Впливове європейське видання «Уолл Стріт Джорнал» опублікувало статтю двох експертів, професора Ратґерського університету (США) Олександра Мотиля та політолога з Атлантичної ради США Адріана Каратницького, які дивуються, чому так сьогодні, через 300 років після Полтавської битви, у Москві продовжують люто ненавидіти українського гетьмана Мазепу. У статті йдеться про те, що Європа 17-го століття добре знала Мазепу, його романтичний образ оспівали та змалювали такі поети і письменники, як лорд Байрон, Віктор Гюґо, Олександр Пушкін, симфонічний твір написав про Мазепу Ференц Ліст, оперу – Петро Чайковський, французький живописець Теодор Жеріко «прив’язав» оголеного Мазепу на своєму відомому полотні до коня. Але й сьогоднішня офіційна Росія, як пише «Уолл Стріт Джорнал», продовжує називати Мазепу чи не «антисуспільним елементом номер один», залишається в силі анафема Мазепи, проголошена Російською православною церквою (проклинати Мазепу в храмах почали за наказом Петра Першого). А в нинішній Україні історики і політики «шанують Мазепу як борця за незалежність України».
В газеті відзначається також, що лише присутність тисячі українських спецназівців не дозволила 27 червня цього року зіштовхнутися через Мазепу його прихильникам і ненависникам під час відзначення 300-річчя Полтавської битви в сучасній Полтаві. Ненависники Мазепи, які прибули переважно з Росії, спалили цього дня його портрет, а прихильники розгорнули на історичному полі величезний (30 на 45 метрів) синьо-жовтий український стяг.
Чому ж так і нині ненавидять Мазепу в Москві, запитують автори статті в «Уолл Стріт Джорнал», чому там офіційно, навіть у Держдумі, продовжують називати його «зрадником, ренегатом»? Чи не за ідею? Саме за ідею Петра, його імперії, згідно з якою Київ мав бути назавжди лише «матір’ю всіх міст русскіх» і не більше. Бо у цій схемі, як зауважує «Уолл Стріт Джорнал», «звичайно, не було жодного місця тому, що нагадувало б незалежну чи автономну Україну». Мазепа став антиімперським уособленням, «прямою загрозою імперському міфові Петра». І він мусів піти, і йому ніколи не дозволяли повернути історичну справедливість, бо це було загрозою ідеї імперії. Але після 1991 року Мазепа повернувся, бо «Україна мусить розвивати своє власне відчуття історії», наголошується у статті в «Уолл Стріт Джорнал». І це викликає лють нинішнього Кремля, бо Мазепа з козаками не лише намагався у 17-му столітті досягнути незалежності від російського панування, а й «діяв спільно з Європою, Заходом». Тому й не так вже і дивно, як пише «Уолл Стріт Джорнал», що нинішній глава російського уряду Володимир Путін, який має ностальгію не лише за Російською імперією, а й за СРСР, натякає «зрадництвом Мазепи» нинішнім українським державникам, що вони також «зраджують справу слов’янської єдності». Російська влада, як вказують автори статті у впливовій західній газеті, кидає великі кошти на підрив намагань сучасної України «формувати окрему ідентичність та історію». У Кремлі не лише підтримують створення документальних фільмів, котрі заперечують ушанування в Україні сталінського голоду як геноциду українців, в Росії йдуть навіть на фальсифікацію Гоголя і змальовують у новому фільмі «Тарас Бульба» поляків і Захід як «варварів, насильників та грабіжників». «Уолл Стріт Джорнал» сумнівається в успішності російських зусиль щодо «перевертання догори ногами української національної ідентичності», але вважає, що такі зусилля на якийсь час внесуть розкол між сходом і заходом України, підтримають нестабільність та збережуть на якийсь період сподівання Росії на «встановлення гегемонії над її слабшим сусідом». Тому, на думку авторів статті в «Уолл Стріт Джорнал», сучасна Полтавська битва для України триває, і виграти її українці зможуть лише в разі єдності та чіткого «формуванню своєї власної, а не нав’язаної ззовні історії».
«Москоу Таймз» оприлюднила статтю директора московського Інституту з проблем глобалізації Бориса Кагарлицького, який вважає, що «підсумки та історичне значення Полтавської битви найменш спірні, бо її історичне значення, наслідки ніколи не ставилися під сумнів». Але хто б міг подумати, пише Кагарлицький, що через 300 років «такий незначний епізод, як перехід Мазепи і його 300 козаків на бік шведів, стане предметом політичної сварки». «Український Президент Віктор Ющенко оголосив, що Полтавська битва була трагедією, бо поразка шведів позбавляла Україну незалежності і розвитку по європейському шляху. Інколи стається, що хтось приписує собі честь чиєїсь перемоги, але лише чинна українська влада виявила творчість, щоб приписати собі честь зі шведської поразки», – сказано у статті. Ïї автор резюмує, що «політичні ігри України з історією викликали збентеження в Швеції і гнів у Росії. Але ж, риторично запитує Борис Кагарлицький на сторінках «Москоу Таймз», чи витівки Ющенка суттєво відрізняються від боротьби самого Кремля проти «фальсифікаторів історії»?
Австрійська «Дер Штандард» інформує про занепокоєння австрійських політиків та банкірів останніми кроками української влади, яка вже бере з іноземних банків відрахування в резервний фонд по валютних кредитах у гривнях, що змушує іноземні банки з падінням курсу гривні постійно доплачувати. Австрійська газета додає до цього, що ще більше хвилює банкірів інший запланований захід – «Київ хоче перекрити доступ банків до квартир і будинків позичальників, які не можуть сплачувати внески по кредитах». Тоді, як зазначає «Дер Штандард», «застава таких численних кредитів на житло втратила б будь-яку цінність».
(Прага – Київ)
В газеті відзначається також, що лише присутність тисячі українських спецназівців не дозволила 27 червня цього року зіштовхнутися через Мазепу його прихильникам і ненависникам під час відзначення 300-річчя Полтавської битви в сучасній Полтаві. Ненависники Мазепи, які прибули переважно з Росії, спалили цього дня його портрет, а прихильники розгорнули на історичному полі величезний (30 на 45 метрів) синьо-жовтий український стяг.
Чому ж так і нині ненавидять Мазепу в Москві, запитують автори статті в «Уолл Стріт Джорнал», чому там офіційно, навіть у Держдумі, продовжують називати його «зрадником, ренегатом»? Чи не за ідею? Саме за ідею Петра, його імперії, згідно з якою Київ мав бути назавжди лише «матір’ю всіх міст русскіх» і не більше. Бо у цій схемі, як зауважує «Уолл Стріт Джорнал», «звичайно, не було жодного місця тому, що нагадувало б незалежну чи автономну Україну». Мазепа став антиімперським уособленням, «прямою загрозою імперському міфові Петра». І він мусів піти, і йому ніколи не дозволяли повернути історичну справедливість, бо це було загрозою ідеї імперії. Але після 1991 року Мазепа повернувся, бо «Україна мусить розвивати своє власне відчуття історії», наголошується у статті в «Уолл Стріт Джорнал». І це викликає лють нинішнього Кремля, бо Мазепа з козаками не лише намагався у 17-му столітті досягнути незалежності від російського панування, а й «діяв спільно з Європою, Заходом». Тому й не так вже і дивно, як пише «Уолл Стріт Джорнал», що нинішній глава російського уряду Володимир Путін, який має ностальгію не лише за Російською імперією, а й за СРСР, натякає «зрадництвом Мазепи» нинішнім українським державникам, що вони також «зраджують справу слов’янської єдності». Російська влада, як вказують автори статті у впливовій західній газеті, кидає великі кошти на підрив намагань сучасної України «формувати окрему ідентичність та історію». У Кремлі не лише підтримують створення документальних фільмів, котрі заперечують ушанування в Україні сталінського голоду як геноциду українців, в Росії йдуть навіть на фальсифікацію Гоголя і змальовують у новому фільмі «Тарас Бульба» поляків і Захід як «варварів, насильників та грабіжників». «Уолл Стріт Джорнал» сумнівається в успішності російських зусиль щодо «перевертання догори ногами української національної ідентичності», але вважає, що такі зусилля на якийсь час внесуть розкол між сходом і заходом України, підтримають нестабільність та збережуть на якийсь період сподівання Росії на «встановлення гегемонії над її слабшим сусідом». Тому, на думку авторів статті в «Уолл Стріт Джорнал», сучасна Полтавська битва для України триває, і виграти її українці зможуть лише в разі єдності та чіткого «формуванню своєї власної, а не нав’язаної ззовні історії».
«Москоу Таймз» оприлюднила статтю директора московського Інституту з проблем глобалізації Бориса Кагарлицького, який вважає, що «підсумки та історичне значення Полтавської битви найменш спірні, бо її історичне значення, наслідки ніколи не ставилися під сумнів». Але хто б міг подумати, пише Кагарлицький, що через 300 років «такий незначний епізод, як перехід Мазепи і його 300 козаків на бік шведів, стане предметом політичної сварки». «Український Президент Віктор Ющенко оголосив, що Полтавська битва була трагедією, бо поразка шведів позбавляла Україну незалежності і розвитку по європейському шляху. Інколи стається, що хтось приписує собі честь чиєїсь перемоги, але лише чинна українська влада виявила творчість, щоб приписати собі честь зі шведської поразки», – сказано у статті. Ïї автор резюмує, що «політичні ігри України з історією викликали збентеження в Швеції і гнів у Росії. Але ж, риторично запитує Борис Кагарлицький на сторінках «Москоу Таймз», чи витівки Ющенка суттєво відрізняються від боротьби самого Кремля проти «фальсифікаторів історії»?
Австрійська «Дер Штандард» інформує про занепокоєння австрійських політиків та банкірів останніми кроками української влади, яка вже бере з іноземних банків відрахування в резервний фонд по валютних кредитах у гривнях, що змушує іноземні банки з падінням курсу гривні постійно доплачувати. Австрійська газета додає до цього, що ще більше хвилює банкірів інший запланований захід – «Київ хоче перекрити доступ банків до квартир і будинків позичальників, які не можуть сплачувати внески по кредитах». Тоді, як зазначає «Дер Штандард», «застава таких численних кредитів на житло втратила б будь-яку цінність».
(Прага – Київ)
