Більшість експертів констатують, що саме через внутрішньополітичну кризу удар по економіці України, спричинений зовнішніми чинниками, став більш помітним, ніж могло б бути. І з цими судженнями важко не погодитись, але лише частково, адже попри достатньо песимістичні прогнози Держкомстат України зафіксував уповільнення темпів інфляції вже в березні цього року.
Період, що переживає Україна, є періодом підсумків та вироблення дорожньої карти розвитку на майбутнє. Наскільки успішним стане для України цей період залежатиме від вміння озиратися назад, аналізувати та працювати над помилками. Тому, повертаючись до подій п’ятирічної давнини, хочеться розставити певні акценти.
Криза владного режиму Леоніда Кучми у 2004 році і намагання згорнути демократичні цінності вилилися у масовий громадський протест, привівши до влади нову політичну команду. Після Помаранчевої революції Україна відкрила себе світу. Продемонструвавши свою відданість ідеалам демократії, свободі вибору та свободі слова наша молода держава повстала перед необхідністю впровадження комплексних реформ.
Зміни до Конституції розбалансували владну вертикаль
2005 рік став для України роком прориву. Так цифри свідчать, що за 17 років незалежності в Україну надійшло 37 мільярдів прямих іноземних інвестицій. З них – 9 мільярдів за перші 15 років, решта – після Помаранчевої революції. Лише у перший рік після Майдану – 2005 рік – обсяг залучених інвестицій склав – 9 мільярдів доларів США.
Нажаль подальший розвиток подій спричинив певне уповільнення розвитку держави. Зміни до Конституції, які були ухвалені в грудні 2004 року і набули чинності у вересні 2005 року, розбалансували владну вертикаль і призвели до створення кількох центрів ухвалення рішень.
Вихід Соціалістичної партії з демократичної коаліції у 2006 році дав змогу Віктору Януковичу хоч і не на довго, але повернутися до влади, що призвело до фактичного перегляду результатів волевиявлення українських виборців і створило передумови для проведення позачергових виборів до парламенту. У 2007 році з метою зупинення політичної корупції відбулися позачергові вибори до Верховної Ради України, які дали змогу створити демократичну коаліцію у складі НУНС і БЮТ та сформувати дієздатний Уряд.
Чергова політична криза охопила всі гілки влади
Але, нажаль, вже восени 2008 року чергова політична криза охопила всі гілки влади. Намагання Секретаріату Президента створити коаліцію між НУНС і Партією регіонів призвело до руйнації коаліції демократичних сил і знову мало не спровокувало проведення позачергових виборів. Зняти цю загрозу вдалося лише в грудні 2008 року, коли спільно із залученням блоку Литвина було створено Коаліцію національного розвитку стабільності та порядку. Саме тоді мені довелося брати на себе політичну відповідальність і від імені блоку Наша Україна – Народна самооборона підписати угоду про утворення коаліції.
Остання політична криза співпала у часі із початком світової фінансово-економічної кризи. Жовтень-листопад 2008 року стали місяцями випробування на міць для української банківської системи, промисловості та державної економіки. Проте, опинившись перед лицем загрози, політичним елітам України вдалося відновити діалог між гілками влади, схвалити Держбюджет на 2009 рік, розробити та ухвалити ряд антикризових законопроектів.
Досить відчутний внутрішньополітичний і зовнішньополітичний ефект викликала спровокована Росією газова криза січня 2009 року. Попри критику з боку Секретаріату Президента і самого Президента дій Уряду, у найвідповідальніший момент Президент Віктор Ющенко та Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко довели, що можуть спільно працювати заради державних інтересів.
Безумовно, всі ці зовнішні та внутрішні чинники вплинули на те, якою Україна є сьогодні. Але якщо подивитися на ситуацію без зайвого драматизму, ми побачимо, що жодних процесів, котрі б не були притаманні іншим демократичним країнам, в Україні не відбувається. Адже, по-перше, не лише Україна переживає нелегкий для внутрішньої економіки час, що явно ілюструє статистика євростату. По-друге, мабуть лише в Росії у переддень виборів не буває внутрішньополітичних протистоянь між політичними елітами, варто лише подивитися по-інший бік кордону – на сусідню Польщу, і деякі інші країни ЄС. Зрештою чи не плюралізм думок є однією з ознак демократії?
Більшого значення набуває майбутнє
У цих реаліях більшого значення набуває не сьогодення, а майбутнє. Економіка потрохи адаптується до умов впливу посткризових явищ, і попри спад обсягів виробництва встоїть на ногах. Те саме можна сказати і про банківську систему. Очевидно, що і в політичних елітах із завершенням виборчої лихоманки з’явиться розуміння щодо необхідності вироблення єдиної платформи розвитку України. В цей момент важливими будуть два фактори: перше – здатність консолідуватися довкола інтересів держави, друге – вміння мислити та діяти стратегічно, виходячи із очікувань довгострокових результатів. Хочеться вірити, що на цьому етапі політичні еліти вироблять єдині зовнішньополітичні погляди на європейську і євроатлантичну інтеграцію, які не підлягатимуть ревізії і не ставатимуть темами для політичного протистояння.
Озираючись назад, ми бачимо, що попри всі негативні зовнішні і внутрішні чинники Україна демонструвала здатність протистояти найгострішим викликам та не звертати з обраного у 2004 році шляху. Можливо в цьому і полягає українська унікальність – у вмінні використовувати кризи, як шанс стати іншими.
(Київ)
********
Борис Тарасюк – двічі очолював Міністерство закордонних справ України, а нині Голова парламентського Комітету з питань європейської інтеграції, Голова Народного Руху України.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Період, що переживає Україна, є періодом підсумків та вироблення дорожньої карти розвитку на майбутнє. Наскільки успішним стане для України цей період залежатиме від вміння озиратися назад, аналізувати та працювати над помилками. Тому, повертаючись до подій п’ятирічної давнини, хочеться розставити певні акценти.
Криза владного режиму Леоніда Кучми у 2004 році і намагання згорнути демократичні цінності вилилися у масовий громадський протест, привівши до влади нову політичну команду. Після Помаранчевої революції Україна відкрила себе світу. Продемонструвавши свою відданість ідеалам демократії, свободі вибору та свободі слова наша молода держава повстала перед необхідністю впровадження комплексних реформ.
Зміни до Конституції розбалансували владну вертикаль
2005 рік став для України роком прориву. Так цифри свідчать, що за 17 років незалежності в Україну надійшло 37 мільярдів прямих іноземних інвестицій. З них – 9 мільярдів за перші 15 років, решта – після Помаранчевої революції. Лише у перший рік після Майдану – 2005 рік – обсяг залучених інвестицій склав – 9 мільярдів доларів США.
Нажаль подальший розвиток подій спричинив певне уповільнення розвитку держави. Зміни до Конституції, які були ухвалені в грудні 2004 року і набули чинності у вересні 2005 року, розбалансували владну вертикаль і призвели до створення кількох центрів ухвалення рішень.
Вихід Соціалістичної партії з демократичної коаліції у 2006 році дав змогу Віктору Януковичу хоч і не на довго, але повернутися до влади, що призвело до фактичного перегляду результатів волевиявлення українських виборців і створило передумови для проведення позачергових виборів до парламенту. У 2007 році з метою зупинення політичної корупції відбулися позачергові вибори до Верховної Ради України, які дали змогу створити демократичну коаліцію у складі НУНС і БЮТ та сформувати дієздатний Уряд.
Чергова політична криза охопила всі гілки влади
Але, нажаль, вже восени 2008 року чергова політична криза охопила всі гілки влади. Намагання Секретаріату Президента створити коаліцію між НУНС і Партією регіонів призвело до руйнації коаліції демократичних сил і знову мало не спровокувало проведення позачергових виборів. Зняти цю загрозу вдалося лише в грудні 2008 року, коли спільно із залученням блоку Литвина було створено Коаліцію національного розвитку стабільності та порядку. Саме тоді мені довелося брати на себе політичну відповідальність і від імені блоку Наша Україна – Народна самооборона підписати угоду про утворення коаліції.
Остання політична криза співпала у часі із початком світової фінансово-економічної кризи. Жовтень-листопад 2008 року стали місяцями випробування на міць для української банківської системи, промисловості та державної економіки. Проте, опинившись перед лицем загрози, політичним елітам України вдалося відновити діалог між гілками влади, схвалити Держбюджет на 2009 рік, розробити та ухвалити ряд антикризових законопроектів.
Досить відчутний внутрішньополітичний і зовнішньополітичний ефект викликала спровокована Росією газова криза січня 2009 року. Попри критику з боку Секретаріату Президента і самого Президента дій Уряду, у найвідповідальніший момент Президент Віктор Ющенко та Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко довели, що можуть спільно працювати заради державних інтересів.
Безумовно, всі ці зовнішні та внутрішні чинники вплинули на те, якою Україна є сьогодні. Але якщо подивитися на ситуацію без зайвого драматизму, ми побачимо, що жодних процесів, котрі б не були притаманні іншим демократичним країнам, в Україні не відбувається. Адже, по-перше, не лише Україна переживає нелегкий для внутрішньої економіки час, що явно ілюструє статистика євростату. По-друге, мабуть лише в Росії у переддень виборів не буває внутрішньополітичних протистоянь між політичними елітами, варто лише подивитися по-інший бік кордону – на сусідню Польщу, і деякі інші країни ЄС. Зрештою чи не плюралізм думок є однією з ознак демократії?
Більшого значення набуває майбутнє
У цих реаліях більшого значення набуває не сьогодення, а майбутнє. Економіка потрохи адаптується до умов впливу посткризових явищ, і попри спад обсягів виробництва встоїть на ногах. Те саме можна сказати і про банківську систему. Очевидно, що і в політичних елітах із завершенням виборчої лихоманки з’явиться розуміння щодо необхідності вироблення єдиної платформи розвитку України. В цей момент важливими будуть два фактори: перше – здатність консолідуватися довкола інтересів держави, друге – вміння мислити та діяти стратегічно, виходячи із очікувань довгострокових результатів. Хочеться вірити, що на цьому етапі політичні еліти вироблять єдині зовнішньополітичні погляди на європейську і євроатлантичну інтеграцію, які не підлягатимуть ревізії і не ставатимуть темами для політичного протистояння.
Озираючись назад, ми бачимо, що попри всі негативні зовнішні і внутрішні чинники Україна демонструвала здатність протистояти найгострішим викликам та не звертати з обраного у 2004 році шляху. Можливо в цьому і полягає українська унікальність – у вмінні використовувати кризи, як шанс стати іншими.
(Київ)
********
Борис Тарасюк – двічі очолював Міністерство закордонних справ України, а нині Голова парламентського Комітету з питань європейської інтеграції, Голова Народного Руху України.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.