(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: Якраз у ці дні виповнюється 5 років «Веселим яйцям».
Разом з тим вчора чи позавчора заборонили недобросовісну рекламу.
Сьогодні з’явилася ще одна не зовсім добра новина, а, можливо, добра новина, тому що зняли сіті-лайти по місту з зображенням реклами газети «Коментарі», на яких був зображений мер міста Черновецький.
Як Ви думаєте, можемо над цим сміятися чи це вже якось страшно?
Дмитро Чекалкін: Для того, щоб не було страшно, треба сміятися. Пам’ятаєте, колись було таке гасло: «Я поспішаю посміхнутися, інакше мені прийшлося б заплакати». Тому я вважаю, що політична сатира має існувати. І це один з засобів звільнити нас від побоювань, від якихось там фобій.
Тому мені не зовсім зрозуміла аргументація цих суддів, які заборонили зараз сміятися над політичною рекламою.
Я не читав, можливо, там й є якісь доречні аргументи, але мені важко збагнути, важко зрозуміти, що могло стати підставою, щоб заборонити.
- Віктор Янукович як один із героїв ваших «Веселих яєць» виступив із заявою. Він сказав таке: «Цими днями стався безпрецедентний випадок – за допомогою підконтрольного суду влада заборонила критикувати дії уряду і Прем’єр-міністра в усіх ЗМІ та рекламі».
У нього цей факт викликає глибоку стурбованість за долю демократії.
Саме «Веселі яйця» - вони ж виникли в кабінеті Юлії Тимошенко?
Дмитро Чекалкін: Насправді. І тому я не розумію зараз, яким чином я опинився з одного боку з Януковичем. Це один з небагатьох випадків, коли я підтримую опозицію.
І свого часу саме в кабінеті Тимошенко ми вирішили обіграти цей відомий інцидент в Івано-Франківську, якому позавчора чи вчора виповнилося 5 років. І саме Тимошенко тоді нас надихала.
І ми з її допомоги тоді розкрутили цей бренд і почали навіть справді виготовляти «Веселі яйця», тому що інакше нам тоді забороняли рекламувати, розміщувати ці наші твори на радіо.
- На біг-бордах їх було заборонено.
Дмитро Чекалкін: Так, дійсно заборонено. Ніхто не дав тоді дозвіл.
Але на радіо ми взяли на себе відповідальність. Я зареєстрував на своє ім’я торгову марку, бренд «Веселі яйця», і ми навіть там підписали угоду з якоюсь тут під Києвом птахофабрикою та почали виготовляти справжні яйця. Тоді нам надали змогу їх рекламувати. Це була як реклама нашої продукції.
- Чому на сайті «Веселих яєць» нічого нового немає? І у зв’язку з забороною недобросовісної реклами? Можливо, й це тепер заборонено?
Дмитро Чекалкін: Насправді є, просто не в аудіоформаті і не в відеоформаті, тому що сьогодні за часів, на жаль, кризи поки що, яка не скінчилася, немає зайвих грошей для того, щоб використовувати такі витвори.
Але щодня з’являються десятки нових карикатур, які є на сайті. Це найдешевший сьогодні засіб, іноді найефективніший, тому що його можна і надрукувати, і надіслати, і подивитися в Інтернеті. І не обов’язково мати там навушники чи пристрій якийсь, щоб прослуховувати чи дивитися.
Тому лишаються наші «Яйця» в наших руках, як то кажуть, що ми - «Веселі яйця», а не якесь там «Фаберже». Щодня, принаймні, 4-5 нових карикатур з’являється на актуальні політичні теми.
Єдине, що сьогодні, напевне, влада повинна бути, не опозиція, а саме влада має бути головним об’єктом для гумору, для політичної сатири, тому що я завжди був переконаний, що це одна з головних вимог для демократії, для суспільства – мати можливість критикувати саме владу.
- А чи зустрічалися Ви останнім часом з Прем’єр-міністром чи, можливо, з її штабом передвиборним для того, щоб придумати щось нове?
Дмитро Чекалкін: На жаль, у них теж, може, немає сьогодні достатньо часу для того, щоб там розмірковувати на тему політичної сатири. І сьогодні для нас все ж таки вони лишаються головним об’єктом політичної сатири, критики. Тому тут було б не зовсім природно звернення до нас із цього приводу.
Залюбки критикуємо нашого ж мера, який дає достатньо підстав для того, щоби його критикувати. Але, на жаль, сьогодні перспектив його найближчим часом позбутися в нас немає, тому, так би мовити, й такого запалу сьогодні…
Взагалі колись згадувати ті часи, 2004 рік, то був дуже високий градієнт протистояння в суспільстві. І це спонукало до активних дій. А сьогодні, на жаль чи на щастя, немає такого…
- Пане Когут, будь ласка, прокоментуйте це рішення суду.
Ігор Когут: На моє переконання, цей судовий спосіб – це запровадження певного роду цензури, тому що демократична преса, демократичне суспільство не те що мають право критикувати уряд чи опозицію, чи політичні партії, чи будь-кого, є відповідні норми Цивільного кодексу, котрі передбачають певні покарання, якщо є інформація неправдива чи наносить певні збитки моральні для особи, котра критикується.
Є відповідна законодавча, нормативна база для того, щоб оскаржувати будь-які прояви неетичної реклами…
- Пане Когут, от закон про рекламу забороняє недобросовісну рекламу. Але оскільки тут ідеться саме про рекламу виключно тільки діяльності голови уряду і голови політичної партії ВО «Батьківщина», то от наскільки це етично?
Ігор Когут: Насправді не можна говорити про обмеження будь-яких прав, зокрема і в рекламі, і особливо, що стосується ЗМІ.
Я хотів би більше говорити про те, чи можуть сьогодні журналісти критикувати? Напевне, що можуть. І це їхній обов’язок.
Єдине, що ця критика повинна бути ґрунтована на фактах і бути перевірена у кожному видавництві, в кожній газеті. І на ТБ, радіо повинні бути юристи, котрі мають можливість…
- Ну, в даному випадку йдеться не про журналістів,у даному випадку йдеться все-таки про рекламу, хай у ЗМІ, хай зовнішню рекламу, але про рекламу.
Ігор Когут: Отже, є відповідні положення законодавства, відповідно до яких уже є запроваджені санкції за недобросовісну рекламу чи за моральні збитки чи щось інше.
- Так, це стаття закону про рекламу.
Ігор Когут: Ні. Сьогодні якщо відокремлювати одну посадову особу чи політика, то тоді чому ми не повинні говорити про такі самі санкції щодо ВР чи Президента?
Буквально два слова – політологічний коментар. Просто в Україні склалося так, що ці гострі конкуренції між політиками, між опозицією і владою, виникла ситуація, що всі посади, всі ключові посади в Україні є персоніфіковані. Ми, коли говоримо, що «Ющенко», відразу розуміємо «Президент». Або коли говоримо «Президент», то відразу розуміємо «Ющенко».
Таким чином, критикуючи Ющенка, умовно кажучи, ми за останні кілька років просто знівелювали статус Президента. Так само це стосується і Прем’єр-міністра. Так само це стосується ВР.
І в цій такій доволі безкомпромісній критиці, у взаємному звинуваченні, у взаємному принижені ми принизили не тільки людей, ми принизили й посади, ми принизили інститути влади.
Насправді проблема в Україні полягає в тому, що якось так сталося, що люди ідентифікують людину не стільки за її політичними поглядами, а…
- Але, очевидно, це проблеми самої влади, а не тільки людей?
Ігор Когут: Ситуація в тому, що сьогодні ми маємо проблему легітимності всіх інститутів влади не тільки через персоніфікацію, через просто вражаючу неефективність.
Дмитро Чекалкін: Мені цікаво, а що було приводом, який витвір рекламного мистецтва був приводом до того, щоб заборонити зараз агітацію проти Прем’єр-міністра? Що саме там, на цих біг-бордах, було написано, що заборонили? Які були матеріали в суді?
Ігор Когут: Я не знайомий з обставинами справи. Вчора вона просто стала набутком громадськості через Інтернет.
Я можу передбачати єдине, що це свого могла бути або відповідь на цю рекламу, що «Вона працює»…
- Йшлося саме про це. Я дивилася це в Інтернеті.
Ігор Когут: Справа в тому, що ВР дальше заблокована, відповідно це гасло працює, ця реклама. Якщо почне працювати ВР чи ще хтось, відповідно перестане працювати реклама…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Інна Кузнецова: Якраз у ці дні виповнюється 5 років «Веселим яйцям».
Разом з тим вчора чи позавчора заборонили недобросовісну рекламу.
Сьогодні з’явилася ще одна не зовсім добра новина, а, можливо, добра новина, тому що зняли сіті-лайти по місту з зображенням реклами газети «Коментарі», на яких був зображений мер міста Черновецький.
Як Ви думаєте, можемо над цим сміятися чи це вже якось страшно?
Дмитро Чекалкін: Для того, щоб не було страшно, треба сміятися.
Тому мені не зовсім зрозуміла аргументація цих суддів, які заборонили зараз сміятися над політичною рекламою.
Я не читав, можливо, там й є якісь доречні аргументи, але мені важко збагнути, важко зрозуміти, що могло стати підставою, щоб заборонити.
- Віктор Янукович як один із героїв ваших «Веселих яєць» виступив із заявою. Він сказав таке: «Цими днями стався безпрецедентний випадок – за допомогою підконтрольного суду влада заборонила критикувати дії уряду і Прем’єр-міністра в усіх ЗМІ та рекламі».
У нього цей факт викликає глибоку стурбованість за долю демократії.
Дмитро Чекалкін: Насправді. І тому я не розумію зараз, яким чином я опинився з одного боку з Януковичем.
Саме в кабінеті Тимошенко ми вирішили обіграти цей відомий інцидент в Івано-Франківську. Саме Тимошенко тоді нас надихала.
Саме «Веселі яйця» - вони ж виникли в кабінеті Юлії Тимошенко?
Дмитро Чекалкін: Насправді. І тому я не розумію зараз, яким чином я опинився з одного боку з Януковичем. Це один з небагатьох випадків, коли я підтримую опозицію.
І свого часу саме в кабінеті Тимошенко ми вирішили обіграти цей відомий інцидент в Івано-Франківську, якому позавчора чи вчора виповнилося 5 років. І саме Тимошенко тоді нас надихала.
І ми з її допомоги тоді розкрутили цей бренд і почали навіть справді виготовляти «Веселі яйця», тому що інакше нам тоді забороняли рекламувати, розміщувати ці наші твори на радіо.
- На біг-бордах їх було заборонено.
Дмитро Чекалкін: Так, дійсно заборонено. Ніхто не дав тоді дозвіл.
Але на радіо ми взяли на себе відповідальність. Я зареєстрував на своє ім’я торгову марку, бренд «Веселі яйця», і ми навіть там підписали угоду з якоюсь тут під Києвом птахофабрикою та почали виготовляти справжні яйця. Тоді нам надали змогу їх рекламувати. Це була як реклама нашої продукції.
- Чому на сайті «Веселих яєць» нічого нового немає? І у зв’язку з забороною недобросовісної реклами? Можливо, й це тепер заборонено?
Дмитро Чекалкін: Насправді є, просто не в аудіоформаті і не в відеоформаті, тому що сьогодні за часів, на жаль, кризи поки що, яка не скінчилася, немає зайвих грошей для того, щоб використовувати такі витвори.
Тому лишаються наші «Яйця» в наших руках, як то кажуть, що ми - «Веселі яйця», а не якесь там «Фаберже». Щодня, принаймні, 4-5 нових карикатур з’являється на актуальні політичні теми.
Єдине, що сьогодні, напевне, влада повинна бути, не опозиція, а саме влада має бути головним об’єктом для гумору, для політичної сатири, тому що я завжди був переконаний, що це одна з головних вимог для демократії, для суспільства – мати можливість критикувати саме владу.
- А чи зустрічалися Ви останнім часом з Прем’єр-міністром чи, можливо, з її штабом передвиборним для того, щоб придумати щось нове?
Дмитро Чекалкін: На жаль, у них теж, може, немає сьогодні достатньо часу для того, щоб там розмірковувати на тему політичної сатири. І сьогодні для нас все ж таки вони лишаються головним об’єктом політичної сатири, критики. Тому тут було б не зовсім природно звернення до нас із цього приводу.
Залюбки критикуємо нашого ж мера, який дає достатньо підстав для того, щоби його критикувати. Але, на жаль, сьогодні перспектив його найближчим часом позбутися в нас немає, тому, так би мовити, й такого запалу сьогодні…
Взагалі колись згадувати ті часи, 2004 рік, то був дуже високий градієнт протистояння в суспільстві. І це спонукало до активних дій. А сьогодні, на жаль чи на щастя, немає такого…
- Пане Когут, будь ласка, прокоментуйте це рішення суду.
Ігор Когут: На моє переконання, цей судовий спосіб – це запровадження певного роду цензури, тому що демократична преса, демократичне суспільство не те що мають право критикувати уряд чи опозицію, чи політичні партії, чи будь-кого, є відповідні норми Цивільного кодексу, котрі передбачають певні покарання, якщо є інформація неправдива чи наносить певні збитки моральні для особи, котра критикується.
Є відповідна законодавча, нормативна база для того, щоб оскаржувати будь-які прояви неетичної реклами…
- Пане Когут, от закон про рекламу забороняє недобросовісну рекламу. Але оскільки тут ідеться саме про рекламу виключно тільки діяльності голови уряду і голови політичної партії ВО «Батьківщина», то от наскільки це етично?
Ігор Когут: Насправді не можна говорити про обмеження будь-яких прав, зокрема і в рекламі, і особливо, що стосується ЗМІ.
Я хотів би більше говорити про те, чи можуть сьогодні журналісти критикувати? Напевне, що можуть. І це їхній обов’язок.
Єдине, що ця критика повинна бути ґрунтована на фактах і бути перевірена у кожному видавництві, в кожній газеті. І на ТБ, радіо повинні бути юристи, котрі мають можливість…
- Ну, в даному випадку йдеться не про журналістів,у даному випадку йдеться все-таки про рекламу, хай у ЗМІ, хай зовнішню рекламу, але про рекламу.
Ігор Когут: Отже, є відповідні положення законодавства, відповідно до яких уже є запроваджені санкції за недобросовісну рекламу чи за моральні збитки чи щось інше.
- Так, це стаття закону про рекламу.
Ігор Когут: Ні. Сьогодні якщо відокремлювати одну посадову особу чи політика, то тоді чому ми не повинні говорити про такі самі санкції щодо ВР чи Президента?
Критикуючи Ющенка ми за останні кілька років просто знівелювали статус президента. Так само це стосується і прем’єр-міністра. Так само, що стосується ВР.
Буквально два слова – політологічний коментар. Просто в Україні склалося так, що ці гострі конкуренції між політиками, між опозицією і владою, виникла ситуація, що всі посади, всі ключові посади в Україні є персоніфіковані. Ми, коли говоримо, що «Ющенко», відразу розуміємо «Президент». Або коли говоримо «Президент», то відразу розуміємо «Ющенко».
Таким чином, критикуючи Ющенка, умовно кажучи, ми за останні кілька років просто знівелювали статус Президента. Так само це стосується і Прем’єр-міністра. Так само це стосується ВР.
І в цій такій доволі безкомпромісній критиці, у взаємному звинуваченні, у взаємному принижені ми принизили не тільки людей, ми принизили й посади, ми принизили інститути влади.
Насправді проблема в Україні полягає в тому, що якось так сталося, що люди ідентифікують людину не стільки за її політичними поглядами, а…
- Але, очевидно, це проблеми самої влади, а не тільки людей?
Ігор Когут: Ситуація в тому, що сьогодні ми маємо проблему легітимності всіх інститутів влади не тільки через персоніфікацію, через просто вражаючу неефективність.
Дмитро Чекалкін: Мені цікаво, а що було приводом, який витвір рекламного мистецтва був приводом до того, щоб заборонити зараз агітацію проти Прем’єр-міністра? Що саме там, на цих біг-бордах, було написано, що заборонили? Які були матеріали в суді?
Ігор Когут: Я не знайомий з обставинами справи. Вчора вона просто стала набутком громадськості через Інтернет.
Я можу передбачати єдине, що це свого могла бути або відповідь на цю рекламу, що «Вона працює»…
- Йшлося саме про це. Я дивилася це в Інтернеті.
Ігор Когут: Справа в тому, що ВР дальше заблокована, відповідно це гасло працює, ця реклама. Якщо почне працювати ВР чи ще хтось, відповідно перестане працювати реклама…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
