Архітектор Ерік Свенссон із Гьотеборгу зазначає: «Зрозуміло, що ми живемо у час мульти-культурного середовища, і розвиток цього середовища включає не лише традиційні для цієї місцини форми, а й містить досвід інших громад і народів. У Швеції все почалося з доби «екологічної свідомості», притаманної північним народам: енергозберігаючі технології, використання екологічно нешкідливих матеріалів у будівництві та раціональне використання природних ресурсів. А також – активне залучення місцевих громад до міського планування тощо».
«Регресивний розвиток Києва»
Друга складова міського комфорту – це створення розгалуженої мережі транспорту, соціальних та освітніх закладів, супермаркетів і крамниць; підтримка чистоти на вулицях, наявність «зелених зон» тощо. У Києві пана Свенссона занепокоїла відсутність належної кількості смітників на вулицях, величезні навантаження на громадський транспорт і вирубка скверів і парків – це свідчить про регресивний розвиток міста. Ідеться про територіальне розширення Києва без поліпшення якості життя у ньому, – каже Ерік Свенссон.
Із ним згоден і генеральний директор Інституту цивільного планування, заслужений архітектор України Євген Лішанський, який наголошує, що розширення території міста не означає ущільнення забудови, а вимагає модернізації усього міського комплексу.
«Відношення до міської забудови: не всі міста забудовані Парфенонами і храмами Артеміди, – каже Євген Лішанський. – Будь-яка забудова – як і люди – має молодість, має зрілість і вона має старість. І якщо вона не є чимось художньо довершеним, якщо вона не є надбанням художнім і моральним, вона так само як і інші предмети споживання та інші вжиткові речі має замінятись по мірі того, як вона старіє морально. Бо будинки з часом будуються абсолютно по інших стандартах, із іншими можливостями інженерного обладнання, збереження енергоресурсів і таке інше».
Розвивати міську інфраструктуру, поліпшувати її якість для комфортного проживання городян; єднати зусилля громади і влади для цього; будувати сучасні квартали і зберігати історико-культурне надбання міста – ці завдання типові і для Києва, і для багатьох інших міст України та Центрально-східної Європи, зазначають фахівці.
(Київ – Прага)