Тисячу років тому кияни полюбляли посидіти з друзями увечері за ковшем меду, граючи в шахи, шашки чи нарди. Щоправда, на шахівниці було 25 або ж 49 клітин, гра у шашки мала назву «млин», але загалом правила з тих часів майже не змінилися.
Фігурки давніх ігор знаходять скрізь
Гральні фігурки з кістки, каменю, свинцю та глини археологи зустрічають усюди, від Полісся до Криму. А під час дослідження залишків Золотих Воріт у Києві було знайдено майже повний набір для гри у шахи. Ця гра була однією з найулюбленіших серед киян сьомого-тринадцятого століття, розповідає завідувач сектору Національного історичного музею Марина Стрельникова.
Шахи Київської Русі
«Майже всі шахові фігурки та шашки, представлені на виставці, знайдені у Києві та Вишгороді. У Давній Русі шахи були одною з найулюбленіших ігор княжих дружинників. Крім того, кияни грали у нарди, завезені купцями з Персії, щоправда, правила гри дещо різнилися від сучасних», – говорить фахівець музею.
Віки минущі, ігри – вічні!
Деякі старовинні забавки, зокрема пов’язані з киданням кісточок та камінців, ще й досі пам’ятають у деяких українських селах. Працівники музею охоче показують і набір для кидання жеребу, і кістку, на якій накреслено партію гри, що дуже нагадує сучасний «хрестик-нолик». Представлені на експозиції й давньоримські настільні ігри, які побутували у Криму та Причорномор’ї. Азарт і потяг до розваг були притаманні людині завжди, тож основа більшості відомих сьогодні ігор виникла з появою зображального мистецтва та релігії, говорить авторка частини експонованих знахідок, завідувач відділу античності Інституту археології НАН України Валентина Крапивина.
Завідувач відділу античності Інституту археології НАН України Валентина Крапивина знаходить старовинні ігри щороку. «Зараз ми бачимо, що протягом тисячоліть побутували одні й ті ж самі ігри, які походять ще з часів трипільської культури. Ігри були різні: просто дитячі забавки, інтелектуальні ігри, містично-ритуальні, і навіть азартні, які засуджувалися тогочасною релігією. Аналізуємо літописи, зіставляємо знахідки різних епох і бачимо, що всі ігри людства розвиваються за однією спіраллю. Лише так, а не на основі окремої давньої фігурки, вдається зрозуміти, як грали наші пращури», – зазначила дослідниця давніх ігор.
За словами Валентини Крапивиної, правила давніх ігор вдалося відновити завдяки згадкам в античних текстах і в Радзивіллловому літописі, а також внаслідок зіставлення численних археологічних знахідок. Зараз історики мають достатньо інформації, щоб дати первісним іграм друге життя. Сьогодні навчитися грати у давньоримський «Сенет», єгипетських «Собак та Шакалів» чи у привезені до Києва 1000 років тому скандинавські «Тавлеї» можуть усі охочі.
(Київ – Прага)
Фігурки давніх ігор знаходять скрізь
Гральні фігурки з кістки, каменю, свинцю та глини археологи зустрічають усюди, від Полісся до Криму. А під час дослідження залишків Золотих Воріт у Києві було знайдено майже повний набір для гри у шахи. Ця гра була однією з найулюбленіших серед киян сьомого-тринадцятого століття, розповідає завідувач сектору Національного історичного музею Марина Стрельникова.
«Майже всі шахові фігурки та шашки, представлені на виставці, знайдені у Києві та Вишгороді. У Давній Русі шахи були одною з найулюбленіших ігор княжих дружинників. Крім того, кияни грали у нарди, завезені купцями з Персії, щоправда, правила гри дещо різнилися від сучасних», – говорить фахівець музею.
Віки минущі, ігри – вічні!
Деякі старовинні забавки, зокрема пов’язані з киданням кісточок та камінців, ще й досі пам’ятають у деяких українських селах. Працівники музею охоче показують і набір для кидання жеребу, і кістку, на якій накреслено партію гри, що дуже нагадує сучасний «хрестик-нолик». Представлені на експозиції й давньоримські настільні ігри, які побутували у Криму та Причорномор’ї. Азарт і потяг до розваг були притаманні людині завжди, тож основа більшості відомих сьогодні ігор виникла з появою зображального мистецтва та релігії, говорить авторка частини експонованих знахідок, завідувач відділу античності Інституту археології НАН України Валентина Крапивина.
За словами Валентини Крапивиної, правила давніх ігор вдалося відновити завдяки згадкам в античних текстах і в Радзивіллловому літописі, а також внаслідок зіставлення численних археологічних знахідок. Зараз історики мають достатньо інформації, щоб дати первісним іграм друге життя. Сьогодні навчитися грати у давньоримський «Сенет», єгипетських «Собак та Шакалів» чи у привезені до Києва 1000 років тому скандинавські «Тавлеї» можуть усі охочі.
(Київ – Прага)
