Служба безпеки України встановила та оприлюднює імена понад 14 тисяч жертв політичних репресій, захоронених у Биківні під Києвом.
Сьогодні у рамках державних заходів з нагоди Дня пам’яті жертв політичних репресій, який відзначатиметься 17 травня, відбулися громадські слухання «Трагедія Биківні: як це було».
«Ми стверджуємо, що вибір місця під масові захоронення в Биківні – не випадковість, а передбачена та спланована дія», – наголосив співробітник Галузевого державного архіву СБУ, професор Василь Даниленко.
За інформацією СБУ, в 1936 році в Биківні був створений спецоб’єкт, який суворо охоронявся НКВД, а вже 20 березня 1937 року президією Київської міської ради о 2 годині ночі була схвалена таємна постанова про відведення та відмежування землі для спеціальних потреб. Ця земля стала місцем поховань для розстріляних у Києві за рішенням судів та позасудових органів.
Вироки виконувалися в підвалах приміщення Київського обласного управління НКВД (нині там розташований Український інститут національної пам’яті), звідки тіла вночі відвозили до Биківні. Перед війною заарештованих знищували безпосередньо біля викопаних у лісі ям.
Як повідомляє Служба безпеки, на сьогодні виявлено 18 «аналогів» Биківні – місць захоронень жертв масових політичних репресій 1937-1941 років – по всій Україні.
«Ці місця ретельно приховували: там зводили режимні об’єкти КДБ, розгортали будівельні майданчики, на глибині 2,5 метра поховання заливали бетоном або ж місцевість розрівнювали бульдозерами і висаджували дерева. У Харкові таке місце охоронялося і значилося як поховання німецьких дезертирів та хворих на інфекційні хвороби (тиф), щоб люди боялися навіть наближатися туди», – розповів Даниленко.
Тим часом, досі не вирішеним залишається питання про виділення землі для Меморіального заповідника «Биківнянські могили», рішення про створення якого було ухвалене в 2001 році.
Сьогодні у рамках державних заходів з нагоди Дня пам’яті жертв політичних репресій, який відзначатиметься 17 травня, відбулися громадські слухання «Трагедія Биківні: як це було».
«Ми стверджуємо, що вибір місця під масові захоронення в Биківні – не випадковість, а передбачена та спланована дія», – наголосив співробітник Галузевого державного архіву СБУ, професор Василь Даниленко.
За інформацією СБУ, в 1936 році в Биківні був створений спецоб’єкт, який суворо охоронявся НКВД, а вже 20 березня 1937 року президією Київської міської ради о 2 годині ночі була схвалена таємна постанова про відведення та відмежування землі для спеціальних потреб. Ця земля стала місцем поховань для розстріляних у Києві за рішенням судів та позасудових органів.
Вироки виконувалися в підвалах приміщення Київського обласного управління НКВД (нині там розташований Український інститут національної пам’яті), звідки тіла вночі відвозили до Биківні. Перед війною заарештованих знищували безпосередньо біля викопаних у лісі ям.
Як повідомляє Служба безпеки, на сьогодні виявлено 18 «аналогів» Биківні – місць захоронень жертв масових політичних репресій 1937-1941 років – по всій Україні.
«Ці місця ретельно приховували: там зводили режимні об’єкти КДБ, розгортали будівельні майданчики, на глибині 2,5 метра поховання заливали бетоном або ж місцевість розрівнювали бульдозерами і висаджували дерева. У Харкові таке місце охоронялося і значилося як поховання німецьких дезертирів та хворих на інфекційні хвороби (тиф), щоб люди боялися навіть наближатися туди», – розповів Даниленко.
Тим часом, досі не вирішеним залишається питання про виділення землі для Меморіального заповідника «Биківнянські могили», рішення про створення якого було ухвалене в 2001 році.
