Доступність посилання

20 Листопад 2017, Київ 03:18

Гості: Таїсія Сидорчук, заступник директора музею «Мистецький Арсенал», Людмила Білоус, заступник директора Музею українського декоративного мистецтва. (Скорочений варіант. Повністю слухайте в аудіозапису).

Ірина Штогрін: Те, чого так довго чекали, нарешті сталося. Класична фраза. У східному крилі Старого Арсеналу відкрилася виставка. «З глибин» – таку назву вона отримала. Що означає, власне, початок повноцінного функціонування «Мистецького арсеналу». Наскільки це є вагомою подією для культурного життя країни?

Таїсія Сидорчук: По-перше, спочатку я повинна внести корективу. Справа в тому, що це ще не є початком повноцінного функціонування «Мистецького арсеналу».

– А ми так уже сприймаємо.

Таїсія Сидорчук.
Таїсія Сидорчук:
Це чудово. Це, можливо, й непогано – сприйняття того, що «Мистецький арсенал» функціонує. І не лише цим виставковим проектом він уже почав функціонувати. Були попередні проекти, але не такого розмаху, не такого масштабу і, власне, не такого значення і профілю.

Тому що поперед тим були теж виставкові проекти, театралізовані проекти, які пов’язані з «Гоголь Фестом», які пов’язані з проектом, міжнародним конкурсом молодих митців.

А от це є, власне, перший виставковий проект у «Мистецькому арсеналі», де задіяні 14 державних музейних та наукових закладів України.

– Це велика цифра – 14 музеїв? Я просто думаю собі, уявляю – 14…

Таїсія Сидорчук: Це є, власне, перший виставковий проект в «Мистецькому арсеналі», де задіяні 14 державних музейних та наукових закладів України...
Таїсія Сидорчук:
Для виставкового проекту це велика цифра.

– А взагалі, коли це все обговорювалося перед цим, бо «Мистецький арсенал», як магніт, притягує до себе увагу і журналістів, і всіх, хто дотичний до мистецтва (українці, виявляється, люблять мистецтво), то називали, наприклад, такі цифри, що вже 30 музеїв готові надати для експозиції свої експонати, але так не сталося. Музей, який Ви представляєте, пані Білоус…

Людмила Білоус: Я хочу сказати, що ми відразу долучилися до цього проекту. І от пані Таїсія теж підтвердить мої слова, тому що ми не побоялися брати участь у цьому великому проекті, де була б представлена наша експозиція.

А наш музей є одним із найбільших художніх музеїв України свого профілю, у нас понад 77 тисяч експонатів, починаючи з 15-го століття і закінчуючи початком цього століття.

І тому ми вже на попередньому етапі розробили наукову концепцію нашої експозиції, як ми бачимо розміщення нашого музею там. Це вже на другому поверсі, тобто це вже друга черга цього проекту. Ми розробили тематичну структуру, де вибудували звичайний ряд тих пам’яток, які мають знайти місце за своїм історичним, науковим, хронологічним принципами і тому подібне.

Тобто, цьому передувала величезна робота підготовки концепції, тематичної структури, відбору експонатів. Тобто, ми все це визначили. І цю концепцію, структуру подали до дирекції «Мистецького арсеналу».

І, звичайно, однією з головних наших умов була неподільність колекції. По-перше, щоб ми там представили експозицію спершу в повному розмірі, а потім й розмістили всю нашу фондову колекцію і структуру на правах самостійного музею. Тобто, в структуру «Мистецького арсеналу» ми увійшли повноцінним художнім музеєм, не розпорошуючи.

– Ви задовольнили всі ці вимоги?

Таїсія Сидорчук:
У будь-якому випадку те, що сказала щойно пані Людмила, ми всі ці речі проговорювали на наших робочих зустрічах попередньо.

І це не лише позиція Музею українського народного декоративного мистецтва, а це взаємна позиція і цього музею, і багатьох інших музеїв, а також «Мистецького арсеналу».

– Я як людина, яка лише споглядає, цінує і цікавиться тим, що відбувається, але, все ж, знаю, що по суті у нас в музейній справі працюють ентузіасти. І тут це називається плюс, який виростає з великого мінуса недофінансування. І ці люди ставляться до колекцій, які є в музеях, як до чогось абсолютно рідного, такого, яке треба оберігати, і кладуть все своє життя на те, щоб воно зберігалося. А колекції колосальні. А коли виникає такий проект, то, мені здається, це треба переступити через якийсь власний егоїзм, щоб використати цю можливість. Ви це зробили. Як Ви оцінює, пані Білоус, таке явище, як відкриття такого, умовно скажемо, але ми можемо не соромитися цього слова, «головного музею країни»?

Людмила Білоус.
Людмила Білоус:
Ми оцінили позитивно, інакше ми не співпрацювали б з «Мистецьким арсеналом», тому що, по-перше, музеї міста Києва мають замалі площі для зберігання і в першу чергу експонування своїх колекцій. Адже відомо, що всі колекції музейних фондів наших експонуються десь близько 2-3%...

– Дехто каже, що взагалі 1%. Якщо взяти периферію.

Людмила Білоус: Щодо наших, то в нас 6% експонується з врахуванням виставок, які ми проводимо надзвичайно багато в місті Києві, за межами міста і за межами України.

Тому, звичайно, ми долучилися з ентузіазмом, бо ми бачили, що ми можемо побудувати експозицію, представити в приміщеннях, оснащених за останнім словом техніки. Тобто, науково-технічний тут має бути прогрес, з усіма там відео і іншими засобами.

Людмила Білоус: Музеї міста Києва мають замалі площі для зберігання і в першу чергу експонування своїх колекцій. Адже відомо, що всі колекції музейних фондів наших експонуються десь близько 2-3%...
Ми можемо розширити, показати набагато більше, тому що в нас дуже багато чудових пам’яток, які ми маємо за браком площ показати в наших сучасних експозиціях.

Тобто, якщо в нас зараз експозиція займає площу 1 200 квадратних метрів і там нам пропонується 5 100 квадратних метрів, то це, звичайно, зрозуміло. Тому ми з ентузіазмом взялися до цієї роботи.

Звичайно, хотілося б, щоб у «Мистецькому арсеналі» була показана вся історія мистецтва України. Тобто, не лише якісь там вибіркові періоди, етапи, колекції, збірки, а була представлена вся Україна і археологічна, і період козацької доби, і історичні артефакти, і народне мистецтво, і образотворче мистецтво. Тобто, щоб людина, яка прийшла в музей, побачила в цьому великому комплексі всю Україну мистецьку.

– Сподіваємося, що все це буде. Але наступний закид, який звучав якраз до проекту «Мистецький арсенал», що, мовляв, зібравши, наприклад, все найкраще, що є спочатку в київських музеях, а потім, можливо, в музеях, які є за межами столиці, «Мистецький арсенал» не зможе їм надати належне утримання, належні умови зберігання, і щось може втратитися, не дай Бог, і так далі при перевезенні і такі інші речі. Що Ви можете сказати оцим своїм критикам?

Таїсія Сидорчук: Я повинна відповісти тими ж словами, які вже сьогодні говорила пані Людмила.

Ми говоримо про розумне розташування тих музеїв, які потребують експозиційні площі, які потребують для себе і площі для фондосховищ своїх, а так само для проведення різної освітницької роботи в своїх музеях.

Людмила Білоус: Хотілося б, щоб у «Мистецькому арсеналі» була показана вся історія мистецтва України. Тобто, не лише якісь там вибіркові періоди, етапи, колекції, збірки, а була представлена вся Україна і археологічна, і період козацької доби, і історичні артефакти, і народне мистецтво, і образотворче мистецтво. Тобто, щоб людина, яка прийшла в музей, побачила в цьому великому комплексі всю Україну мистецьку
І коли ми говоримо про те, що, наприклад, на території «Мистецького арсеналу» і, зокрема, у будівлі Старого Арсеналу буде розміщуватися Музей українського народного декоративного мистецтва, то ми прекрасно розуміємо, що ми не лише надаємо експозиційну площу, а, безумовно, музей повинен отримати площу для функціонування всієї своєї інфраструктури для того, щоб він виконував свої функції абсолютно повноцінно.

Ми виходили з пропозиціями так само й до інших музеїв, зокрема київських музеїв, які так само відчувають брак експозиційно-виставкових площ і не лише експозиційно-виставкових площ.

Крім того, ми виступили з пропозицією і до Інституту археології, щоб він мав можливість показати свої надзвичайно багаті фондові збірки.

А, на превеликий жаль, площа майже 500 квадратних метрів, яка сьогодні є в археологічного музею Інституту археології на Богдана Хмельницького 34, не є, мабуть, достатньою для того, щоб показати дійсно все те багатство, яке сьогодні має Інститут археології…
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Атор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG