Голова мистецького об’єднання «Остання барикада», народний депутат Олесь Доній вирішив перевірити баланс української та російської мов у пресі за допомогою звичайних електронних терезів. Для цього в одному з київських кіосків преси придбав по одному примірнику кожного видання. Російськомовних отримав 16 кілограмів на 1000 гривень, за українськомовні сплатив 150 гривень, й заважили вони 2,7 кілограма.
Олесь Доній представляє своє дослідження. Київ, 24 червня 2009 року
За його словами, шестиразова перевага російськомовної преси в Україні – наслідок цілеспрямованого тиску на українську культуру з боку проросійських сил.
«Як бачимо, закиди про «страшенну українську агресію на ринку друкованих ЗМІ» безпідставні – все чудово видно на цих двох терезах. Українці аж надто толерантні, постійно йдуть на поступки іншим культурам та мовам, тоді як тиск на все українське – постійний і цілеспрямований. Українська культура має бути більш активною і наступальною, аби не втрачати своїх позицій», – переконаний очільник «Останньої барикади».
Заниження рейтингу – маніпуляція рекламними коштами?
Генеральний директор журналу «Український тиждень» Микола Шейко вважає, що в країні склалася катастрофічна ситуація з українськомовними виданнями.
Однією з причин цього він називає рейтингові дослідження фірми «ТНС-Україна», які фактично впливають на вибір рекламодавця, а значить, і на розподіл коштів між українськомовними та російськомовними засобами інформації.
Попри те, що його видання увійшло до топ-100 останнього рейтингу агенції «ТНС-Україна», Микола Шейко вважає цей рейтинг нечесним.
«У цьому рейтингу видань, які домінують нині на ринку України, є лише одне українськомовне. Це є наслідком, зокрема, багаторічної діяльності організації, яка переконувала рекламодавця, що українськомовні видання неконкурентоздатні, не мають власної аудиторії. Нас одразу переводять у нижчий ранг за мовною ознакою!» – наголошує Микола Шейко.
Натомість заступник директора агенції «ТНС-Україна» Анна Добривечір вважає звинувачення в лобіюванні інтересів російськомовних ЗМІ безпідставними.
«Результати медіа-досліджень у першу чергу впливають на рекламодавців та самих видавців. Але звинувачення, які лунають проти нас, голослівні. Наші дослідження відповідають світовим стандартам, нещодавно вони пройшли незалежний аудит. У дослідженні можуть брати участь усі видання, які відповідають функціональним критеріям, таким, як географія поширення, тираж, час присутності на ринку. Мова до цих критеріїв не має жодного стосунку», – вважає Анна Добривечір.
Російська мова в українських газетах – вияв ледачості власників?
Українцям пропонують переважно російськомовну пресу, і це є новою потужною формою русифікації, переконаний директор фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів.
«Три чверті населення України є українцями. Чому це раптом вони не можуть читати рідною мовою? Потрібно робити інформаційну кампанію для оцих«буржуїнів» – власників мас-медіа. Можливо, вони просто ледачі і гадають, що зароблять більше, якщо усі видання будуть однаковими, з однією мовою», – каже він.
Ілько Кучерів переконаний, що насправді є величезний українськомовний сегмент ринку, і він зараз не заповнений. На початку 1990-х років у столиці лише одна українськомовна газета «Вечірній Київ» мала мільйонний тираж.
І більш ніж мільйон охочих читати українською в Києві нікуди не зник. Просто треба змінювати технології продажу, робити українські видання більш ефективними на ринку, вважає директор фонду «Демократичні ініціативи».
(Київ – Прага)
За його словами, шестиразова перевага російськомовної преси в Україні – наслідок цілеспрямованого тиску на українську культуру з боку проросійських сил.
«Як бачимо, закиди про «страшенну українську агресію на ринку друкованих ЗМІ» безпідставні – все чудово видно на цих двох терезах. Українці аж надто толерантні, постійно йдуть на поступки іншим культурам та мовам, тоді як тиск на все українське – постійний і цілеспрямований. Українська культура має бути більш активною і наступальною, аби не втрачати своїх позицій», – переконаний очільник «Останньої барикади».
Заниження рейтингу – маніпуляція рекламними коштами?
Генеральний директор журналу «Український тиждень» Микола Шейко вважає, що в країні склалася катастрофічна ситуація з українськомовними виданнями.
Однією з причин цього він називає рейтингові дослідження фірми «ТНС-Україна», які фактично впливають на вибір рекламодавця, а значить, і на розподіл коштів між українськомовними та російськомовними засобами інформації.
Попри те, що його видання увійшло до топ-100 останнього рейтингу агенції «ТНС-Україна», Микола Шейко вважає цей рейтинг нечесним.
«У цьому рейтингу видань, які домінують нині на ринку України, є лише одне українськомовне. Це є наслідком, зокрема, багаторічної діяльності організації, яка переконувала рекламодавця, що українськомовні видання неконкурентоздатні, не мають власної аудиторії. Нас одразу переводять у нижчий ранг за мовною ознакою!» – наголошує Микола Шейко.
Натомість заступник директора агенції «ТНС-Україна» Анна Добривечір вважає звинувачення в лобіюванні інтересів російськомовних ЗМІ безпідставними.
«Результати медіа-досліджень у першу чергу впливають на рекламодавців та самих видавців. Але звинувачення, які лунають проти нас, голослівні. Наші дослідження відповідають світовим стандартам, нещодавно вони пройшли незалежний аудит. У дослідженні можуть брати участь усі видання, які відповідають функціональним критеріям, таким, як географія поширення, тираж, час присутності на ринку. Мова до цих критеріїв не має жодного стосунку», – вважає Анна Добривечір.
Російська мова в українських газетах – вияв ледачості власників?
Українцям пропонують переважно російськомовну пресу, і це є новою потужною формою русифікації, переконаний директор фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів.
«Три чверті населення України є українцями. Чому це раптом вони не можуть читати рідною мовою? Потрібно робити інформаційну кампанію для оцих«буржуїнів» – власників мас-медіа. Можливо, вони просто ледачі і гадають, що зароблять більше, якщо усі видання будуть однаковими, з однією мовою», – каже він.
Ілько Кучерів переконаний, що насправді є величезний українськомовний сегмент ринку, і він зараз не заповнений. На початку 1990-х років у столиці лише одна українськомовна газета «Вечірній Київ» мала мільйонний тираж.
І більш ніж мільйон охочих читати українською в Києві нікуди не зник. Просто треба змінювати технології продажу, робити українські видання більш ефективними на ринку, вважає директор фонду «Демократичні ініціативи».
(Київ – Прага)
-
![16x9 Image]()
Євген Солонина
На Радіо Свобода працюю журналістом з 2008 року. Народився 1979 року в місті Мелітополь Запорізької області. Закінчив факультет журналістики Запорізького Національного університету. Як журналіст найбільше цікавлюся економічною, екологічною та соціальною тематикою. На дозвіллі захоплююся садівництвом та альпінізмом.
Дивитись коментарі (4)
Завантажити більше коментарів