Українська компанія «Трейд Інтертеймент» наприкінці 2008 року виграла тендер, оголошений Міністерством культури, щодо проведення повного цифрового відновлення та кольоризації фільму «В бій ідуть лише «старики», знятого у 1973 році Леонідом Биковим.
Чому і кому необхідно було терміново «розфарбувати» саме цю картину – невідомо. Чиновники лише обмовляються, що чинився певний тиск, аби конкурс все ж таки було проведено. Втім, грошей на цю роботу у продюсерів не вистачало. Тоді один із них, Олексій Дівєєв-Церковний звернувся до свого друга, члена Партії регіонів Нестора Шуфрича з проханням допомогти: «Горить проект!», – сказав депутату відомий телеведучий і віднедавна продюсер пан Дівєєв-Церковний.
На відновлення картини пішло пів мільйона гривень приватних коштів, які й забезпечив регіонал Нестор Шуфрич. «В даному випадку ми звернулися до друзів підприємців і вони нам допомогли. Такий фільм не може бути піаром», – стверджує політик.
У списку «неофіційних меценатів», яких немає у титрах, ніби-то ще значаться однопартійці пана Шуфрича – Борис Колєсніков та Василь Горбаль.
Державного ж фінансування ні з боку України, ні з боку Росії на кольоризацію фільму не передбачалось. Водночас, права на використання нової версії стрічки компанія «Трейд Інтертеймент» вже встигла продати російській «Першій відеокомпанії», яка має безпосереднє відношення до першого російського каналу ОРТ. До слова, в Росії DVD з кольоровим фільмом вже продають.
Колір є, а прав немає?
Аби нову версію легендарної стрічки Бикова можна було розповсюджувати і демонструвати потрібне прокатне посвідчення. Його мало б видати, згідно з укладеним договором, Міністерство культури і туризму України. Втім, такого документа компанія «Трейд Інтретеймент» не отримала. Голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль стверджує, що кольорова версія стрічки «В бій ідуть лише «старики» не може демонструватися на комерційних засадах.
«За наполяганням керівництва Міністерства я вимушена була оголосити цей тендер. Але в рішенні за підсумками тендеру я особисто написала: «За згодою студії-виробника», і за Законом про авторські права вони мали узгодити з правонаступниками авторських прав. Тому на сьогоднішній день ми в листуванні, відповідно до господарсько-процесуального кодексу України, написали їм, що пропонуємо вважати договір розірваним», – зазначає Ганна Чміль.
У Міністерстві культури кажуть, що компанія не узгодила справу з Національною кіностудією імені Довженка, а також не отримала письмового дозволу на колоризацію від нащадків Леоніда Бикова.
Втім, представники «Трейд Інтертеймент» наголошують, що укладений наприкінці 2008 року договір не передбачає надання вищезазначених документів. Тому, мовляв, державна структура, так чи інакше, видасть необхідний документ.
Виконавчий продюсер кольоризації картини Марина Лапотьонок зауважила: «Закінчиться це тим, що вони нам видадуть прокатне посвідчення. Зрештою, ми не повинні отримувати дозвіл спадкоємців за умовами нашого договору. Там такого пункту немає. Там сказано, що ліцензіар гарантує що він має всі законні підстави для надання ліцензіату усіх майнових прав на оригінальний фільм за цим договором. Права на оригінальний твір, що передані ліцензіату за цим договором не порушують права третіх осіб. Якщо це афера з боку Міністерства культури, то це не наше питання».
Бикова «рвуть на частини»
Слід зазначити, що у розпал кіно-скандалу керівництво Національної кіностудії імені Довженка, де Леонід Биков знімав свій шедевр, заявило, що майнові права на фільм належать саме кіностудії. Підставою для такої заяви ніби-то слугує Цивільний кодекс УРСР 1963 року.
Чи можна у цьому питанні апелювати до застарілого нормативного акту? Про це Радіо Свобода запитало головного спеціаліста відділу з питань авторського права та суміжних прав Державного департаменту інтелектуальної власності Оксану Кравченко.
«До тих аудіовізуальних творів, які були створені до 91 року має застосовуватися раніше діюче законодавство, зокрема, в даному випадку може бути застосовано Цивільний Кодекс УРСР, тому що це стосується контексту створення цього об’єкту авторського права. В окремих випадках, при судовому розгляді, можуть бути застосовані певні нюанси законодавства, враховуючи конкретну ситуацію, конкретні правовідносини», – зазначила Оксана Кравченко.
Та попри усі правові суперечки у справі по відновленню фільму, не можна відкидати наявність політичної складової, адже попереду вибори, вважає політолог Сергій Грабовський. Знову ж таки, прізвище відомого політика в титрах і помпезна презентація для ветеранів у столичному кінотеатрі «Україна» за участю Партії регіонів, говорять самі за себе.
«Прем’єра звелась до того, що всі дякували любому товаришу Шуфричу за те, що він забезпечив цю кольоризацію. Ясна річ, політики спробують за допомогою цієї картини вплинути на певну частину електорату. Від бідності політичних ідей спроба вплинути за допомогою емоційних засобів», – зауважив Сергій Грабовський.
За його словами, жодна провідна політична сила на сьогодні не має власних потужних політичних пропозицій, й тому кожна з них, чим ближче до виборів, хапатиметься, хто за фільм, хто за меморіал.
(Київ – Прага)
Чому і кому необхідно було терміново «розфарбувати» саме цю картину – невідомо. Чиновники лише обмовляються, що чинився певний тиск, аби конкурс все ж таки було проведено. Втім, грошей на цю роботу у продюсерів не вистачало. Тоді один із них, Олексій Дівєєв-Церковний звернувся до свого друга, члена Партії регіонів Нестора Шуфрича з проханням допомогти: «Горить проект!», – сказав депутату відомий телеведучий і віднедавна продюсер пан Дівєєв-Церковний.
На відновлення картини пішло пів мільйона гривень приватних коштів, які й забезпечив регіонал Нестор Шуфрич. «В даному випадку ми звернулися до друзів підприємців і вони нам допомогли. Такий фільм не може бути піаром», – стверджує політик.
У списку «неофіційних меценатів», яких немає у титрах, ніби-то ще значаться однопартійці пана Шуфрича – Борис Колєсніков та Василь Горбаль.
Державного ж фінансування ні з боку України, ні з боку Росії на кольоризацію фільму не передбачалось. Водночас, права на використання нової версії стрічки компанія «Трейд Інтертеймент» вже встигла продати російській «Першій відеокомпанії», яка має безпосереднє відношення до першого російського каналу ОРТ. До слова, в Росії DVD з кольоровим фільмом вже продають.
Колір є, а прав немає?
Аби нову версію легендарної стрічки Бикова можна було розповсюджувати і демонструвати потрібне прокатне посвідчення. Його мало б видати, згідно з укладеним договором, Міністерство культури і туризму України. Втім, такого документа компанія «Трейд Інтретеймент» не отримала. Голова Державної служби кінематографії Ганна Чміль стверджує, що кольорова версія стрічки «В бій ідуть лише «старики» не може демонструватися на комерційних засадах.
«За наполяганням керівництва Міністерства я вимушена була оголосити цей тендер. Але в рішенні за підсумками тендеру я особисто написала: «За згодою студії-виробника», і за Законом про авторські права вони мали узгодити з правонаступниками авторських прав. Тому на сьогоднішній день ми в листуванні, відповідно до господарсько-процесуального кодексу України, написали їм, що пропонуємо вважати договір розірваним», – зазначає Ганна Чміль.
У Міністерстві культури кажуть, що компанія не узгодила справу з Національною кіностудією імені Довженка, а також не отримала письмового дозволу на колоризацію від нащадків Леоніда Бикова.
Втім, представники «Трейд Інтертеймент» наголошують, що укладений наприкінці 2008 року договір не передбачає надання вищезазначених документів. Тому, мовляв, державна структура, так чи інакше, видасть необхідний документ.
Виконавчий продюсер кольоризації картини Марина Лапотьонок зауважила: «Закінчиться це тим, що вони нам видадуть прокатне посвідчення. Зрештою, ми не повинні отримувати дозвіл спадкоємців за умовами нашого договору. Там такого пункту немає. Там сказано, що ліцензіар гарантує що він має всі законні підстави для надання ліцензіату усіх майнових прав на оригінальний фільм за цим договором. Права на оригінальний твір, що передані ліцензіату за цим договором не порушують права третіх осіб. Якщо це афера з боку Міністерства культури, то це не наше питання».
Бикова «рвуть на частини»
Слід зазначити, що у розпал кіно-скандалу керівництво Національної кіностудії імені Довженка, де Леонід Биков знімав свій шедевр, заявило, що майнові права на фільм належать саме кіностудії. Підставою для такої заяви ніби-то слугує Цивільний кодекс УРСР 1963 року.
Чи можна у цьому питанні апелювати до застарілого нормативного акту? Про це Радіо Свобода запитало головного спеціаліста відділу з питань авторського права та суміжних прав Державного департаменту інтелектуальної власності Оксану Кравченко.
«До тих аудіовізуальних творів, які були створені до 91 року має застосовуватися раніше діюче законодавство, зокрема, в даному випадку може бути застосовано Цивільний Кодекс УРСР, тому що це стосується контексту створення цього об’єкту авторського права. В окремих випадках, при судовому розгляді, можуть бути застосовані певні нюанси законодавства, враховуючи конкретну ситуацію, конкретні правовідносини», – зазначила Оксана Кравченко.
Та попри усі правові суперечки у справі по відновленню фільму, не можна відкидати наявність політичної складової, адже попереду вибори, вважає політолог Сергій Грабовський. Знову ж таки, прізвище відомого політика в титрах і помпезна презентація для ветеранів у столичному кінотеатрі «Україна» за участю Партії регіонів, говорять самі за себе.
«Прем’єра звелась до того, що всі дякували любому товаришу Шуфричу за те, що він забезпечив цю кольоризацію. Ясна річ, політики спробують за допомогою цієї картини вплинути на певну частину електорату. Від бідності політичних ідей спроба вплинути за допомогою емоційних засобів», – зауважив Сергій Грабовський.
За його словами, жодна провідна політична сила на сьогодні не має власних потужних політичних пропозицій, й тому кожна з них, чим ближче до виборів, хапатиметься, хто за фільм, хто за меморіал.
(Київ – Прага)
