Доступність посилання

11 Грудень 2017, Київ 21:52
Київ – Юлія Тимошенко, яка п’ять років тому зловтішалася з неприродності союзів своїх політичних опонентів і конкурентів, втрапила у ту саму халепу. Але зі значно гіршим результатом.

П’ять років тому Юлія Тимошенко написала дуже цікаву статтю «Танцюють всі!», яка досі не втратила актуальності. Лідер БЮТ викрила наміри своїх опонентів створити неприродний політичний союз. Загалом, нам усім і Юлії Володимирівні зокрема цей текст варто перечитати повністю. Бо в її прогнозах багато цікавого і для нинішнього дня. Отже, Тимошенко 2004 vs Тимошенко 2009:

– Так звана політична реформа, за задумом сателітних до влади кланів, мала на меті відсторонити український народ від процесу зміни владних команд у 2004 році. Управління країною повинне було зосередитися у «трійці», але зовсім «не святої» – Януковича, Кучми і Медведчука.

– У нас на очах сьогодні може народитися чудернацьке об’єднання: політична репутація лідера СПУ, помножена на тіньові кошти і можливості найодіознішого олігархічного лідера (йдеться про Віктора Медведчука. – Д.Ш.). Декларований антагонізм цих людей та їх політичних сил настільки наочно великий, що можливий їх союз настільки ж абсурдний, як, скажімо, союз Леніна і Врангеля. Однак, українська політика – це та царина, яка вибудовує найнепередбачуваніші коаліції, унії та союзи, ігноруючи логіку та громадську думку.

– Так званій конституційній реформі, здається, прийшов справжній кінець. Хоча я впевнена, що десь на рівні підсвідомості Кучма ще сподівається, що реформа чудом здійсниться і перед ним таки випливе перспектива нового прем’єрства, як нагорода за «щасливе життя» України останні десять років.

Тому не можна виключати, що остання шалена спроба протягування конституційної реформи буде мати місце, однак вона не матиме реального силового та організаційного забезпечення.

– Загалом, можна сказати, що в українській політиці наступає доба сюрреалізму – дивних, непередбачуваних союзів, незрозумілих переговорів і абсурдних компромісів. Тому, я думаю, на сьогоднішньому політичному карнавалі, що продовжиться як мінімум до 31 жовтня, танцюють всі, поєднані в надзвичайно нетрадиційні пари: Кучма – США, Медведчук – Мороз, Пінчук – США, Симоненко – Росія. Залишається лише дочекатися коаліцій Вітренко–Марчук та Омельченко–Суркіс, і матимемо повний комплект. І тільки Януковичу доведеться відбивати «чечетку» самотньо. Так закінчується ціла безрадісна епоха Леоніда Кучми. Яка почнеться?

– Цілком можливо, що Віктор Янукович буде брати участь у президентських виборах в якості екс-прем’єра-опозиціонера, якому «злочинний режим не дав здійснити потрібні людям реформ».

Історія, як бачимо, повторюється! Тільки тепер складається враження, ніби Юлія Тимошенко і Віктор Янукович помінялися не лише місцями (адже тепер вона в прем’єрському кріслі), а й ролями. Зараз Тимошенко до смішного нагадує Януковича п’ятирічної давнини.

Тепер не розтанцюєшся

П’ять років тому Юлія Тимошенко наголошувала на неприродності союзів своїх політичних опонентів і конкурентів. Сьогодні вона сама наступає на ті самі граблі.

Адже і тоді влада не була монолітною (про що Тимошенко злорадно писала). Проте тепер її носії відверто ворогують. Навіть на символічну підтримку з боку Президента Тимошенко сподіватися не доводиться. Радше, навпаки.

Всі пам’ятають, як Юлія Тимошенко викривала зраду Олександра Мороза, коли у 2006 р. соціалісти пішли на союз з регіоналами та комуністами. Проте політичний компроміс Мороза виглядає доволі цнотливо у порівнянні з відвертою політичною розпустою, якою займалися Янукович і Тимошенко.

Леонід Кучма все-таки намагався зробити видимість всенародного обговорення потрібних йому конституційних змін. Тимошенко і Янукович все робили «акі таті». Навіть їхні депутати лише у загальних рисах знали, про що саме домовляються їхні ватажки та наближені до них клеврети. Та й загальна соціально-економічна ситуація в країні гірша, ніж тоді. У 2004-му був економічний підйом, зараз – спад.

Перспективи танцювального реваншу

Юлія Тимошенко вміє знаходити аргументи. Навіть абсолютно протилежні тези вона вміє переконливо обґрунтовувати. Проте її непослідовність не стає від цього менш очевидною. А теперішня влада не стає симпатичнішою за ту, стару, зразка 2004 року.

Політична еволюція Юлії Тимошенко до банальності нагадує казку «Вбити дракона», де герой, вбиваючи злобну потвору, посідає її місце. Борючись проти тих, хто намагався зберегти себе при владі, вона поступово стала схожою на них і почала використовувати ті самі механізми.

Юлію Тимошенко зустрічають ті самі біди, які в 2004 р. зустрічали попередню владу. Навіть без демонізованого нею ще тоді Віктора Медведчука не обійшлося!.. Тож, чи варто дивуватися, що її рейтинг зараз близький до того, який був у Януковича в 2004 р.

Зараз допомогти їй може лише диво – економічне або (що ймовірніше) політтехнологічне.

Зараз Віктор Янукович, якого Юлія Тимошенко у 2004 р. прирекла самотньо відбивати чечітку, може отримати танцювальний реванш. Показово, що він першим зробив заяву про необхідність зберегти всенародні вибори Президента. Віктор Янукович виступив у ролі людини, яка зірвала підступні плани позбавити народ права обирати собі владу. Хоча, треба зауважити, ці плани будувалися за його активної участі.

Схоже, що Віктор Федорович таки повірив у власні сили і вирішив стати всенародно обраним Президентом. Саме він першим вийшов з переговорного процесу. Зрештою, Віктор Янукович ніколи не викривав неприродні політичні союзи, на відміну від Юлії Тимошенко, яка з приводу своїх опонентів розповідала анекдоти про зайчика і білочку.

Поганим політикам, як і поганим танцюристам, щось заважає


Сьогодні, намагаючись запровадити конституційні зміни, основні політичні гравці дискредитували себе не менше, ніж у 2004 р. Зрештою, Віктор Ющенко, який покликав усіх ставати плече в плече поруч із Президентом, теж запропонував написаний «під себе» проект Конституції. Однак тепер маски зняті не лише з безпорадного Віктора Ющенка, а й із його затятих опонентів.

З часів Кучми змінилося дуже багато, але суть українських політиків змінилася мало. Щоб утриматися на Олімпі, вони й зараз готові укладати неприродні союзи й переписувати Конституцію. Інша справа, що домовитися їм тепер важче.

Отже, всенародним виборам Президента бути. Щоправда, тепер, на відміну від 2004 р., великих сподівань на вибори немає. Зараз зневіра є такою ж великою, якими п’ять років тому були сподівання. Проте зараз це справа усіх нас.

З останніх заяв і Тимошенко, і Януковича випливає, що згодом Конституцію таки змінять. Утім, це тепер залежить і від нас – хто і як мінятиме Основний закон нашої держави. А то здавалося, що про нас зовсім забули – майже як у 2004-му, коли танцювали всі.

(Київ – Прага)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG