Доступність посилання

20 Листопад 2017, Київ 06:43

Доля України в руках самих українців – Карел Шварценберґ


Карел Шварценберґ, 12 травня 2009 р.

Прага – Карел Шварценберґ нащадок аристократичного дворянського роду з Чехії. Народився 1937 року в Празі. Родина живе перемінно в Швейцарії і Чехії. Власники великих маєтків у двох країнах. Нині незалежний політик в Чехії. Сам Карел був керуючим справами президента Чехії Вацлава Гавела, потім міністром закордонних справ у час нещодавнього головування Чеської Республіки в Євросоюзі і був безпосередньо причетний до витворення політики східного сусідства ЄС щодо 6 держав Східної Європи, включно з Україною. Він є прихильником сильної підтримки Європою демократизації та зближення з ЄС учасників політики «східного партнерства», але вважає що багато залежить від самих країн-сусідів ЄС.

Відповідаючи на запитання Радіо Свобода про його ставлення до листа українських політиків та інтелектуалів, де вони закликають Захід скликати міжнародну конференцію для гарантування цілісності кордонів України у зв’язку із загрозою з боку Росії, Карел Шварценберґ, зокрема, сказав:

– Я не знаю, чи хтось би пояснив мені, як міжнародна конференція може забезпечити гарантії безпеки для України. Особисто я думаю, і це мій погляд на проблему, що найбільша небезпека для України – це розкол серед українських політиків. І якби українські політики відновили співпрацю, знайшли компроміс, об’єдналися, і Україна стала б згуртованою державою з верховенством права, то найбільша небезпека для неї залишилась би в минулому. Ми можемо надавати підтримку Україні, але українці мають насамперед самі вирішити свої проблеми. Ніхто за них цього не зробить. І коли країна згуртована, об’єднана, то їй не страшні ніякі зовнішні загрози розколоти її, чи якось ослабити. Об’єднану, єдину державу важко збити зі шляху істинного, але коли держава та народ розколоті – це зробити набагато легше. Для подолання зовнішніх загроз немає кращого рецепту, як внутрішнє згуртування.

– Що ви скажете на рахунок шансів України стати членом НАТО. Чи це реально нині?

– Я не думаю, що це станеться найближчим часом. Україна мала такий шанс, але втратила його. І в нинішній політичний ситуації важко говорити про якісь реальні перспективи України в НАТО, це питання лише може далі дискутуватися. Але, знову ж таки – сильний аргумент проти членства України в альянсі, самі українці не знають, чого вони самі тут бажають, більша частина громадян і політичної еліти не зовсім чітко визначилися щодо цього. Для Чехії, Угорщини свого часу простіше було стати членами НАТО. А в ситуації нинішній, коли більшість українців скептично налаштовані щодо членства в альянсі, можна лише сказати – вони самі не знають, чого вони більше бажають.

– Що, на вашу думку, є найважливіше у співпраці Євросоюзу з Білоруссю у рамках «східного партнерства» – чи намагання ЄС відтягнути Мінськ від підтримки Росії у визнанні Південної Осетії та Абхазії, чи ж питання демократії, прав людини в Білорусі?

– Тут відігравали роль різні чинники. Безумовно, ми спробували втягнути Білорусь в Європу, щоб вона була менш залежна від Росії і зберігала свою незалежність. Безумовно, що неможливо бути повноправним членом ЄС чи навіть його близьким партнером, не поважаючи права людини. Але часом варто просто розпочати якусь політику і подивитися, що з цього вийде.

(Прага – Київ)
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG