Через рік стає очевидним, що всі ці прогнози були швидше умовними. Медведєв – принаймні поки що – у відставку не збирається. Сварки із прем’єром – такої, яка б призвела до відставки Путіна – також не відбулося. Однак вважати президента слухняною маріонеткою попередника також не варто. Він здійснив цілу низку кроків, які навряд чи були б зроблені Володимиром Путіним, серед цих кроків були і важливі кадрові рішення. Проте обговорювати відмінності між Медведєвим і Путіним або ж знову намагатися зрозуміти, чи посваряться президент і прем’єр – значить, не усвідомлювати, що прогнози були не про те.
Головна відмінність першого року президентства Дмитра Медведєва від восьми років перебування на посаді глави держави Володимира Путіна – це закінчення нафтового золотого дощу. Путін мав прекрасну можливість взагалі не думати про реформи у державі – надприбутки дозволили йому як підтримувати на певному рівні добробут населення, так і задовольняти інтереси «олігархів» та хижої корумпованої номенклатури. Величезна частина грошей витрачалася на пропаганду – створення зрозумілого населенню образу країни, яка нібито піднімається з колін.
Владі доведеться відповідати за згаяний час
Медведєв – президент держави, в якої більше немає надприбутків. Глобальна економічна криза призвела до різкого падіння цін на енергоносії. І в російського керівництва просто немає уявлення, як керувати країною, над якою більше не можна побачити золотоносної нафтової хмари. Звичайно, це ще не крах режиму. Проте і чиновники, і підприємці, і звичайні люди живуть у стані непевності, який вже був призабутий у нафтові роки. З’являються незручні питання про підґрунтя добробуту, про те, як буде розвиватися Росія, якщо нафтові ціни знову не піднімуться до хмар. А за цими питаннями – необхідність замислитися, чи не був втрачений шанс для створення сучасної держави у час високих цін, чи не була замінена така держава віртуальною телевізійною імперією...
Питання майбутнього – хто скористається новою ситуацією? Президент, прем’єр чи якийсь новий політик, прізвища якого ми ще не знаємо. Очевидним залишається хіба що те, що на питання щодо згаяного часу російській владі так чи інакше доведеться відповідати....
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Головна відмінність першого року президентства Дмитра Медведєва від восьми років перебування на посаді глави держави Володимира Путіна – це закінчення нафтового золотого дощу. Путін мав прекрасну можливість взагалі не думати про реформи у державі – надприбутки дозволили йому як підтримувати на певному рівні добробут населення, так і задовольняти інтереси «олігархів» та хижої корумпованої номенклатури. Величезна частина грошей витрачалася на пропаганду – створення зрозумілого населенню образу країни, яка нібито піднімається з колін.
Владі доведеться відповідати за згаяний час
Медведєв – президент держави, в якої більше немає надприбутків. Глобальна економічна криза призвела до різкого падіння цін на енергоносії. І в російського керівництва просто немає уявлення, як керувати країною, над якою більше не можна побачити золотоносної нафтової хмари. Звичайно, це ще не крах режиму. Проте і чиновники, і підприємці, і звичайні люди живуть у стані непевності, який вже був призабутий у нафтові роки. З’являються незручні питання про підґрунтя добробуту, про те, як буде розвиватися Росія, якщо нафтові ціни знову не піднімуться до хмар. А за цими питаннями – необхідність замислитися, чи не був втрачений шанс для створення сучасної держави у час високих цін, чи не була замінена така держава віртуальною телевізійною імперією...
Питання майбутнього – хто скористається новою ситуацією? Президент, прем’єр чи якийсь новий політик, прізвища якого ми ще не знаємо. Очевидним залишається хіба що те, що на питання щодо згаяного часу російській владі так чи інакше доведеться відповідати....
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
