Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 12:20

Перший заступник міністра з питань ЖКГ Олександр Мазурчак: Вода в багатьох регіонах України є умовно питною...


Олександр Мазурчак.

Гість: Олександр Мазурчак, перший заступник міністра України з питань ЖКГ. (Скорочена версія. Повністю слухайте в аудіозапису)

Ірина Штогрін: Пане Мазурчак, прошу Вас для початку назвати найгостріші комунальні проблеми, які стосуються громади кожного локального міста.

Олександр Мазурчак: Якщо говорити про ЖКГ в широкому сенсі цього слова, то я виділив би три головних проблеми. Проблема в теплопостачанні – це застарілий фонд, мережі, які сьогодні в досить поганому технічному стані. Це з 72 тисяч котлів, які сьогодні експлуатуються в галузі, більше 16 тисяч мають термін експлуатації більше 20 років.

Із 72 тисяч котлів, які сьогодні експлуатуються в галузі, більше 16 тисяч мають термін експлуатації більше 20 років
Тобто, це є одна із головних проблем. І сьогодні потребує повної модернізації система водозабезпечення країни.

Друга проблема – це якість води. На жаль, ми повинні сказати, що сьогодні не всі населені пункти мають доступ до нормальної, якісної води. І це є теж дуже серйозна проблема.

Третьою проблемою я виділив би побутові відходи. Ця проблема сьогодні теж дуже гостро стає. І їх утилізація, збирання, їх переробка. Все це теж є сьогодні досить великим таким пластом проблем.

Безперечно, не можна сказати також і про проблему нашого житла, яке теж будувалося, особливо масові серії, 40-50 років тому, які також у досить поганому технічному стані і потребують, з однієї сторони, термомодернізації, з іншої – покрівлі, ліфтів. Це теж є сьогодні великою проблемою.

Брак якраз фінансових коштів для того, щоб вирішити ці сьогодні проблеми…

– Ми зараз пожинаємо плоди того, що ця система не реформувалася, не змінювалася ще з радянських часів і протягом усіх 18 років незалежності…

– Так, безперечно. 18 років і ще навіть 5 років до того, коли СРСР вже фактично був у такій стадії серйозної кризи. Не робилося це фактично більше 20 років, не робилися великі капіталовкладення в цю галузь. Галузь дуже енергоємна.

За кількостю енергії, яку ми споживаємо, для опалення будинків у будь-якій галузі, то це в 4-5 разів більше, ніж аналогічно на квадратний метр таких будівель в розвинутих країнах...
На сьогодні, щоб подивитися за кількостю енергії, яку ми споживаємо, для опалення будинків у будь-якій галузі, то це в 4-5 разів більше, ніж аналогічно на квадратний метр таких будівель у розвинутих країнах.

Ясно, що при подорожчанні енергоносіїв, яке йде в усьому світі, це серйозний виклик сьогодні для України, тому що далі ми так жити не можемо, ми повинні проводити модернізацію нашої системи, системи опалення, системи водопостачання.

Для цього треба вирішити три питання, на мій огляд. З однієї сторони, ми повинні виділити фінансові ресурси з державного бюджету в першу чергу, ми повинні дати можливість з’явитися коштам в місцевих бюджетах, які могли б на це бути використані, ми повинні створити умови залучення інвестицій в дану галузь, і ми повинні налагодити з боку держави чітке регулювання і контроль як за використанням коштів, так і за проведенням таких заходів на місцях.

– Цей план чіткий, але всі ці формулювання вимагають настільки великої роботи під кожним із них, що хотілося б зрозуміти, з чого найперше ми можемо почати.

Скажімо, чи можна змінити систему надання якості послуг бодай трішки і систему оплати за них?

Розпочнемо з Києва і закриємо цю тему, тому що це дуже болюче питання.


– Сьогодні, на жаль, оплата за комунальні послуги у нас далеко не сходиться з якістю цих послуг, а збільшення тарифів не завжди приводить до якісних змін.

Я можу сказати, що наше міністерство підготувало і провело через Кабмін зміни до спеціальної постанови №529, яка говорить про те, як створюються тарифи на житло, в тому числі й в місті Києві. І там є прописана одна норма, яка є обов’язковою: проведення громадських слухань по кожному будинку. Це дає можливість мешканцям ознайомитися з тим, які послуги вони отримують.

Встав один киянин і у своєму виступі сказав про те, що вкладають ті послуги, які нам не надають. От якраз під час цих громадських слухань є така можливість їх вилучити звідти.

Я як керівник Житлово-комунальної інспекції нещодавно провів в місті Києві, в Шевченківському районі, в трьох будинкам громадські слухання. Ми бачили, де дійсно є в ЖЕКа резерви, чому заявлений той тариф, який вони хотіли зробити, ми вирішили, що він повинен бути значно менший, і показали, де є ці резерви. Ми з людьми обговорили, відповідно воно вже увійшло в дію.

Так само можна це зробити по кожному будинку. І, збільшуючи тарифи, обов’язково потрібно говорити людям, де, в яких місцях покращаться комунальні послуги.

А так виходить сьогодні… Наприклад, в місті Києві тарифи низькі, нижчі, ніж в середньому по Україні, але зате і послуг немає. І виходить таке зачароване коло: з однієї сторони, люди кажуть, що немає за що платити, тому що ми не маємо якісної послуги, з другої сторони ЖЕК каже, що я не маю коштів на те, щоб зробити будь-які ремонти і щось замінити.

Безперечно місто Київ – це не є сьогодні вся Україна. В Києві є набагато більше коштів. Сьогодні можна кошти було б в місті Києві і по іншому ввести тарифну політику.

Сьогодні якщо порахувати тільки ті орендні приміщення, які є сьогодні в Києві, і ті кошти, які повинні направлятися на ремонт (це є цільові кошти від оренди), то якби направлялися за призначенням, якби в Києві проводилися заходи з енергозбереження, то можна було б зменшити собівартість цих послуг, покращивши їх якість.

– Зрозуміло, що ці проблеми тією чи іншою мірою присутні в усіх місцевих громадах, але одна загальна існує така. Люди кажуть: ми платимо забагато, бо послуги погані, послуги погані, тому що величезні проблеми, а ще є проблема самої системи і тих людей, які за це відповідають…

Пане Мазурчак, буквально вчора мер одного з міст, яке буде приймати «Євро-2012» (ми дуже на це сподіваємося) сказав: та що ви, Європа вся не п’є воду з крану.

Ще 10 років тому я як журналіст вивчала систему комунальних служб, надання комунальних послуг Швеції. На моє запитання, що містить ваша вода, яка йде з крану, вони мені сказали: H(2)O.

Я все намагалася дізнатися, скільки солей, скільки важких металів, скільки там твердих домішок і так далі. А вони мені твердо і вперто повторювали і не розуміли, про що я кажу.

Як далеко нам до цього? І що зараз вже можна було б робити, щоб з крану текло, власне, тільки Н(2)О?

У Фінляндії можна немовлят у пологовому будинку поїти водою з-під крана...
Я був у багатьох країнах. І дивився, наприклад, у Фінляндії можна немовлят у пологовому будинку поїти водою з-під крана.

Якщо ж говорити про чистоту води, яка є в тому ж Відні в Австрії, в інших країнах, то дійсно, це нормальні системи очистки. Хоча у Відні там у принципі очистки як такої немає взагалі, тому що вони отримують з Альп по системах, побудованих ще 100 років назад, і вода просто відстоюється, хлорується – і все. І вона є чистою.

У місто Бердянськ вода йде більше 160 км. У Луганській області, в Донецькій області водопроводи сягають 150-170 км...
Але в нас в Україні абсолютно дуже різна географія і різна палітра в плані постачанні води. У нас є регіони, де води взагалі немає. У місто Бердянськ вода йде більше 160 км. У Луганській області, в Донецькій області водопроводи сягають 150-170 км.

Ясно, що, проходячи по застарілих водоводах такі відстані, говорити про якість води і що вона є питною… Вона є умовно питною, скажімо так.

– Це мало б впливати на вартість цієї води, але не її якість, бо існує світова технологія, як зробити так, щоб вода була якісною, незалежно від того, як вона подається.

– Так, у нас є сьогодні технології, вони є у всьому світі однакові з очищення води, вони сьогодні є в Україні, вони використовуються в усьому світі…

– А в нас?

– І в нас. Але єдина проблема – це фінансові ресурси. Нам потрібно проводити серйозну реконструкції постачання нашого водопостачання…
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Атор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

Ваша думка

Показати коментарі

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG