Пекін звинувачує уйгурів у організації бунтів, безладів в Урумчі, а лідери сепаратистів – китайську владу у придушенні прав людини у цьому регіоні. Сама столиця автономії Урумчі з понад двома мільйонами населення, переважно китайцями за національністю, віддалена від Пекіна на 3 тисячі кілометрів. У цілому ж в автономному районі мусульмани-уйгури становлять близько половини населення – до 8–10 мільйонів. Бунти в районі збіглися зі світовим конгресом уйгурів в німецькому Мюнхені, що дало підстави Пекіну звинувачувати зовнішні сили у втручанні у внутрішні справи КНР.
Приводом для зіткнень стали події в протилежному кінці Китаю – нібито побутова бійка в провінції Ґуандун, де від рук власне китайців загинули двоє уйгурів. І якщо китайська преса повідомила, що в уйгурських бунтах взяли участь 500 осіб, то представники уйгурської діаспори у США заявили про 3 тисячі осіб.
Барикади на вулицях столиці автономії, підпалені автомобілі, сутички з поліцією із застосуванням цегли, ножів, арматури. Так змальовують очевидці бунти в Урумчі. В понеділок тисячі поліцейських зайняли вулиці столиці автономії, їм допомагають спецпідрозділи військових. В Урумчі й околицях не працює інтернет, мобільний зв’язок.
«Ніякої реальної автономії немає»
Влада в Урумчі каже, що екстремістів підбурювали з-за кордону. Зокрема, губернатор Сіньцзян-Уйгурського автономного регіону Нур Бекрі звинуватив в організації безладу в Урумчі учасників конгресу в Німеччині. «Три сили – сепаратизм, тероризм та екстремізм – зсередини та з-поза меж Китаю здійснили агресивний напад, направлений проти Комуністичної партії і уряду Китаю, – заявив Нур Бекрі. – Вони закликали людей міста на демонстрацію, завдали великої шкоди єдності етнічних груп і гармонізації суспільного життя. Історія багато разів демонструвала нам, що стабільність – це благодать, а безлад – біда. Коли між етнічними групами була гармонія, суспільство і економіка в Сіньцзяні розквітали небачено і люди отримували більше благ».
Уйгури ж в США й інших країнах світу заявили, що головна причина гніву їхніх етнічних родичів в Урумчі – засилля китайців в економіці автономії. Так, один із чільників уйгурів у Киргизстані Розімухамед Абдукалієв заявив, що головна причина бунтів в Сіньцзяні – це відсутність реальної уйгурської автономії. «Хоча й Китай дав регіону автономний статус, насправді там ніякої реальної автономії немає. Уйгури позбавлені будь-яких прав. Нічого з того, що обіцяв ще Мао, не реалізовано. Це політична і соціальна проблема. Китайський тоталітарний режим придушує свободу слова, друку, особи, совісті, тому, природно, люди тут виступили проти нього», – заявив Абдукалієв.
Світ засуджує застосування сили проти уйгурів
Виступи уйгурів за свої етнічні і політичні права тривають давно. Сіньцзян багатий на газ, корисними копалини, сільськогосподарські угіддя, але всім тут розпоряджаються власне китайці. Пекін веде безкомпромісну національну політику в регіоні, як й в інших провінціях Китаю. Основний аргумент – сила.
ООН вже засудила кровопролиття в Урумчі і закликала до мирного діалогу. А в Італії, під час на спільної прес-конференції італійського президента Джорджо Наполітано та глави Китаю Ху Цзіньтао, чимало уваги було зосереджено на необхідості дотримання прав людини в КНР.
Також закликав до стриманості сторін конфлікту в Урумчі прем’єр-міністр Великої Британії Ґордон Браун.
(Прага – Київ)
Приводом для зіткнень стали події в протилежному кінці Китаю – нібито побутова бійка в провінції Ґуандун, де від рук власне китайців загинули двоє уйгурів. І якщо китайська преса повідомила, що в уйгурських бунтах взяли участь 500 осіб, то представники уйгурської діаспори у США заявили про 3 тисячі осіб.
Барикади на вулицях столиці автономії, підпалені автомобілі, сутички з поліцією із застосуванням цегли, ножів, арматури. Так змальовують очевидці бунти в Урумчі. В понеділок тисячі поліцейських зайняли вулиці столиці автономії, їм допомагають спецпідрозділи військових. В Урумчі й околицях не працює інтернет, мобільний зв’язок.
«Ніякої реальної автономії немає»
Влада в Урумчі каже, що екстремістів підбурювали з-за кордону. Зокрема, губернатор Сіньцзян-Уйгурського автономного регіону Нур Бекрі звинуватив в організації безладу в Урумчі учасників конгресу в Німеччині. «Три сили – сепаратизм, тероризм та екстремізм – зсередини та з-поза меж Китаю здійснили агресивний напад, направлений проти Комуністичної партії і уряду Китаю, – заявив Нур Бекрі. – Вони закликали людей міста на демонстрацію, завдали великої шкоди єдності етнічних груп і гармонізації суспільного життя. Історія багато разів демонструвала нам, що стабільність – це благодать, а безлад – біда. Коли між етнічними групами була гармонія, суспільство і економіка в Сіньцзяні розквітали небачено і люди отримували більше благ».
Уйгури ж в США й інших країнах світу заявили, що головна причина гніву їхніх етнічних родичів в Урумчі – засилля китайців в економіці автономії. Так, один із чільників уйгурів у Киргизстані Розімухамед Абдукалієв заявив, що головна причина бунтів в Сіньцзяні – це відсутність реальної уйгурської автономії. «Хоча й Китай дав регіону автономний статус, насправді там ніякої реальної автономії немає. Уйгури позбавлені будь-яких прав. Нічого з того, що обіцяв ще Мао, не реалізовано. Це політична і соціальна проблема. Китайський тоталітарний режим придушує свободу слова, друку, особи, совісті, тому, природно, люди тут виступили проти нього», – заявив Абдукалієв.
Світ засуджує застосування сили проти уйгурів
Виступи уйгурів за свої етнічні і політичні права тривають давно. Сіньцзян багатий на газ, корисними копалини, сільськогосподарські угіддя, але всім тут розпоряджаються власне китайці. Пекін веде безкомпромісну національну політику в регіоні, як й в інших провінціях Китаю. Основний аргумент – сила.
ООН вже засудила кровопролиття в Урумчі і закликала до мирного діалогу. А в Італії, під час на спільної прес-конференції італійського президента Джорджо Наполітано та глави Китаю Ху Цзіньтао, чимало уваги було зосереджено на необхідості дотримання прав людини в КНР.
Також закликав до стриманості сторін конфлікту в Урумчі прем’єр-міністр Великої Британії Ґордон Браун.
(Прага – Київ)
