Ні, не готовий. Медведєва-людини в цьому блозі ви не побачите. Та навіть Медведєва-президента – зась. Прес-служба глави держави просто вирішила скопіювати власну роботу на офіційному президентському сайті. Блог Дмитра Медведєва тут – це сухі і часом беззмістовні повідомлення, а також відеозвернення, що також не виходять за рамки нудного офіціозу. Так що поява Дмитра Медведєва в інтернеті – швидше відповідь на запитання, що робили б у ЦК КПРС, якщо б тоді з’явилася мережа інтернету. А нічого не робили б. У режимі он-лайн викладали б повідомлення про пленуми ЦК КПРС, укази про нагородження Леоніда Ілліча Брежнєва, пропонували б трудящим обговорити Продовольчу програму. «Я вважаю, що наша партія переможе у конкуренції з буржуями», – писав би користувач Піонер. «Вітаю дорогого Леоніда Ілліча», – раділа б користувачка Патріотка...
Адже у «Живому журналі» важливим є не те, що він журнал, а те, що він «живий». Тобто, що користувач звертає увагу на навколишній світ, а не використовує його як місце для додаткових зусиль власної спецслужби.
Якраз ніякого життя Дмитра Медведєва у журналі не спостерігається. Хіба що у коментарях до записів – проте неважко помітити, що пов’язані ці коментарі не стільки із самими текстами, скільки із можливістю безпосередньо звернутися до Медведєва. До Медведєва, якого вони не дуже знають, і з журналу якого небагато про що дізнаються. От і залишається дописувачам створювати власний образ президента. Хтось вважає його переконаним лібералом, хтось – неперевершеним патріотом і гідним соратником Володимира Путіна, хтось сподівається, що він усе змінить, хтось – що обов’язково залишить все, як є. З реальністю всі ці оцінки великого зв'язку не мають. Втім, як і сам напівживий журнал російського президента...
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Адже у «Живому журналі» важливим є не те, що він журнал, а те, що він «живий». Тобто, що користувач звертає увагу на навколишній світ, а не використовує його як місце для додаткових зусиль власної спецслужби.
Якраз ніякого життя Дмитра Медведєва у журналі не спостерігається. Хіба що у коментарях до записів – проте неважко помітити, що пов’язані ці коментарі не стільки із самими текстами, скільки із можливістю безпосередньо звернутися до Медведєва. До Медведєва, якого вони не дуже знають, і з журналу якого небагато про що дізнаються. От і залишається дописувачам створювати власний образ президента. Хтось вважає його переконаним лібералом, хтось – неперевершеним патріотом і гідним соратником Володимира Путіна, хтось сподівається, що він усе змінить, хтось – що обов’язково залишить все, як є. З реальністю всі ці оцінки великого зв'язку не мають. Втім, як і сам напівживий журнал російського президента...
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
