрямку – по суті, слід переставити всю конструкцію з голови на ноги: на міцну основу місцевого самоврядування.

• По-перше, категорично є неприпустимою політизація місцевого самоврядування. Вже найближчі вибори до місцевих органів влади повинні відбутись як мінімум за відкритими списками.

• По-друге, державі час побачити в особі місцевого самоврядування не «цапа-відбувайла», а реального партнера.
Мова йде про те, що досягнення реальних змін у житті громадян нашої держави, на моє глибоке переконання, можливе лише за умови об’єднання зусиль центральної і місцевої влади на рівні територіальної спільноти. З цього поєднання зусиль і може з’явитись сильна соціально орієнтована держава, і сильне місцеве самоврядування як його опора.

На завершення наголошу ще раз: двоїста природа місцевого самоврядування є тією перевагою, яку сьогодні може використати українська держава для досягнення стабільності в країні. Повернувшись обличчям до реальних проблем територіальних громад та отримавши в особі місцевого самоврядування надійного партнера для розв’язання проблем територій, владні еліти мають шанс нарешті знайти такий необхідний консенсус – або хоча б тимчасовий компроміс в умовах кризи. Зробити цей крок для них сьогодні є життєвою необхідністю на фоні зрослого відторгнення сучасних політиків з боку суспільства.

А місцеве самоврядування в особі Асоціації міст України зараз активно домагається і буде продовжувати домагатися того, щоб хибне запитання, що повинно бути сильним - держава чи місцеве самоврядування - було зняте з порядку денного і поступилось місцем переконанню, що будувати сильну державу можна тільки на основі сильного місцевого самоврядування. Усі підстави для цього Україна, на мій погляд, має.

Володимир Гройсман є мером Вінниці.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
XS
SM
MD
LG