Міста і села Львівщини, Тернопільщини, Хмельниччини і Буковини. Проїжджаючи ними, легко здогадатись, звідки найбільше людей виїхали працювати за кордон. Про це промовляють гарні будиночки і впорядковані подвір’я, сільські крамниці і кав’ярні. Водночас сільські будинки культури майже скрізь напівзруйновані. У десятках сіл чимало порожніх хат із забитими вікнами і дверима, зарослими садами і необробленими полями.
За неофіційною статистикою, сьогодні 60% населення України перебуває за межею бідності, рівень життя людей знизився на третину. Про це говорили самі люди у розмові з Радіо Свобода.
Ми чуємо, а нас - ні...
– Влада не думала ні про що, вона думає... тільки про себе, свої маєтки. Я перебуваю на другій групі інвалідності. Отримую 530 гривень, мені навіть на ліки не вистачає, за життя з чоловіком не доробились до якогось належного житла.
– Все піднімалось у ціні і піднімалось, ми працювали чесно – і що? Відкладали дітям гроші на книжку, а воно все пропало. Тепер дають тисячу, а хіба це гроші? Це заплатити за послуги.
– Я отримую 640 гривень зарплати. Хіба я можу почуватись захищеною? А в мене маленька донечка.
– Після Помаранчевої революції ми всі надіялись, що буде таки краще, а краще не стало. Побачили тоді, що одразу нічого не стало краще, треба було піти і побити кругом вікна у владних будинках. Тепер ніхто вже не підніметься. Люди розгублені і розчаровані.
–Ніхто про нас не дбає. Невідомо, чи колись подбають.
Ющенка, Тимошенко і Януковича люди не сприймають
Розчарованість і роздратованість, повна недовіра до влади і політиків, а ще розуміння безвихідності у політичному та економічному житті. Про це говорив чи не кожен, з ким довелося поспілкуватись на теренах різних областей. Нині люди кажуть, що довіряють одному Богові і сподіваються тільки на нього.
– Ми в Кам’янці всі голосували за Ющенка. І що з того толку? Ми вже не віримо нікому. Думаю, може, той Янукович щось здатен, може має якісь зв’язки, щось зробить. Але…
– Дуже ми всі надіялись, як Ющенко став Президентом, Юлія Володимирівна прийшла до влади. Чесно кажучи, у нас Януковича не сприймають. Раніше цих політиків сприймали. Але подивились, що ліпше людям не стало жити… У мене чоловік такий, що ніколи не пропустив жодні вибори. А тепер каже, що не піде, бо немає кого підтримувати.
– Думаю, чи йти на вибори чи ні, без нас все вирішили, а ми хоч не матимемо відповідальності, що когось там підтримали. Бо тоді вибирали і самі понавибирали…
–Я наразі нікого не підтримую.
«Злодійством держава зайде в нікуди»
Найчастіше, даючи оцінку діям влади і політикам, люди говорили про обмани, крадіжки, маніпулювання, байдужість, яку вони відчувають до себе, несправедливість і повне безвладдя в державі. А з такими реаліями, кажуть, Україна зайде
Ой у прірву!– Ой тільки в прірву.
– Злодійством нікуди держава не зайде…
– До людей треба прислухатись, почути їх.
Але чи хочуть почути і чи це вигідно сьогодні політикам – чути людей?..
(Львів – Київ – Прага)
За неофіційною статистикою, сьогодні 60% населення України перебуває за межею бідності, рівень життя людей знизився на третину. Про це говорили самі люди у розмові з Радіо Свобода.
– Влада не думала ні про що, вона думає... тільки про себе, свої маєтки. Я перебуваю на другій групі інвалідності. Отримую 530 гривень, мені навіть на ліки не вистачає, за життя з чоловіком не доробились до якогось належного житла.
– Все піднімалось у ціні і піднімалось, ми працювали чесно – і що? Відкладали дітям гроші на книжку, а воно все пропало. Тепер дають тисячу, а хіба це гроші? Це заплатити за послуги.
– Я отримую 640 гривень зарплати. Хіба я можу почуватись захищеною? А в мене маленька донечка.
– Після Помаранчевої революції ми всі надіялись, що буде таки краще, а краще не стало. Побачили тоді, що одразу нічого не стало краще, треба було піти і побити кругом вікна у владних будинках. Тепер ніхто вже не підніметься. Люди розгублені і розчаровані.
–Ніхто про нас не дбає. Невідомо, чи колись подбають.
Ющенка, Тимошенко і Януковича люди не сприймають
Розчарованість і роздратованість, повна недовіра до влади і політиків, а ще розуміння безвихідності у політичному та економічному житті. Про це говорив чи не кожен, з ким довелося поспілкуватись на теренах різних областей. Нині люди кажуть, що довіряють одному Богові і сподіваються тільки на нього.
– Ми в Кам’янці всі голосували за Ющенка. І що з того толку? Ми вже не віримо нікому. Думаю, може, той Янукович щось здатен, може має якісь зв’язки, щось зробить. Але…
– Дуже ми всі надіялись, як Ющенко став Президентом, Юлія Володимирівна прийшла до влади. Чесно кажучи, у нас Януковича не сприймають. Раніше цих політиків сприймали. Але подивились, що ліпше людям не стало жити… У мене чоловік такий, що ніколи не пропустив жодні вибори. А тепер каже, що не піде, бо немає кого підтримувати.
– Думаю, чи йти на вибори чи ні, без нас все вирішили, а ми хоч не матимемо відповідальності, що когось там підтримали. Бо тоді вибирали і самі понавибирали…
–Я наразі нікого не підтримую.
«Злодійством держава зайде в нікуди»
Найчастіше, даючи оцінку діям влади і політикам, люди говорили про обмани, крадіжки, маніпулювання, байдужість, яку вони відчувають до себе, несправедливість і повне безвладдя в державі. А з такими реаліями, кажуть, Україна зайде
– Злодійством нікуди держава не зайде…
– До людей треба прислухатись, почути їх.
Але чи хочуть почути і чи це вигідно сьогодні політикам – чути людей?..
(Львів – Київ – Прага)
