Зараз у Росії багато дискутують щодо причин невдачі «Булави».
Хтось говорить, що Юрій Соломонов дійсно відповідає за поразки – адже він був не тільки генеральним конструктором, але й директором інституту, що розробляв стратегічний ракетний комплекс морського базування. І в нього елементарно не вистачало часу на керівництво великим підприємством і пошуки недоліків у конструюванні ракети.
Хтось згадує про проблемні 90-ті роки, коли з військово-промислового комплексу пішло чимало талановитих вчених, конструкторів, інженерів – і його інтелектуальний рівень досі не вдається відновити. Адже в Радянському Союзі для вченого чи конструктора просто не було іншої дороги, окрім як на підприємства ВПК. А тепер перед молодою людиною відкривається великий світ. І мріяти про життя у закритому місті чи роботу на секретному об’єкті буде зовсім не кожний.
А хтось каже, що фінансування російської оборонки не є достатнім для успіху.
Так що причин можна знайти багато. Проте чомусь практично ніхто в Росії не піднімає іншого питання – а для чого цій країні змагатися зі Сполученими Штатами у розробці найновіших систем ракетного озброєння? У Радянського Союзу сенс був. Його вожді таким чином захищали свою владу над власним народом, підтримували «змагання систем». Врешті-решт, саме дякуючи цьому змаганню Радянський Союз, на щастя його громадян, і програв «холодну війну» з цивілізованим світом, а згодом назавжди зник з політичної карти.
Проте Росія – не Радянський Союз, щоб там собі не вигадували її лідери. У неї зовсім інші виклики, зовсім інші можливості. Російське керівництво може скільки завгодно думати, що супердержави у світі дві і навіть розповідати про це по телевізору. Однак супердержава у світі одна. А у Росії не вистачає коштів навіть підтримати ядерну спадщину колишньої супердержави, не те щоб оновлювати свої ракетні сили. Головне не те, що Юрій Соломонов не впорався із завданням, а те, що Росії не потрібна «Булава» і гроші платників податків небагатої країни, яка зараз витрачає накопичені за кілька років високих нафтових цін запаси, щоб віддалити падіння економіки у прірву, були витрачені марно.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Хтось говорить, що Юрій Соломонов дійсно відповідає за поразки – адже він був не тільки генеральним конструктором, але й директором інституту, що розробляв стратегічний ракетний комплекс морського базування. І в нього елементарно не вистачало часу на керівництво великим підприємством і пошуки недоліків у конструюванні ракети.
Хтось згадує про проблемні 90-ті роки, коли з військово-промислового комплексу пішло чимало талановитих вчених, конструкторів, інженерів – і його інтелектуальний рівень досі не вдається відновити. Адже в Радянському Союзі для вченого чи конструктора просто не було іншої дороги, окрім як на підприємства ВПК. А тепер перед молодою людиною відкривається великий світ. І мріяти про життя у закритому місті чи роботу на секретному об’єкті буде зовсім не кожний.
А хтось каже, що фінансування російської оборонки не є достатнім для успіху.
Так що причин можна знайти багато. Проте чомусь практично ніхто в Росії не піднімає іншого питання – а для чого цій країні змагатися зі Сполученими Штатами у розробці найновіших систем ракетного озброєння? У Радянського Союзу сенс був. Його вожді таким чином захищали свою владу над власним народом, підтримували «змагання систем». Врешті-решт, саме дякуючи цьому змаганню Радянський Союз, на щастя його громадян, і програв «холодну війну» з цивілізованим світом, а згодом назавжди зник з політичної карти.
Проте Росія – не Радянський Союз, щоб там собі не вигадували її лідери. У неї зовсім інші виклики, зовсім інші можливості. Російське керівництво може скільки завгодно думати, що супердержави у світі дві і навіть розповідати про це по телевізору. Однак супердержава у світі одна. А у Росії не вистачає коштів навіть підтримати ядерну спадщину колишньої супердержави, не те щоб оновлювати свої ракетні сили. Головне не те, що Юрій Соломонов не впорався із завданням, а те, що Росії не потрібна «Булава» і гроші платників податків небагатої країни, яка зараз витрачає накопичені за кілька років високих нафтових цін запаси, щоб віддалити падіння економіки у прірву, були витрачені марно.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.