Доступність посилання

ТОП новини
20 листопада 2019, Київ 14:48

Іван Грозний чи просто Іван Дем’янюк? (світова преса)


Агенти імміграційної служби виносять Івана Дем’янюка з дому, щоб відвезти на літак до Німеччини. Через кілька годин суд зупинив цю депортацію. Із передачі телеканалу CBS 14 квітня 2009 року

Прага – Вже не один тиждень низка впливових світових газет стежить за судовим «перетягуванням канату» щодо висилки зі США Джона Дем’янюка, якого підозрюють у сприянні в знищенні 29 тисяч євреїв у нацистському таборі Собібур у Польщі у 1943 році. Імміграційна служба і Міністерство юстиції США хочуть передати Дем’янюка німецькій прокуратурі у Мюнхені, яка має нібито неспростовні докази злочинів цього уродженця з глухого села української Вінниччини. Але адвокати і родина Дем’янюка заперечують проти транспортування хворого 89-річного підозрюваного до Мюнхена.

Британська «Індепендент» наводить слова представника Центру Візенталя рабі Марвіна Гіра, який каже про Дем’янюка, що «його діяння в концтаборі Собібор полягали у вштовхуванні чоловіків, жінок і дітей у газову камеру». «У нього не було ніякого милосердя, жалю і ніякого розкаяння перед родинами, життя яких він зруйнував назавжди», – стверджує Гір. Представники цього Центру, який докладає надзвичайних зусиль для виявлення у світі нацистських злочинців, переконані, що Дем’янюк постане перед справедливим судом за свої «ганебні злочини». Сам же підозрюваний твердить, як пише «Індепендент», що він не був охоронцем у таборі, а навпаки, військовополоненим у руках німців. Газета також відзначає, що «не багатьох людей принижували так, як Дем’янюка, у той час, коли він потрапив під слідство в Ізраїлі у 1988 році». Тут, як пише цей британський часопис, Дем’янюк, якого нібито в’язні у концтаборі Треблінка прозвали Іваном Грозним, був засуджений до кари смерті – але потів суд визнав свою помилку і відпустив у 1993 році Джона-Івана на волю, формально навіть не виправдавши його. «Індепендент» наводить у зв’язку з історією Дем’янюка статистику, що німецькі суди розглядали понад сто тисяч злочинів часів війни, але лише трохи більше як 6 тисяч із них були доведені до вироку. У зв’язку з цим британське видання цитує професора кримінального права з Амстердаму Християна Рютера, який каже: «У той час, як вищі урядові чиновники, офіцери і командувачі насолодилися своєю відставкою в спокої, цей старий чоловік, як тепер очікується, заплатить за все». «Індепендент» також припускає на завершення: «не виключено, що старість і немічність не дозволять Дем’янюкові прибути у зал суду до Мюнхена і йому не доведеться розплачуватися ні за що».

Американська «Крісчен Саєнс Монітор» назвала свій матеріал про Дем’янюка – «У рідному селі Дем’янюка в Україні пам’ятають, про безславного односельця», хоча не наводить жодного поганого слова селян із Дубових Махаринців про самого Дем’янюка. Навпаки, газета цитує 87-річну майже ровесницю Івана Марусю Лавренюк, яка каже: «Я пам’ятаю Івана хлопцем, він здавався звичайним парубком, хіба був дещо вищим від інших. Він їздив на тракторі». Кореспондент «Крісчен Саєнс Монітор», окрім описів «глухої злиденної української провінції… цього облупленого сільського хутора», цитує односельців Дем’янюка, які «вважають його радше жертвою полювання на відьом, аніж втіленням зла». Газета також відзначає, що «двоє Дем’янюків стали жертвами нацизму; Іван, б’ючись із нацистами, міг також легко померти геройською смертю». На завершення «Крісчен Саєнс Монітор» інформує, що хата Дем’янюка у Дубових Махаринцях згоріла, і додає, що «дещо у справі Дем’янюка особливо гризе селян». «Я ось чого не розумію, – каже американському кореспондентові селянин Микола Григорович. – Як може бути справедливим, що німці судять українця за вбивство євреїв, а не навпаки?»

Російська «Время Новостєй» наголошує щодо Дем’янюка, що в Ізраїлі у 1993 році «за російськими джерелами виявилося: його помилково засудили як колишнього наглядача концтабору Треблінка». Ця ж газета цитує сина Дем’янюка в американському Клівленді, який переконаний, що його батько не лише не винен, але й «не доживе до процесу в Німеччині через ракову пухлину на нирці». «Він потрапить у лікарню, але не до суду», – цитує сина Дем’янюка «Время Новостєй».

(Прага – Київ)
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

Дивитись коментарі (3)

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG