Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 16:49

Криваві бунти в Сіньцзян-Уйгурському автономному регіоні Китаю


Китай - Зіткнення уйгурів та сил безпеки на одній з вулиць міста Урумчі, 5 липня 2009 р.

Прага – За повідомленнями інформаційних агентств, у китайському Сіньцзян-Уйгурському автономному регіоні, знову сталися масштабні виступи уйгурів. Самі китайці визнають, що було вбито щонайменше 140 осіб і є сотні поранених. Китайська влада звинувачує уйгурів в організації безладу і бунтів, що сталися у неділю з ранку в столиці автономії Урумчі. Хоча самі уйгури відкидають свою вину.

Пекін звинувачує уйгурів у організації бунтів, безладів в Урумчі, а лідери сепаратистів – китайську владу у придушенні прав людини у цьому регіоні. Сама столиця автономії Урумчі з понад двома мільйонами населення, переважно китайцями за національністю, віддалена від Пекіна на 3 тисячі кілометрів. У цілому ж в автономному районі мусульмани-уйгури становлять близько половини населення – до 8–10 мільйонів. Бунти в районі збіглися зі світовим конгресом уйгурів в німецькому Мюнхені, що дало підстави Пекіну звинувачувати зовнішні сили у втручанні у внутрішні справи КНР.

Приводом для зіткнень стали події в протилежному кінці Китаю – нібито побутова бійка в провінції Ґуандун, де від рук власне китайців загинули двоє уйгурів. І якщо китайська преса повідомила, що в уйгурських бунтах взяли участь 500 осіб, то представники уйгурської діаспори у США заявили про 3 тисячі осіб.

Барикади на вулицях столиці автономії, підпалені автомобілі, сутички з поліцією із застосуванням цегли, ножів, арматури. Так змальовують очевидці бунти в Урумчі. В понеділок тисячі поліцейських зайняли вулиці столиці автономії, їм допомагають спецпідрозділи військових. В Урумчі й околицях не працює інтернет, мобільний зв’язок.

«Ніякої реальної автономії немає»

Влада в Урумчі каже, що екстремістів підбурювали з-за кордону. Зокрема, губернатор Сіньцзян-Уйгурського автономного регіону Нур Бекрі звинуватив в організації безладу в Урумчі учасників конгресу в Німеччині. «Три сили – сепаратизм, тероризм та екстремізм – зсередини та з-поза меж Китаю здійснили агресивний напад, направлений проти Комуністичної партії і уряду Китаю, – заявив Нур Бекрі. – Вони закликали людей міста на демонстрацію, завдали великої шкоди єдності етнічних груп і гармонізації суспільного життя. Історія багато разів демонструвала нам, що стабільність – це благодать, а безлад – біда. Коли між етнічними групами була гармонія, суспільство і економіка в Сіньцзяні розквітали небачено і люди отримували більше благ».

Уйгури ж в США й інших країнах світу заявили, що головна причина гніву їхніх етнічних родичів в Урумчі – засилля китайців в економіці автономії. Так, один із чільників уйгурів у Киргизстані Розімухамед Абдукалієв заявив, що головна причина бунтів в Сіньцзяні – це відсутність реальної уйгурської автономії. «Хоча й Китай дав регіону автономний статус, насправді там ніякої реальної автономії немає. Уйгури позбавлені будь-яких прав. Нічого з того, що обіцяв ще Мао, не реалізовано. Це політична і соціальна проблема. Китайський тоталітарний режим придушує свободу слова, друку, особи, совісті, тому, природно, люди тут виступили проти нього», – заявив Абдукалієв.

Світ засуджує застосування сили проти уйгурів

Виступи уйгурів за свої етнічні і політичні права тривають давно. Сіньцзян багатий на газ, корисними копалини, сільськогосподарські угіддя, але всім тут розпоряджаються власне китайці. Пекін веде безкомпромісну національну політику в регіоні, як й в інших провінціях Китаю. Основний аргумент – сила.

ООН вже засудила кровопролиття в Урумчі і закликала до мирного діалогу. А в Італії, під час на спільної прес-конференції італійського президента Джорджо Наполітано та глави Китаю Ху Цзіньтао, чимало уваги було зосереджено на необхідості дотримання прав людини в КНР.

Також закликав до стриманості сторін конфлікту в Урумчі прем’єр-міністр Великої Британії Ґордон Браун.

(Прага – Київ)
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG