Усі в захваті від Кароля Войтили. Навіть погода, яка напередодні була похмурою і дощовою, в день беатифікації прояснилася й засліпила сонцем святкову площу.
Недільна церемонія у Ватикані стала великим святом віри і надії. Люди різного віку і віросповідань молитвами, духовнимим піснями, дехто зі сльозами радості, прославляли «людину, яка змінила світ». Серед керівників католицьких церков був присутній Блаженніший Святослав Шевчук, глава Української греко-католицької церкви.
Особливо зворушеним виглядав архієпископ Краківський Станіслав Дзівіш, який був близьким до Войтили понад 40 років. «Шість років тому ми тужили, нас було багато, але були сумними, а сьогодні нас багато, та всі ми задоволені й веселі», — промовив кардинал Дзівіш.
Кардинал Станіслав Дзівіш (л) і держсекретар Ватикану кардинал Тарчизіо Бертоне при перенесенні труни Івана Павла II напередодні беатифікації
Після завершення урочистостей прочани потягнулися вервечкою у базиліку Святого Петра. Там перед головним престолом втановлена труна з тілом блаженного Івана Павла II. Цими днями її перенесуть і назавжди встановлять в каплиці Святого Себастіяна, що розташована в соборі праворуч, біля скульптури Мікеланджело «П’єта».
«Дух Папи вплинув на українців»
Ватиканська площа гомоніла мовами різних країн, навіть тих, де католицизму не сповідують або ж його поширеність відносно невелика, наприклад, в Україні, де загалом понад 6, 5 мільйонів римо- і греко-католиків.
Іван Павло II завітав і сюди та надихнув своїм словом і харизмою увесь український народ. Через місяць в Україні відзначатимуть 10 років його апостольського візиту.
Ректор Івано-Франківської теологічної академії Софрон Мудрий в інтерв’ю «Радіо Ватикан» із цього приводу зазначив: «Я вірю, що відвідини Івана Павла II України – це був подих Святого Духа. Цей Дух і дух Папи відвертості, любові вплинув і на наших братів православних, і на наших католиків, і навіть невіруючих людей. Знаючи його активну любов до кожного народу, а до нашого найбільше, бо він казав: «У мене є, пам’ятайте, українське серце». Його любов була завжди живуча. І присутність Папи в Україні збудила ту любов у багатьох людях, головним чином у молоді».
Santo subito!
Іван Павло II мав дивовижну здатність поширювати слово Боже й гуманні цінності серед молодих людей. За це вони вважали його «своїм Папою». 2001 року, перебуваючи у Львові, Кароль Войтила кволим і водночас сильним голосом звернувся до молодих українців їхньою рідною мовою.
«Не переходьте від неволі комуністичного режиму до неволі споживацтва, – закликав Папа Войтила. – Без Бога не можете зробити нічого доброго. З його допомогою, навпаки, ви зможете сміливо вийти назустріч усім викликам сьогодення. Майбутнє України великою мірою залежить від вас».
Справа беатифікації польського понтифіка стала найкоротшою в історії Церкви: збігло лише 6 років і один місяць після його смерті. Іван Павло II проголошений блаженнним, але всі називають його святим і скандують по-італійськи «Santo subito!» (Святий негайно!).
Щоб здійснилася і ця мрія вірян, канонічне право вимагає другого дива за його посередництва, адже перше – одужання французької монахині від хвороби Паркінсона – Католицька церква вже визнала. Та багато ватиканських оглядачів вважають, що блаженного Войтилу з часом таки зарахують і до лику святих.
Недільна церемонія у Ватикані стала великим святом віри і надії. Люди різного віку і віросповідань молитвами, духовнимим піснями, дехто зі сльозами радості, прославляли «людину, яка змінила світ». Серед керівників католицьких церков був присутній Блаженніший Святослав Шевчук, глава Української греко-католицької церкви.
Особливо зворушеним виглядав архієпископ Краківський Станіслав Дзівіш, який був близьким до Войтили понад 40 років. «Шість років тому ми тужили, нас було багато, але були сумними, а сьогодні нас багато, та всі ми задоволені й веселі», — промовив кардинал Дзівіш.
Після завершення урочистостей прочани потягнулися вервечкою у базиліку Святого Петра. Там перед головним престолом втановлена труна з тілом блаженного Івана Павла II. Цими днями її перенесуть і назавжди встановлять в каплиці Святого Себастіяна, що розташована в соборі праворуч, біля скульптури Мікеланджело «П’єта».
«Дух Папи вплинув на українців»
Ватиканська площа гомоніла мовами різних країн, навіть тих, де католицизму не сповідують або ж його поширеність відносно невелика, наприклад, в Україні, де загалом понад 6, 5 мільйонів римо- і греко-католиків.
Іван Павло II завітав і сюди та надихнув своїм словом і харизмою увесь український народ. Через місяць в Україні відзначатимуть 10 років його апостольського візиту.
Ректор Івано-Франківської теологічної академії Софрон Мудрий в інтерв’ю «Радіо Ватикан» із цього приводу зазначив: «Я вірю, що відвідини Івана Павла II України – це був подих Святого Духа. Цей Дух і дух Папи відвертості, любові вплинув і на наших братів православних, і на наших католиків, і навіть невіруючих людей. Знаючи його активну любов до кожного народу, а до нашого найбільше, бо він казав: «У мене є, пам’ятайте, українське серце». Його любов була завжди живуча. І присутність Папи в Україні збудила ту любов у багатьох людях, головним чином у молоді».
Santo subito!
Іван Павло II мав дивовижну здатність поширювати слово Боже й гуманні цінності серед молодих людей. За це вони вважали його «своїм Папою». 2001 року, перебуваючи у Львові, Кароль Войтила кволим і водночас сильним голосом звернувся до молодих українців їхньою рідною мовою.
«Не переходьте від неволі комуністичного режиму до неволі споживацтва, – закликав Папа Войтила. – Без Бога не можете зробити нічого доброго. З його допомогою, навпаки, ви зможете сміливо вийти назустріч усім викликам сьогодення. Майбутнє України великою мірою залежить від вас».
Справа беатифікації польського понтифіка стала найкоротшою в історії Церкви: збігло лише 6 років і один місяць після його смерті. Іван Павло II проголошений блаженнним, але всі називають його святим і скандують по-італійськи «Santo subito!» (Святий негайно!).
Щоб здійснилася і ця мрія вірян, канонічне право вимагає другого дива за його посередництва, адже перше – одужання французької монахині від хвороби Паркінсона – Католицька церква вже визнала. Та багато ватиканських оглядачів вважають, що блаженного Войтилу з часом таки зарахують і до лику святих.
