В інтерв’ю Радіо Свобода Майкл Меєр сказав:
– Люди іноді мене питають, яка подія року була найдраматичнішою для мене, думаючи, що я відповім: падіння Берлінського муру. Насправді, найдраматичнішим був момент, коли я усвідомив, що саме відбувається на Сході, і що це має потенціал змінити світ. І це сталося під час поїздки до Будапешта у грудні чи наприкінці листопада 1988 року. Там за кілька тижнів до того до влади прийшов новий уряд реформаторів на кшталт Горбачова. Я розмовляв із усіма комуністичними лідерами, починаючи від прем’єра Немета і нижче. Найдивовижнішою була розмова з міністром юстиції Калманом Кулчаром. Тоді він писав нову конституцію Угорщини. Вийняв з кишені брошуру, яка виявилася американською конституцією і сказав, що за дев’ять місяців це буде конституцією Угорщини. І тоді я зрозумів, що він говорить серйозно. Саме тоді усвідомив, наскільки масштабні події відбуваються, які змінять світ.
– Економічно комунізм 1989 року був банкрутом. Але чи сама лише економіка штовхнула речі через край? Історики погоджуються, що у Польщі режим упав під тиском руху «Солідарність» за підтримки Католицької церкви, а в Угорщині зміни прийшли від самої компартії. На Вашу думку, що повалило комунізм – революція чи еволюція?
– Ми, американці, маємо міф, згідно з яким люди у Східній Європі повстали, і зміни прийшли знизу. Але насправді у багатьох країнах зміни прийшли згори. В Угорщині відбувалося бродіння у компартії, зокрема, серед молодих членів. Всі дебатували щодо демократії і правильного балансу між політичними свободами та державним контролем за економікою. І щоразу, коли це було можливо, вони вибирали свободу особи. У Польщі всі були в «Солідарності», навіть комуністи. «Солідарність» перестала бути опозицією і лише профспілкою. І ви маєте рацію, що причиною не була лише економіка.
– Виглядає, що падіння Берлінського муру 1989 року відбулося через помилку високого східнонімецького посадовця Ґюнтера Шабовськи. Він обмовився на прес-конференції 9 листопада і, сам того не бажаючи, сказав, що контрольовані державою подорожі на Захід буде дозволено негайно, а не наступного дня, як планував уряд. Ці слова задіяли людський потік у напрямку Берлінського муру. Ви були у той вечір у східному Берліні. Що було далі?
– Шабовськи поїхав додому, інші урядовці поїхали до коханок, деякі до театру, і у момент найбільшої кризи режиму жодного керівника не виявилося на місці. Не маючи інструкцій, прикордонники на вулиці Борнголмер відчинили ворота перехідного пункту. Я був зі східного боку перехідного пункту «Чекпойнт Чарлі» і бачив, як командир прикордонників знизав плечима, мовляв, добре, проходьте. А тоді наказав відкрити перехід. Так упав Берлінський мур. Але уявіть, якби переходи відкрили за новими правилами режиму. Режим був би героєм, а східні німці з паспортами дисципліновано стояли б у черзі за штампом у паспорті, щоб відвідати Захід. Німецький консул у Нью-Йорку недавно казав мені, що тоді Берлінський мур не впав би таким чином, а зміни, можливо, були б еволюційними, а не революційними. Він також сказав, що, можливо, ще й сьогодні була б Східна Німеччина.
(Прага – Київ)
– Люди іноді мене питають, яка подія року була найдраматичнішою для мене, думаючи, що я відповім: падіння Берлінського муру. Насправді, найдраматичнішим був момент, коли я усвідомив, що саме відбувається на Сході, і що це має потенціал змінити світ. І це сталося під час поїздки до Будапешта у грудні чи наприкінці листопада 1988 року. Там за кілька тижнів до того до влади прийшов новий уряд реформаторів на кшталт Горбачова. Я розмовляв із усіма комуністичними лідерами, починаючи від прем’єра Немета і нижче. Найдивовижнішою була розмова з міністром юстиції Калманом Кулчаром. Тоді він писав нову конституцію Угорщини. Вийняв з кишені брошуру, яка виявилася американською конституцією і сказав, що за дев’ять місяців це буде конституцією Угорщини. І тоді я зрозумів, що він говорить серйозно. Саме тоді усвідомив, наскільки масштабні події відбуваються, які змінять світ.
– Економічно комунізм 1989 року був банкрутом. Але чи сама лише економіка штовхнула речі через край? Історики погоджуються, що у Польщі режим упав під тиском руху «Солідарність» за підтримки Католицької церкви, а в Угорщині зміни прийшли від самої компартії. На Вашу думку, що повалило комунізм – революція чи еволюція?
– Ми, американці, маємо міф, згідно з яким люди у Східній Європі повстали, і зміни прийшли знизу. Але насправді у багатьох країнах зміни прийшли згори. В Угорщині відбувалося бродіння у компартії, зокрема, серед молодих членів. Всі дебатували щодо демократії і правильного балансу між політичними свободами та державним контролем за економікою. І щоразу, коли це було можливо, вони вибирали свободу особи. У Польщі всі були в «Солідарності», навіть комуністи. «Солідарність» перестала бути опозицією і лише профспілкою. І ви маєте рацію, що причиною не була лише економіка.
– Виглядає, що падіння Берлінського муру 1989 року відбулося через помилку високого східнонімецького посадовця Ґюнтера Шабовськи. Він обмовився на прес-конференції 9 листопада і, сам того не бажаючи, сказав, що контрольовані державою подорожі на Захід буде дозволено негайно, а не наступного дня, як планував уряд. Ці слова задіяли людський потік у напрямку Берлінського муру. Ви були у той вечір у східному Берліні. Що було далі?
– Шабовськи поїхав додому, інші урядовці поїхали до коханок, деякі до театру, і у момент найбільшої кризи режиму жодного керівника не виявилося на місці. Не маючи інструкцій, прикордонники на вулиці Борнголмер відчинили ворота перехідного пункту. Я був зі східного боку перехідного пункту «Чекпойнт Чарлі» і бачив, як командир прикордонників знизав плечима, мовляв, добре, проходьте. А тоді наказав відкрити перехід. Так упав Берлінський мур. Але уявіть, якби переходи відкрили за новими правилами режиму. Режим був би героєм, а східні німці з паспортами дисципліновано стояли б у черзі за штампом у паспорті, щоб відвідати Захід. Німецький консул у Нью-Йорку недавно казав мені, що тоді Берлінський мур не впав би таким чином, а зміни, можливо, були б еволюційними, а не революційними. Він також сказав, що, можливо, ще й сьогодні була б Східна Німеччина.
(Прага – Київ)
