Доступність посилання

ТОП новини

Чесноти і вади пропонованого територіального устрою України


Ігор Лосєв
Ігор Лосєв

Президент Віктор Ющенко дещо здивував громадськість, запропонувавши за 9 місяців до президентських виборів, у розпал економічної кризи проект нової (формально – оновленої, а реально – нової) Конституції України. Важко сказати, що це має означати і на що сподівався глава держави, пропонуючи переважно ворожому щодо нього парламенту такі фундаментальні зміни в Основному Законі. З цього приводу вже кілька тижнів точаться суперечки між політологами і аналітиками.

Ще більше дивує прагнення в цей неспокійний період здійснити масштабну територіальну реформу зі зміною адміністративної системи в регіонах. Щодо цього у законопроекті є різні юридичні новели – як позитивні, так і негативні. Розглянемо зміст основних із них.

Префектури і виконкоми

До позитивних новел законопроекту належить ідея запровадження в Автономній Республіці Крим замість нинішнього представництва Президента державної адміністрації (як це нині є в усіх інших регіонах України). Це наблизить порядок управління в Кримській автономії до всеукраїнського.

Стаття 166 законопроекту визначає ситуацію так: «В Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві, містах, що прирівняні за статусом до області, діють глави державних адміністрацій, які призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України».
Цим главам надаються значні права, зокрема, главам державної адміністрації: 1) здійснює контроль за додержанням Конституції України, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України територіальними підрозділами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами».

А стаття 165 стверджує: «Дія актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим з мотивів невідповідності Конституції України, законів зупиняється главою державної адміністрації в Автономної Республіці Крим з одночасним зверненням до суду».

Те, що державні адміністрації набувають функцій таких собі префектур, схожих на ті, що існують у Франції, які мають наглядати за діяльністю як підрозділів центральних органів влади, так і місцевого самоврядування в регіонах, дуже добре. Адже розбалансованість влади пов’язана якраз із тим, що навіть філії центральних міністерств і відомств на місцях часто-густо діють, керуючись не Конституцією України, а місцевими впливами й інтересами.

Добре, що глава державної адміністрації Криму матиме змогу зупиняти антиконституційні постанови кримської влади, чиновники якої найбільше переймаються максимальним усамостійненням Криму від України.

До речі, деякі найрадикальніші кримські сепаратисти вже почали кричати, що новий законопроект Конституції України по відношенню до АРК є… фашизмом.

Треба нагадати, що ця мода прийшла з Російської Федерації, лідери якої (вслід за «ефективним менеджером» товаришем Сталіним) удають із себе найбільших борців проти фашизму, а фашизмом вони (також услід за Сталіним) називають усе, що їм не подобається. Якщо навіть м’який і слабкий режим Віктора Ющенка дехто називає фашизмом…

А як із Севастополем?

Водночас у проекті є інші положення, що утворюють правничу прогалину. Наприклад, у Перехідних положеннях проекту нової Конституції мовиться: «Утворення виконавчих комітетів районних, обласних, Київської та Севастопольської міських рад та ліквідація місцевих державних адміністрацій (підкреслено мною – І.Л.) здійснюється новообраними районними, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами». Але з другого боку, стаття 166 стверджує, що в «містах, що прирівняні за статусом до області діють глави державних адміністрацій». Як сумістити ці суперечливі твердження?

Виходить так, що державні адміністрації буде зліквідовано, а голови цих зліквідованих органів діятимуть? Абсурд, нонсенс? Це все одно, що розпустити Кабінет Міністрів, а прем’єра залишити працювати…

Абсолютно незрозумілим залишається, чи буде в місті Севастополі державна адміністрація. Бо в одному місці законопроекту нової Конституції це стверджується, а в іншому заперечується. Севастополь є містом, що прирівнюється до області, значить, адміністрація має бути.

Але читаємо далі й бачимо, що вся влада в Севастополі передається міській раді та її виконавчому комітету.

Якщо у справі Севастополя буде застосовано другий варіант, то трагічні непоправні наслідки для соборності України не забаряться.

Дивно, адже в українських ЗМІ вже було чимало публікацій, де владі пояснювали дуже докладно і аргументовано, що станеться, якщо дозволити в Севастополі вибори мера, вже не кажучи про передачу всіх владних повноважень міській раді. Після всього цього ми читаємо в законопроекті Конституції відверто антидержавний пункт, що на практиці означає фактичну передачу Севастополя Російській Федерації, адже після отримання всієї влади над містом антиукраїнська міська рада проголосить «російський статус Севастополя» та звернеться по допомогу до Кремля, який навряд чи відмовить в її наданні, захищаючи «місто російської слави» від «підступів українських націоналістів».

Отже, автори законопроекту не тільки внесли плутанину, що призведе до адміністративно-політичного хаосу, а й запланували повторення на українському півдні південно-осетинських подій серпня 2008 року.

Таким чином, у цьому законопроекті стосовно Севастополя є великі можливості для фактичної зміни його статусу, що обов’язково буде використано антиукраїнськими силами в Севастополі та Москві. Позицію Президента України як гаранта соборності держави в цьому контексті дуже важко зрозуміти і пояснити.

Якщо хтось у Києві не знає, що таке Севастополь, якою є його геополітична вага, то можна звернутися до обізнаних людей. Севастополь (аж до 2017 року, коли має закінчитися термін українсько-російських угод про тимчасове перебування російського Чорноморського флоту на український території) потребує не виконавчого комітету міської ради на чолі міста, а прямого президентського правління, щоб бодай трохи обмежити антиукраїнську вакханалію, що постійно підбурюється з-за кордону.

Сумнівні пункти і юридичний хаос

Між іншим, у проекті Конституції є ще один сумнівний і нечіткий у юридичному сенсі пункт. У Перехідних положеннях записано: «14. Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливо на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України».

Всі громадяни України, що встигли пожити в колишньому Радянському Союзі, добре знають, що немає нічого постійнішого, ніж тимчасове. Тимчасове базування іноземних військових формувань на теренах України може тривати 100 років. Саме тому в цьому 14-му пункті перехідних положень слід було чітко зазначити дату – «тимчасове перебування російських формувань до 2017 року». А якщо виникне потреба надати базу, умовно кажучи, Гондурасу, то слід передбачити процедуру внесення змін до Конституції – і все.

Взагалі, законопроект нової Конституції країни вражає суперечливістю, невідповідністю одних норм іншим нормам цього ж таки проекту. Фактично до цього законопроекту треба писати коментар такого ж самого обсягу.

Але, як знаємо, Конституція – це документ прямої дії, що унеможливлює двозначність та юридичну неохайність. Судячи зі всього, проект писався поспіхом без належного аналізу і обговорення. Якщо так погано виписано пункти, що стосуються критично важливих для України питань територіальної цілісності держави, то що вже казати про інші…

Наступні положення проекту нерідко заперечують попередні. Як, приміром, сумістити пункт статті 166, що «в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві, містах, що прирівняні за статусом до області, діють глави державних адміністрацій…» з пунктом Перехідних положень, де написано: «У день утворення виконавчих комітетів районних, обласних, Київської та Севастопольської міських рад глави відповідних районних, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій складають свої повноваження перед Президентом України та звільняються ним із посад».

Так. Добре. Звільняються. А що ж далі? То чи буде в Севастополі державна адміністрація чи ні? Як розгадати цей ребус? А є ще один пункт, що надасть можливість дуже зрадіти сепаратистам із міськради Севастополя: «Утворення виконавчих комітетів районних, обласних, Київської та Севастопольської міських рад та ліквідація місцевих державних адміністрацій здійснюється новообраними районними, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами».

Як розібратися в цьому юридичному хаосі? Одна стаття стверджує «так», інша з цього ж самого приводу стверджує «ні».

І ще. Чому влада так активно прагне за будь-яку ціну задовольнити прагнення сепаратистів, що навіть не приховують своїх планів відірвати від України частину національної території? Якщо трагедія станеться, хто особисто за неї відповідатиме, яка саме посадова особа візьме на себе відповідальність?

Схоже на те, що нинішній склад Верховної Ради відкине запропонований законопроект.

І це той випадок, коли парламент, керуючись вузько егоїстичними інтересами, об’єктивно врятує країну від цілком можливого розпаду.

Чи розуміють це ті, хто написав Президентові такий текст?

(Київ - Прага)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
  • Зображення 16x9

    Ігор Лосєв

    Кримчанин у дев’ятому поколінні, кандидат філософських наук, політичний оглядач газети «День». Від самого заснування працював у виданнях Кримського півострова, які виходили друком до окупації Криму Росією: був членом редколегії газети ВМСУ «Флот України» і науковим редактором журналу «Морська держава». Є автором кількох книг, серед яких «Історія і теорія світової культури: європейський контекст», «Севастополь – Крим – Україна: хроніка інформаційної оборони», «Azat Qirim чи колонія Москви? Імперський геноцид і кримськотатарська революція» (у співавторстві) й інших.

XS
SM
MD
LG