Сергій Рачинський
Київ – Арсеній Яценюк висловлює упевненість, що зустрінеться з Віктором Януковичем у другому турі наступних президентських виборів і переможе. Про це він заявляв, презентуючи регіональну організацію своєї політичної ініціативи «Фронт змін».
Перше, що багатьом спадає на думку, враховуючи політичну вагу конкурентів на першу посаду в країні, це традиційне українське – «Дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти!»
Якщо замислитися трохи глибше у запропоновану «молодим політиком» перспективу фінального бою за Україну, виникає бажання з’ясувати, від кого саме учасники цього бою отримали «мандати»? Чиї інтереси і принципи вони будуть захищати і відстоювати?
Із більш досвідченим суперником Яценюка майже все зрозуміло. Під блакитно-білими кольорами гуртується майже третина українських виборців, що вже традиційно голосують за свого кандидата на всіх виборах.
Вони підтримують його таким, яким він є, з усіма його перевагами й недоліками. Симпатики Януковича мають завжди під рукою «короткий курс» його політичних поглядів і при нагоді пригадують ретельно занотовані заслуги екс-керівника регіону й екс-прем’єра.
Із Арсенієм Яценюком усе складніше. Хто ті українці, що пов’язали свої сподівання на кращу долю саме з його перемогою? Такі є, але чи збігаються їхні уявлення про майбутнє з планами й переконаннями молодого юриста, що бив рекорди за швидкістю пересування по найвищих кабінетах влади і ще ніколи не затримувався в одному місці достатньо довго, щоб про це можна було згадати?
Чи не планує він зіграти з нами «в темну», влізти в бійку, а потім розібратися?
Не тільки вік є критерієм готовності «йти й перемагати». Не можу позбутися паралелей ще з однією популярною тезою з минулого: про «кухарку, яку можна навчити керувати державою». Ця теза від моменту її проголошення, зусиллями наших політиків та наближених до них осіб, отримала, так би мовити, розширене трактування. Доповнено перелік професій і занять кандидатів на керування, але суть тези не змінилася. І ось в тому, що діється, я вбачаю ще одну спробу проілюструвати її.
Тут, можливо, пригадають феноменальний, як для новачка, рейтинг Яценюка. У тому сенсі, що йому треба спробувати хоча б не змарнувати ці цифри.
Але ми маємо справу не з відбором на участь у шоу «Україна має талант»!
Якщо ми ведемо мову про долю держави, то рейтинг у такому випадку є не більше, як заклик до успішної людини замислитися про професійну політичну кар’єру. Якщо Яценюк сприйме цей сигнал від суспільства, хай йому допомагає Бог. Може, тоді і я проголосую за нього.За кілька років.
Цих кількох років має йому вистачити, щоб сформулювати і донести до мільйонів українців свої ідеї та принципи. Ті, хто піде з ним, мають пройти «вогонь, воду й мідні труби» місцевого і державного управління. Вистояти в боротьбі з корупцією, спокусою «мати все і одразу», довести в межах нової політичної доктрини здатність вирішувати практичні проблеми мільйонів людей. І якщо вони не «здадуть» свого лідера, і якщо сам лідер не зіб’ється на шлях спритніших партнерів по боротьбі за «щастя народу» під час чергової спроби об’єднати зусилля, що прикриватиме банальний переділ влади, тобто з ним не відбудеться те, що відбувається з усіма, хто почав свій шлях «згори», а не «знизу», як це має бути, ось тоді він запитає в українців, чи довіряють вони йому вирішувати долю країни. Або, хоча б перебувати в тій кімнаті, де її вирішуватимуть...
А якщо Яценюк обере «короткий» шлях до влади, спираючись на своє професійне резюме і статистику опитування людей, котрі втомилися від політиків «від плуга й наперстків», на тлі яких він виглядає як… (тут кожний може своє порівняння додати), то ми всі опинимося перед перспективою бачити у владі «кухарку», хоча і з гарною освітою, манерами й іноземними мовами.
Я цього не хочу. А чого я хочу? Хочу звернутися до нього із закликом поки забути про владу. Вона в Україні вже давно нічого спільного з народом не має. Ідіть до нас, Арсенію Петровичу! Давайте працювати серед людей, від рівня травички, grass roots, як кажуть ваші друзі в Європі. Давайте заладнаємо першу в Україні масову політичну партію, не «під вибори», а справжню, що висловлює політичні інтереси людей, та попрацюємо в місцевому самоуправлінні. Давайте разом опонувати владі у Києві. З Чернівців! А що? Кажуть, Ви ж хочете бути подібним до Обами? У нього був Чикаго, а у вас будуть Чернівці.
Яценюк – молодий, ми всі в Україні – нетерплячі. Це перспективна суміш. Ось тоді ми зможемо.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Київ – Арсеній Яценюк висловлює упевненість, що зустрінеться з Віктором Януковичем у другому турі наступних президентських виборів і переможе. Про це він заявляв, презентуючи регіональну організацію своєї політичної ініціативи «Фронт змін».
Перше, що багатьом спадає на думку, враховуючи політичну вагу конкурентів на першу посаду в країні, це традиційне українське – «Дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти!»
Якщо замислитися трохи глибше у запропоновану «молодим політиком» перспективу фінального бою за Україну, виникає бажання з’ясувати, від кого саме учасники цього бою отримали «мандати»? Чиї інтереси і принципи вони будуть захищати і відстоювати?
Із більш досвідченим суперником Яценюка майже все зрозуміло. Під блакитно-білими кольорами гуртується майже третина українських виборців, що вже традиційно голосують за свого кандидата на всіх виборах.
Вони підтримують його таким, яким він є, з усіма його перевагами й недоліками. Симпатики Януковича мають завжди під рукою «короткий курс» його політичних поглядів і при нагоді пригадують ретельно занотовані заслуги екс-керівника регіону й екс-прем’єра.
Із Арсенієм Яценюком усе складніше. Хто ті українці, що пов’язали свої сподівання на кращу долю саме з його перемогою? Такі є, але чи збігаються їхні уявлення про майбутнє з планами й переконаннями молодого юриста, що бив рекорди за швидкістю пересування по найвищих кабінетах влади і ще ніколи не затримувався в одному місці достатньо довго, щоб про це можна було згадати?
Чи не планує він зіграти з нами «в темну», влізти в бійку, а потім розібратися?
Не тільки вік є критерієм готовності «йти й перемагати». Не можу позбутися паралелей ще з однією популярною тезою з минулого: про «кухарку, яку можна навчити керувати державою». Ця теза від моменту її проголошення, зусиллями наших політиків та наближених до них осіб, отримала, так би мовити, розширене трактування. Доповнено перелік професій і занять кандидатів на керування, але суть тези не змінилася. І ось в тому, що діється, я вбачаю ще одну спробу проілюструвати її.
Тут, можливо, пригадають феноменальний, як для новачка, рейтинг Яценюка. У тому сенсі, що йому треба спробувати хоча б не змарнувати ці цифри.
Але ми маємо справу не з відбором на участь у шоу «Україна має талант»!
Якщо ми ведемо мову про долю держави, то рейтинг у такому випадку є не більше, як заклик до успішної людини замислитися про професійну політичну кар’єру. Якщо Яценюк сприйме цей сигнал від суспільства, хай йому допомагає Бог. Може, тоді і я проголосую за нього.За кілька років.
Цих кількох років має йому вистачити, щоб сформулювати і донести до мільйонів українців свої ідеї та принципи. Ті, хто піде з ним, мають пройти «вогонь, воду й мідні труби» місцевого і державного управління. Вистояти в боротьбі з корупцією, спокусою «мати все і одразу», довести в межах нової політичної доктрини здатність вирішувати практичні проблеми мільйонів людей. І якщо вони не «здадуть» свого лідера, і якщо сам лідер не зіб’ється на шлях спритніших партнерів по боротьбі за «щастя народу» під час чергової спроби об’єднати зусилля, що прикриватиме банальний переділ влади, тобто з ним не відбудеться те, що відбувається з усіма, хто почав свій шлях «згори», а не «знизу», як це має бути, ось тоді він запитає в українців, чи довіряють вони йому вирішувати долю країни. Або, хоча б перебувати в тій кімнаті, де її вирішуватимуть...
А якщо Яценюк обере «короткий» шлях до влади, спираючись на своє професійне резюме і статистику опитування людей, котрі втомилися від політиків «від плуга й наперстків», на тлі яких він виглядає як… (тут кожний може своє порівняння додати), то ми всі опинимося перед перспективою бачити у владі «кухарку», хоча і з гарною освітою, манерами й іноземними мовами.
Я цього не хочу. А чого я хочу? Хочу звернутися до нього із закликом поки забути про владу. Вона в Україні вже давно нічого спільного з народом не має. Ідіть до нас, Арсенію Петровичу! Давайте працювати серед людей, від рівня травички, grass roots, як кажуть ваші друзі в Європі. Давайте заладнаємо першу в Україні масову політичну партію, не «під вибори», а справжню, що висловлює політичні інтереси людей, та попрацюємо в місцевому самоуправлінні. Давайте разом опонувати владі у Києві. З Чернівців! А що? Кажуть, Ви ж хочете бути подібним до Обами? У нього був Чикаго, а у вас будуть Чернівці.
Яценюк – молодий, ми всі в Україні – нетерплячі. Це перспективна суміш. Ось тоді ми зможемо.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.