Пам’ятник відкрили в селі Сурсько-Михайлівка на Дніпропетровщині, на старовинному цвинтарі, на могилі Микити Коржа.
Микита Корж був довіреною особою Петра Калнишевського, свідком останніх днів Запорозької Січі.
Довгий час його могила в селі була забута й занедбана. За радянських часів про неї боялись навіть згадувати, хоча місцину, де був похований Микита Корж, все ще звали «Коржівкою».
Наразі місце поховання козака за допомогою старожилів відшукала вчителька історії з місцевої школи Ірина Біжко.
Кошти на пам’ятник зібрали активісти міжнародної громадської організації «Інститут Україніки», їхню ініціативу підтримали кілька козацьких об’єднань.
Сьогодні, відкривши монумент, пам'ять краянина-козака у селі вшанували особливим поминальним кулешем, звареним за рецептом самого Микити Коржа.
Микита Леонтійович Корж (1731-1835 рр.) – особистість неординарна. Про нього казали: «Жив не за людськими законами, а за Божими».
Виходець із козацького роду, він сам від 1738 року понад двадцять літ перебував на Січі.
Одружившись, вів власне господарство на хуторі біля річки Суха Сура, нині це Сурсько-Михайлівка.
Після знищення вільних хуторів був обраний громадою повірником за землю і відряджений до Москви. Завдяки його клопотанням землю селянам таки повернули.
Незадовго до смерті його усні оповіді про побут запорожців, історію Січі та її закони записали церковники, а по тому унікальні свідчення в літературній обробці вийшли друком як «Устное повествование бывшего запорожца».
Помер же невтомний Микита Корж у віці 105-ти років, та й то не від старості – застудився, збираючи кошти на будівництво храму.
Микита Корж був довіреною особою Петра Калнишевського, свідком останніх днів Запорозької Січі.
Довгий час його могила в селі була забута й занедбана. За радянських часів про неї боялись навіть згадувати, хоча місцину, де був похований Микита Корж, все ще звали «Коржівкою».
Наразі місце поховання козака за допомогою старожилів відшукала вчителька історії з місцевої школи Ірина Біжко.
Кошти на пам’ятник зібрали активісти міжнародної громадської організації «Інститут Україніки», їхню ініціативу підтримали кілька козацьких об’єднань.
Сьогодні, відкривши монумент, пам'ять краянина-козака у селі вшанували особливим поминальним кулешем, звареним за рецептом самого Микити Коржа.
Микита Леонтійович Корж (1731-1835 рр.) – особистість неординарна. Про нього казали: «Жив не за людськими законами, а за Божими».
Виходець із козацького роду, він сам від 1738 року понад двадцять літ перебував на Січі.
Одружившись, вів власне господарство на хуторі біля річки Суха Сура, нині це Сурсько-Михайлівка.
Після знищення вільних хуторів був обраний громадою повірником за землю і відряджений до Москви. Завдяки його клопотанням землю селянам таки повернули.
Незадовго до смерті його усні оповіді про побут запорожців, історію Січі та її закони записали церковники, а по тому унікальні свідчення в літературній обробці вийшли друком як «Устное повествование бывшего запорожца».
Помер же невтомний Микита Корж у віці 105-ти років, та й то не від старості – застудився, збираючи кошти на будівництво храму.
